ЕКСКЛЮЗИВ Жіночий будівельний батальйон: у Дніпрі реалізується унікальна програма для ВПО

Після початку повномасштабного військового вторгнення вимушених переселенців у нашому місті стало значно більше. Велика частина ВПО – жінки, які залишилися без роботи, але не змогли працевлаштуватися за фахом.  При цьому багато підприємств відчувають кадровий голод.  Як бути? Рішення знайшли в Дніпрі, створивши перший в Україні жіночий будівельний батальйон. Про унікальну програму для жінок-переселенок розповість «Наше місто».

Зоя Селезньова впевнена, що зайвих професій не буває

У недавньому минулому Зоя була щаслива. Можливо, не на всі 100, але на 75% так точно. Життя в Попасній її цілком влаштовувало. Невелике провінційне містечко на Луганщині тішило і надихало, як сама молодість.

– Працювала здебільшого в торгівлі, – розповідає Зоя Селезньова. – Працювала і продавцем, і промоутером, і мерчендайзером. Подумувала попрацювати на вагоноремонтному заводі, де моя подруга-кранівниця отримувала 30 тисяч. Але тут прийшла війна і всі плани накрилися мідним тазом. Ще добре, що встигли з донькою на евакуаційний поїзд. Півроку прожили в Польщі. Працювати там не могла – з ким дитину залишу.

Чоловік Зої виїхав із Попасної пізніше і за деякий час сім’я влаштувалася в Дніпрі. П’ятиповерхівка, в якій були щасливі Селезньови, перетворилася на руїни, та й від самого окупованого міста залишилися одні спогади. Інше життя – інша реальність. Але нова дніпрянка не звикла розчаровуватися і здаватися.

– Винаймаємо квартиру в Дніпрі і, звісно, грошей не вистачає, – продовжує співрозмовниця. – Прочитала в інстаграмі оголошення про набір жінок для навчання професіям маляра і плиточника-облицювальника та зраділа. Мені підходить! Чому б не здобути нову будівельну професію. Донька – 8-річна Богдана – вчиться. І я буду вчитися!

 Теоретичний курс Зоя вже пройшла і тепер на практиці опановує  нову справу. І зупинятися на досягнутому здібна учениця не має наміру.

– Я вже вивчилася на перукаря, хочу й на кухаря, – пояснює переселенка. – Взагалі хочу отримати більше практичного досвіду, щоб потім могла обирати, де працювати. Зайвих професій не буває! Коли-небудь війна закінчиться і будуть потрібні найрізноманітніші фахівці. Ось я і стану в нагоді!

Впевнені, що так і буде.

 Психологи плакали від розповідей Лілії Винниченко

Колись Лілія працювала соціальним працівником і всіма силами підтримувала і вселяла надії в людей. Але одного разу і їй самій довелося звертатися до психологів.

– Наш Маріуполь розбомбили повністю, – розповідає Лілія Винниченко. – Що пережили з донькою і котом Сенею словами не передати. На початку березня 2022-го з горем навпіл виїхали з міста. Після перенесеного жаху втратила інтерес до життя. Не бачила для себе жодних перспектив. Жодного майбутнього. Не було про що думати й мріяти, нічого не цікавило й не тішило. Ночами спати не могла. Звісно, намагалася вийти з цього стану. Ходила до лікарів, до психологів, по всяких гуртках. Іграшки дитячі шила. Але все це мало допомагало. Коли психологи слухали мої розповіді – плакали. Не готові люди таке слухати.

Донька, 20-річна Марія – студентка – навчається в Києві. З чоловіком Лілія розлучилася і сподіватися їй у Дніпрі нема на кого. Є тільки 6-річний кіт Сеня, який натерпівся і настраждався від ворожих атак.

– Сеня – душа моя, – продовжує маріуполька. – Дуже постраждав, бідний. Два роки тому на нервовому ґрунті бурчати перестав. Тільки я можу уявити, як йому.

Але жити якось потрібно. Для Лілії Винниченко життєвим стимулом стало запрошення на навчання.

– Не пам’ятаю, де дізналася про ці курси, але дуже зраділа, – констатує вона. – Щоб думати про майбутнє – потрібні гроші. Яке майбутнє без грошей! А тут навчають на малярів. Раніше ніколи не працювала маляром. Навіть і не думала про це. Тепер навчаюся і рада цьому. Буває, накриє така апатія – з дому виходити не хочеться. А тут, хочеш не хочеш, треба вставати, приводити себе до ладу. З’явилася справа!

Як і Зоя, зараз Лілія вже на практиці, після завершення якої сподівається отримати роботу. А до Дніпра вона вже майже звикла.

– Ясна річ, сумую за морем, – підсумовує наша землячка. – Перший час річку Дніпро називала морем. Та й тепер вона трохи нагадує рідне море.

Зоя та Лілія серед перших, хто потрапив до жіночого будівельного батальйону.

Підприємствам Дніпра потрібні будівельники

Сьогодні багато чоловіків зі зброєю в руках захищають Україну від агресора, тому є великий попит на робітників і, зокрема, на будівельні спеціальності.

– Серед ВПО більшість жінок і виникла проблема їхнього працевлаштування, – зазначає Тетяна Янушкевич, начальниця інспекції з питань праці та зайнятості населення міської ради Дніпра. – Водночас у Дніпрі працює 1287 компаній, які займаються будівельним бізнесом. Попри війну, зараз у нас зводять будівлі та проводять ремонти, і для цього потрібні кваліфіковані фахівці. Набирати жінок на навчання почали ще влітку, і ось з 1 листопада стартувало навчання в жіночому будівельному батальйоні. Ми цим дуже пишаємося, адже зараз він єдиний в Україні.

Міська влада скоординувала зусилля і проблема була вирішена, завдяки співпраці з благодійною організацією «Пліч-о-пліч», яка у 2022 році релоціювалася з Бахмута до Дніпра.

– Усі жінки, яких ми вже набрали на курси – це внутрішньо переміщені особи, – розповідає Тетяна Кошель, керівниця благодійної організації «Пліч-о-пліч». – Ми націлені на них, адже вони втратили і житло, і роботу. Тому ми хочемо допомогти їм і дати можливість повноцінно жити. Саме тому ми співпрацюємо з німецькою міжнародною компанією DKH -Diaconie Katastrophenhilfe, яка підтримала нашу ідею і виділила кошти для перенавчання цих жінок. Ми виділили їм транспортну стипендію, надаємо літературу. Сьогодні учасниці нашої програми засвоюють теоретичні навички на практиці, а в січні в них розпочнеться вже виробнича практика на підприємствах.  По завершенню навчання випускниці отримають свідоцтва державного зразка з наданням розряду.

Майбутніх фахівців готують у Дніпровському ВПУ будівництва

Заняття для учениць будівельного батальйону проводять на базі Дніпровського вищого професійного училища будівництва. Курс триває протягом трьох місяців.   Два місяці – теорія, а потім протягом місяця отримані знання закріплюватимуть у роботодавців на будівельних майданчиках.

  – У цьому закладі є найсучасніша база саме за будівельним напрямом, – стверджує Оксана Салогуб, заступниця директора департаменту гуманітарної політики міської ради Дніпра. – Він давно працює з міжнародними партнерами і тут постійно оновлюється матеріально-технічна база. І хоча це короткотермінові курси, але в нас є стандарт, затверджений міністерством, достатній, щоб випустити кваліфікованих спеціалісток.

Перші дві групи жіночого батальйону – 30 жінок, які навчаються на малярів і плиточниць-облицювальниць.

  На думку Валентини Яблонської, керівниці Дніпровського вищого професійного училища будівництва, з такою спеціальністю без роботи жінки не залишаться.

– У нас є всі можливості, щоб наші студентки не лише здобули практичні навички, а й оволоділи новими технологіями, що стане їм у нагоді в майбутньому, – констатує керівниця ВПУ.

 У лютому розпочне навчання наступна група жінок – ВПО.

Дівчата, які бажають здобути нову спеціальність за будівельним напрямом можуть записатися за номерами: 066-389-02-05 або 050-410-34-43.

Фото автора