У Дніпрі вшанували пам’ять ще чотирьох захисників України. На фасаді гімназії № 141 встановили меморіальні дошки на честь Антона Дея, Руслана Ніксдорфа, Ігоря Лопатенка та Сергія Сирка, передає «Наше місто» з посиланням на пресслужбу міськради.
За словами заступника міського голови Андрія Денисенко, Дніпро та вся Україна переживають надзвичайно складний період із великими втратами та невимовним болем. Він зазначив, що місто та його громада роблять усе можливе, аби зберегти пам’ять про кожного захисника, який віддав життя за Україну.
«Місто та громада Дніпра роблять усе, щоб пам’ятати кожного захисника і захисницю, які віддали своє життя за Україну. На наших школах з’являються меморіальні дошки, присвячені нашим добровольцям. На відкритті були присутні діти — учні цієї гімназії, заради майбутнього яких воювали і загинули ці прекрасні та мужні Герої».
Денисенко також наголосив, що в умовах тривалих та запеклих боїв на Сході та Півдні надзвичайно важливо, щоб усі, дивлячись на пам’ятні знаки, усвідомлювали: відносно мирне життя в тилових містах було здобуте ціною крові захисників.
«Зараз, коли йдуть найтриваліші та найзапекліші бої на Сході та Півдні, украй важливо, щоб кожен, дивлячись на ці пам’ятні знаки, усвідомив: наше відносно мирне життя в тилових містах оплачене кров’ю цих патріотів… Ми маємо пам’ятати поіменно наших героїв, вшановувати їхню пам’ять і продовжувати їхню справу — боротьбу за Україну».
Родини загиблих Героїв — колишніх учнів гімназії № 141 — поділилися своїми спогадами про синів та їхню відвагу.
Мати загиблого Антона Дея, Ольга, розповіла про свого сина:
«Антон був неймовірно вмотивований… Він часто повторював: «Вся наша земля, кожна піщинка – це наше, і ми будемо це захищати»… У нього була мрія: повернутися з війни і стати поліцейським. Він хотів бути прикладом для свого маленького синочка, якому нещодавно виповнилось лише 3 роки… Він воював і захищав нас два з половиною роки. І ці два з половиною роки ми неначе проживали поруч із ним душею, в тих самих бліндажах. Це було дуже важко. Але він завжди знаходив сили посміхатися і казати, що все буде добре. Вшанування пам’яті наших героїв – це надзвичайно важливо. Це необхідні заходи для пам’яті майбутніх поколінь, щоб вони знали своїх захисників. Хлопці йшли на війну не загинути, а вижити — для нашого вільного майбутнього».
Антон Дей, позивний Кіт, 26 років, працював монтажником телекомунікаційних мереж. Військову службу розпочав у серпні 2022 року. Воював поблизу Покровська, Авдіївки, Вугледара, Мар’їнки та Нью-Йорка. Загинув поблизу села Олександропіль Донецької області. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ.
Ігор Лопатенко, позивний Птічка, 37 років, працював на ливарному підприємстві та ремонтував автомобілі для військових. Батько однієї дитини. У листопаді 2023 року вступив до лав ЗСУ. Загинув 22 березня 2024 року поблизу с. Синьківка Харківської області. Побратими згадують його як чуйного товариша, який неодноразово працював ночами, лагодячи квадрокоптери.
Руслан Ніксдорф, позивний Німець, 30 років, працював вантажником, раніше служив у ЗСУ за контрактом. Під час бойових дій на Авдіївському, Бахмутському та Лиманському напрямках знищив ворожий БпЛА, рятуючи побратимів, але отримав несумісні з життям поранення. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Сергій Сирко, 44 роки, був капітаном МВС, підполковником Державної кримінально-виконавчої служби у відставці, батько однієї дитини. Добровільно став на захист Батьківщини, воював на Авдіївському напрямку. Загинув біля села Івано-Дар’ївка Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагадаємо, Вони нам ніколи не пробачать втому від війни: у Дніпрі в Індустріальному районі відкрили другу частину Алеї Героїв.
Читайте також: Дружина загиблого Героя з Дніпра: «Мій чоловік захищав цінності, у які вірив!».
Фото: пресслужба міськради.
Категорія: Війна, Влада, Новини Дніпра
