ЕКСКЛЮЗИВ Понад 100 вибитих вікон: історії переселенців зі зруйнованого дніпровсього шелтеру 

Від війни пані Лідія тікає ще з 2014 року. Донеччина, нові міста, тимчасові домівки – цей шлях для неї не перший. Жінка зізнається: дуже хотілося б, щоб останній. Та війна знову наздогнала, але вже в Дніпрі. Про це розповідає “Наше місто”.

Пані Лідія мешкає в шелтері громадської організації «Джерело підтримки», який постраждав під час чергової масованої атаки ворога на Дніпро. Про ніч обстрілу жінка згадує з жахом.

«І головне я так отут стала. А потім шар якийсь летить. Я так і не знала виходити чи стояти, як себе вести… Але вийшла. Страшно було. Такого в моєму житті ще не було. Скло посипалось… Не те слово», – розповідає пані Лідія.

Пані Лідія переселенка з Красногорівки, яка живе серед десятків таких самих людей, змушених залишити домівки. 

«Живем. З усіма. Ну, звісно, хочеться додому. Але дому в нас немає. Нема. Ким ми після цього будемо? Важко сказати…», – ділиться жінка.

Після нічної атаки будівля шелтеру «Джерело підтримки» зазнала серйозних руйнувань. Вибухова хвиля вибила понад 100 вікон, пошкодила двері, внутрішні приміщення та систему опалення. У розпал морозів будь-яка тріщина означала холод у кімнатах, де живуть родини з дітьми та люди похилого віку.

Та вже з перших годин після обстрілу мешканці прихистку не чекали осторонь допомоги – вони почали діяти самі.

Олександр переселенець із Лисичанська. У шелтері він живе з родиною з 2022 року. Каже: щойно стало зрозуміло, що загроза минула, всі взялися за роботу.

«Вікна вставляли. Те, що могли, спочатку підручними матеріалами затикали. Там, де люди лежачі, з дітьми, то почали з них, як з критичних. Картоном, чим було. А вже вдень люди відгукнулися, привезли USB, і все забивати», – розповідає чоловік.

За його словами, до вечора вдалося локально усунути найнебезпечніші пошкодження, щоб люди могли залишатися в приміщенні. Попри війну, Олександр розповідає про власне життя – спокійно і твердо.

«Усі вчимося, живемо, працюємо. Уже навіть не стараємося – адаптувалися як місцеві. Я з перших днів роботу знайшов, дружина також. Сини закінчили технікум, працюють. Один на “Новій пошті”, другий зі мною в сільському господарстві. Поля обробляє, сіє. Життя триває», – з усмішкою говорить чоловік.

Нині в будівлі проживають 160 людей, серед них – понад 30 дітей. Тут працюють дитячі й дорослі простори, проходять навчання, зустрічі Ради ВПО, волонтерські та інтеграційні заходи. Голова ГО «Джерело підтримки» Людмила Діннік наголошує: з самого початку прихисток не позиціонувався як тимчасове рішення.

«Ми не робили підходу, щоб це було тимчасове житло. Ми позиціонуємо себе як центр довготривалого проживання. І на той термін, на який людина хоче тут залишитися, на той вона і залишається», – пояснює вона.

У планах – розширення простору.

«Ми прийняли рішення залучати фінансування на перший поверх. Думаю, що зможемо розгорнутися до 180 людей», – додає Людмила.

Ніч обстрілу керівниця організації називає однією з найважчих за весь час повномасштабної війни. Наслідки – серйозні, особливо з огляду на зиму.

«Найголовніші наслідки – це 105 вікон, які повилітали або погнулись. Влітку це була б одна історія, а зараз морози, і будь-яка тріщина – це холод. Деякі батареї розмерзлися», – каже вона.

Водночас Людмила відзначає оперативну й професійну роботу комунальних служб.

«Вони дуже швидко розуміли, що і як робити. Поки не закрили всі вікна й дірки – не пішли. Пішли аж о восьмій-дев’ятій вечора. Для нас це був шок. Влада, місцеве самоврядування, громадський сектор – усі були поруч і одразу. Одразу видно, що система вже бездоганно напрацьована та діє відразу», – підсумовує голова громадської організації. 

Після чергового удару по Дніпру «Джерело підтримки» знову стало місцем, де тримаються разом. Тут не лише відновлюють вікна, стіни та батареї – тут відновлюють віру в життя. Попри обстріли й руйнування, Дніпро живе, працює і допомагає. Люди, які вже не раз втрачали дім, знову доводять: навіть тоді, коли війна нагадує про себе вибухами, життя триває. 

Фото: “Наше місто” / ГО “Джерело підтримки”