Власник торгової марки «Avtofamily» Станіслав уже багато років займається автомобільним бізнесом. Проте, за його словами, допомога безпритульним тваринам давно стала частиною його життя, пише «Наше місто».
«Я цим займаюся не для піару і не для грошей. Мені просто небайдуже. Якщо я бачу тварину, якій погано, я не можу пройти повз», – говорить Станіслав.
Врятованих собак він знаходить випадково – дорогою у справах, біля автомайданчика або просто зупинившись на каву.
«Наприклад, Сеня. Я приїхав за кавою і побачив собаку, яка хиталася. Люди проходили повз, хтось гладив її, але я бачив – їй дуже погано. Спочатку здавалося, що це отруєння, а потім з’ясувалося, що її покусали. Він сам підходив до людей і ніби благав про допомогу», – згадує чоловік.
Собаку доправили до ветеринарної клініки «Панда». Лікування проходило успішно, і вже наступного дня Сеня мав переїхати до нової родини. Але все змінила ніч з 19 на 20 січня, коли клініка постраждала від масованої ракетної атаки.
«Нас повідомили, що він уже здоровий, ми планували відвезти його на грумінг. А зранку дізналися, що поруч було кілька влучань. До клініки не можна було доїхати, усе перекрили. Я приїхав і побачив тільки уламки. Перша думка була – Сеня загинув», – розповідає Станіслав.
За його словами, клініка була майже повністю зруйнована. Лише згодом з’ясувалося, що тварин уночі встигли перевести в інше приміщення.
«Я знайшов його в найбезпечнішому кутку. Забрав і зрозумів – він вижив», – каже чоловік.
Історія Сені отримала щасливе продовження завдяки волонтерам.
«Дівчина з Львівської області побачила мій пост і написала, що є родина, готова його забрати. Уже за пів години Сеня їхав нашим робочим автомобілем до Києва, а наступного дня був у новому домі», – додає він.
Подібних історій у Станіслава чимало. Наприкінці минулого року він врятував ще одну собаку – Спа, яка потрапила до нього з важкими травмами.
«Ми одразу відвезли її до клініки, зробили всі аналізи, рентгени, і вже тоді склали план дій. Вона півтора тижня була на стаціонарі, перенесла складну операцію. Усе лікування – вакцини, уколи, антибіотики – ми забезпечили самі», – розповідає Станіслав.
Після лікування він особисто шукає для тварин нові родини.
«Зі Спа в нас був справжній кастинг. Люди приїжджали, ми спілкувалися, гуляли, я запитував, де вони живуть, працюють, чи розуміють відповідальність. Для мене важливо, щоб собака потрапила в надійні руки», – пояснює він.
З родинами, які прихистили врятованих тварин, Станіслав підтримує зв’язок і надалі.
«Ми переписуємося, вони надсилають фото, відео. Це найкраща подяка», – зізнається чоловік.
У майбутньому Станіслав мріє відкрити власний притулок. А поки закликає інших не залишатися байдужими.
«Якщо немає можливості допомогти фінансово – допоможіть хоча б водою чи кормом. Побачили тварину на трасі – передайте волонтерам. Є багато людей, які готові цим займатися. Просто треба не проходити повз», – підсумовує він.
Раніше ми писали, нюх сильніший за схованки: як митні собаки у Дніпрі допомагають шукати контрабанду.
Також ми писали, долари, заховані в хлібі, та контрабандні ікони: які унікальні експонати можна побачити в Музеї митної служби Дніпра.
Категорія: Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Головне
