У Дніпрі дедалі більше дорослих людей наважуються на професійні зміни та здобуття нових практичних навичок. Це допомагає покращити матеріальний стан та й загалом почувати себе впевненіше у сучасному буремному світі. Як саме це відбувається, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
Випускниці «Жіночих батальйонів» працюють на будівництві
Добре відомо, що у Дніпрі свій прихисток знайшли багато тих, хто тікали від бойових дій. Професійним навчанням та перенавчанням, підтримкою зайнятості і самозайнятості переселенців займається Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. Зокрема таку можливість надає комунальний заклад «Дніпровське вище професійне училище будівництва» Дніпровської міської ради, який долучився до міжнародного проєкту з професійно-технічного навчання дорослого населення.
– Подібні заходи відбуваються згідно з Комплексною програмою підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2022–2026 роки, яка була затверджена рішенням виконкому міської ради від 20 квітня 2022 року, – зазначає Тетяна Янушкевич, начальник Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. – Зокрема інспекція вийшла з ініціативою залучити до відбудови України жінок. Ідею підтримала благодійна організація «Пліч-о-Пліч» з Бахмута. Вона залучила до фінансування проєкта перенавчання жінок-переселенок за будівельними напрямками , а саме – малярка та плиточниця-лицювальниця, німецьку компанію DKH – Дiakonie Katastrophenhilfe. Ця компанія підтримує українців по всьому світу від початку повномасштабного вторгнення росії. У 2025 році компанія взяла на себе зобов’язання фінансувати перенавчання у Дніпрі 90 панянок.
Так народився проєкт «Жіночий будівельний батальйон». Окрім організації освітнього процесу, меценати вкладали кошти в економічну грамотність слухачок, а також забезпечували відповідною літературою та професійними підручниками з будівельної справи. Слухачок курсів перекваліфікації навчали реєстрації ФОП, складанню бізнес-плану та іншим важливим питанням підприємницької діяльності. Також надавалися гранти у вигляді будівельних інструментів. Окрім того, благодійники оплачували транспортні затрати, харчування та проживання для тих, хто мешкає за межами міста. А ще була передбачена робота з психологами.
Навчання проходило на базі Дніпровського вищого професійного училища будівництва. Цей освітній заклад має найсучаснішу навчальну базу як для теоретичної частини, так і практичної. Курс був розрахований на три місяці. З них два місяці жінки вивчали теорію та практику у навчальному закладі, ще один місяць отримані знання закріплювали у роботодавців на будівельних майданчиках міста. Студенток навчили працювати за найсучаснішими технологіями, з найсучаснішими будівельними матеріалами. Після завершення курсу випускницям запропонували працевлаштування у будівельних компаніях Дніпра або створення власної будівельної бригади.
Загалом у 2025 році навчання пройшли три «Жіночі будівельні батальйони» малярок та плиточниць-лицювальниць, серед яких є переселенки з Донецької, Луганської областей, де йдуть активні бойові дії. А також дніпрянки, які втратили роботу через війну.
Юлія із Сіверськодонецька отримала поштовх для розвитку
Коли Юлія Носачова виїжджала з рідного Сіверськодонецька, ситуація у місті була дуже важкою. Разом з чоловіком та донькою встигли взяти лише двох котів і паспорти. Усе інше — речі, документи, дім — залишилося на окупованій території. Спершу вони опинилась в Тернополі, де Юля рік пропрацювала маляркою – так само, як у рідному місті. Але згодом через сімейні обставини переїхала до Дніпра. Саме тут, завдяки навчанню у «Жіночому будівельному батальйоні», її життя почало змінюватися.
– До Дніпра я переїхала десь півтора року тому, — розповідає Юлія. — Спочатку було важко: нове місто, чоловік пішов воювати, роботи немає, документи втрачені. Хотіла просто відновити папери — і натрапила на організацію “Пліч-о-Пліч”. Там мене дуже підтримали, допомогли не тільки словами, а й справами. У мене тоді була жахлива депресія – здавалося, що в житті все скінчено. А потім мені запропонували навчання у “Будівельному жіночому батальйоні”. Я погодилась, бо зрозуміла — треба рухатись далі, жити, працювати, розвиватися.
Навчання у минулому році тривало декілька місяців. Для Юлії, яка вже мала досвід штукатурних робіт, воно стало не просто черговими курсами, а своєрідним новим стартом. Жінка повторила базові навички та здобула нові, познайомилася з іншими переселенками, а головне — повірила у власні сили. Згодом вона почала отримувати замовлення на ремонти. Спершу невеликі, а потім — з використанням декоративної штукатурки, яку опанувала самостійно.
– Це навчання мене реально підштовхнуло до змін у житті, — каже Юлія. — Я почала шукати нові можливості, самостійно брати замовлення, пробувати різні техніки. Декоративну штукатурку освоїла вже сама, роблю її під час ремонтів у квартирах. Тепер я такий собі універсал — все можу, нічого не боюся. Звісно, важко, але війна війною, а жити треба. І хочеться жити добре. Тому не засмучуюся — працюю, розвиваюся, рухаюся далі.
Дорослі студенти більш відповідальні, ніж молодь
Дніпровське вище професійне училище будівництва успішно пройшло конкурс «Відбір партнерів для проведення тренінгів із професійно-технічного навчання дорослих» у межах Програми економічної стійкості України (ERP), що реалізується Helvetas Swiss Intercooperation за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC). У жовтні 2025 року були укладені рамкові договори, а вже з листопада в училищі розпочалося навчання за професіями «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування» та «Столяр будівельний».
– Ми долучилися до проєкту у 2025 році, подали заявки на дві професії — монтажника санітарно-технічних систем і столяра будівельного, – зазначає Віра Кузніченко, завідувачка навчально-практичних центрів ДВПУБ. – Пройшли всі чотири етапи відбору, і це стало для нас підтвердженням якості нашої матеріальної бази та викладацького складу. Навчання для слухачів у межах проєкту є безоплатним і триває близько трьох місяців. До нас можуть вступати дорослі від 18 років, опановувати навички як індивідуально, так і в групах. З власних спостережень можу сказати, що у порівнянні з молоддю дорослі зазвичай навчаються більш усвідомлено, адже чітко знають, навіщо їм ця професія. Ми також сподіваємося на оновлення обладнання за підтримки партнерів – потрібні сучасні верстати. Попит на робітничі професії зростає, і ми готові відповідати на нього.
Сантехнік заробляє більше за економіста
Антон Левчук працює сантехніком вже багато років, але технічної освіти раніше не мав — лише економічну вищу. Але робітнича спеціальність виявилась більш вигідною та привабливою.
– Ми з моєю командою, в якій я – бригадир, вже давно в цій професії, але вперше з’явилася можливість офіційно підтвердити кваліфікацію, – ділиться Антон Левчук. – До того ж після закінчення навчання отримаємо не просто папірець, а системні знання і нові навички. Наприклад, раніше я не працював із міддю і не робив напірну ливневу каналізацію, а тепер це вмію. Лекції допомагають краще розуміти самі процеси, а не лише працювати руками. Для дорослих це дуже актуально, тому що професія сантехніка зараз є затребуваною – не те, що економіста. Та й зарплатня гідна. До того ж ми отримуємо сертифікат і перспективу підвищення розряду. Це реальний крок вперед у професійному розвитку.
Навчання у групах об’єднало людей із різним досвідом, віком і життєвими історіями. Серед слухачів є й жінки, для яких опанування технічної професії стало особистим викликом і одним зі способів самореалізації. Одна з учасниць курсу зізнається, що прийшла на навчання не стільки через життєву необхідність, стільки з цікавості.
– Я займаюся власним бізнесом, він зовсім не пов’язаний із будівництвом чи сантехнікою, – каже Юлія Коваль. – Це торгівля одягом. Але чоловік почав тут навчатися, розповів — і мені стало дуже цікаво. Я вирішила піти разом із ним, насамперед для себе. Тепер можу самостійно полагодити кран чи змішувач вдома. У групі мені комфортно, всі доброзичливі, допомагають і пояснюють. Навчання не здається важким, усе показують на практиці. Для мене це не про зміну професії, а про впевненість у власних силах. Я дуже задоволена цим досвідом.
Замість бурси – сучасний навчальний центр
Окрім монтажника-сантехніка, у Дніпровському вищому професійному училищі будівництва можна опанувати професію столяра, яка сьогодні також є вкрай необхідною. Один зі слухачів курсу, Олександр Соболевський, вже вдруге обирає це училище для здобуття нових навичок.
– Мені подобається, як тут навчають, тому я прийшов сюди вдруге — раніше вчився на сантехніка, а тепер опановую столярну справу, – зізнається Олександр. – Хоча маю вищу освіту і працюю на залізниці, розумію, що вміння працювати руками сьогодні дуже цінне. Ставлення до професійної освіти змінюється, і це правильно. Тому що сьогодні професійно-технічні училища – це вже не бурси, а сучасні навчальні центри. Викладачі прекрасні, пояснюють стільки разів, скільки потрібно, поки зрозумієш. Після минулого навчання я вже застосував знання вдома — зробив теплу підлогу. Зараз вчуся для себе, але не виключаю, що це стане додатковою можливістю заробітку в майбутньому.
Навчання за цим проєктом завершиться у лютому. Але адміністрація ДВПУБ на цьому зупинятися не збирається – вже подали заявку на підготовку дорослого населення з професії електрогазозварника. Таким чином, у Дніпрі професійно-технічна освіта для дорослих поступово стає не винятком, а нормою. Для когось це шлях до нової роботи, для когось — спосіб бути незалежним у повсякденному житті. А головне — довести собі, що вчитися ніколи не пізно.
Юліанна Кокошко.
Фото Валерія Кравченка.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як Дніпро інтегрує людей поважного віку у ринок праці.
Категорія: Влада, Новини Дніпра, Освіта, Тема дня
