ЕКСКЛЮЗИВ Канатна дорога Дніпра: унікальний символ міста, який мріють відродити

Канатна дорога – один із символів Дніпра та улюблене місце відпочинку кількох поколінь містян. Вона працювала з 1968 року та багато років була основним шляхом до пляжів Монастирського острова. До її появи люди діставалися на острів катерами, баржею чи пішохідним мостом, однак із часом потік відпочивальників зростав, і місто потребувало нового способу пересування, пише “Наше місто”.

Гідеса, представниця екскурсійного бюро “ПрогулянкиДніпром” та туристичної агенції VILNA TOUR Леся Логашова розповідає, що Монастирський острів став популярним місцем відпочинку ще в середині ХХ століття.

“Вже починаючи з 1950-х років сам Монастирський острів був такою зоною відпочинку. Тут приїжджало багато людей, але до 50-х років міст, який ми знаємо і яким ходимо, ще не існував. Люди добиралися катерами, що працювали саме в літню пору року”, – розповідає Олеся Логашова.

У 1957 році з’явився пішохідний міст, а Монастирський острів офіційно приєднали до парку Шевченка.

“У 1957 році в нас з’являється пішохідний міст. На той момент починається реконструкція самого парка Шевченка, і Монастирський острів стає його частиною”, – розповідає гідеса. 

Після цього містяни почали шукати ще один спосіб пересування на популярну зону відпочинку.

“Починають ходити ідеї, що треба ще щось зробити, щоб люди могли добратися на відпочинок”, – зазначила жінка. 

Проєкт канатної дороги розробив інженер Едуард Чубаров. Конструкція була створена спеціально для Дніпра й не мала аналогів у Радянському Союзі.

“Якщо зараз ми йдемо на Монастирський острів, то спочатку проходимо пляж, потім міст. А це був прямий транспорт. У радянські часи були проєкти-близнюки, зроблені за одними кресленнями. Але наш проєкт унікальний – за ним більше ніколи не робили таких робіт”, – каже Олеся.

Багато дніпрян досі згадують канатну дорогу з теплом – також і через різні кумедні випадки, що траплялися під час її роботи.

“Коли вона функціонувала, кожного дня була невеличка техперерва. Дорога могла зупинятися на 5–10 хвилин навіть із людьми в кабінках. Але одного разу кабінки застигли на дві години – з’ясувалося, що поламалася маленька деталь у механічному відділенні”, – зазначає жінка.

Окремий виклик створювали яхти, які ходили по Дніпру.

“По Дніпру займаються парусним спортом, у парусників є мачта. І коли проходили під канатною дорогою, потрібно було вибрати момент, щоб цією мачтою не зачепити кабінку”, – каже гідеса.

Канатна дорога працювала до 2007 року, після чого її технічний стан різко погіршився, а експлуатацію визнали нерентабельною. Уже за каденції мера Бориса Філатова фахівців запрошували оцінити можливість відновлення.

“Спеціалісти подивилися обсяг робіт і сказали, що конструкція в такому ржавому стані, що реконструкцію фактично потрібно робити з нуля”, – розповідає Олеся.

Попри закриття, канатна дорога залишається частиною історії Дніпра – місцем, з яким пов’язані спогади дитинства, побачення, прогулянки та літній відпочинок. Містяни й сьогодні сподіваються, що цей символ міста одного дня відродять. За створення матеріалу дякуємо туристичну агенцію VILNA TOUR та екскурсійне бюро ПрогулянкиДніпро.

Раніше ми писали, Велика Базарна: трансформація історичної вулиці у Дніпрі.

Також ми писали, річпорт Дніпра: понад два століття історії та надія на відродження.