ЕКСКЛЮЗИВ Кожна дитина – як сніжинка: як у Дніпрі розвивається інклюзивна освіта

У Дніпрі за підтримки міської влади послідовно розвивається система інклюзивної освіти. Завдяки цьому кожна дитина, незалежно від стану здоров’я чи особливостей розвитку, має можливість здобувати якісні знання в комфортному середовищі. У навчальних закладах міста створюються умови, які допомагають дітям з особливими освітніми потребами не лише навчатися, а й розвиватися, соціалізуватися та почуватися впевнено серед однолітків.  Як саме це відбувається, дізнавалась журналістка видання «Наше місто». 

У ліцеї № 142 діють ресурсна кімната та медіатека

Інклюзивна освіта у дніпровському ліцеї №142 — не просто напрям роботи, а частина концепції закладу. Тут діти з особливими освітніми потребами навчаються разом зі своїми ровесниками, беруть участь у спільних проєктах, і головне — почуваються потрібними та прийнятими суспільством.

–        Інклюзивне навчання у нас запроваджено ще з 2012 року, тож маємо чималий досвід, — розповідає  Людмила Хмеленко, директорка ліцею. — Нині у п’ятнадцяти інклюзивних класах навчаються 26 дітей з особливими освітніми потребами, ще одна дитина — на індивідуальній формі. Ми створили всі умови для рівного доступу до якісної освіти: маємо медіатеку, ресурсну кімнату, кабінети психолога та логопеда. Працюють асистенти вчителів, дефектолог, реабілітолог, психологи — усі фахівці з відповідною освітою. Ми тісно співпрацюємо з інклюзивно-ресурсним центром №2, разом шукаємо найкращі рішення для кожної дитини. Наші педагоги застосовують різні методики — від арттерапії до корекційних занять, щоб допомогти дітям соціалізуватися і відчути радість навчання. 

У закладі вважають, що інклюзія — це не окремий напрям, а природна частина шкільного життя. Діти беруть участь у міських ініціативах, таких як проєкт «Діти без меж», демонструючи свої таланти, навички й успіхи. Важливо, що колектив ліцею працює не лише над розвитком знань, а й над створенням атмосфери доброзичливості, де кожен відчуває підтримку.

 Успіхи Оскара здивували навіть лікарів

У дніпровському ліцеї №142 вже другий рік поспіль займається особливий учень — десятирічний Оскар. Його мама, Ольга Дерун, каже, що саме тут її син отримав шанс на розвиток і щасливе дитинство.

– Мій син перевівся сюди з іншої школи з порушеннями мовлення, моторики та комунікації, — розповідає Ольга. — Ми навчаємося тут другий рік і маємо дуже хороші результати там, де раніше не було надії. Дитина стала впевненішою, самостійнішою, не відчуває себе якоюсь не такою. Навіть лікарі здивувалися, що може бути такий прогрес.

У ліцеї для Оскара створено всі умови, щоб він міг навчатися на рівні зі своїми однолітками. Хлопчик має індивідуальну програму, з ним працюють асистент учителя, логопед, дефектолог, реабілітолог. Є ресурсна кімната, де дитина може відпочити або переключитися, якщо перевтомилася. Усе це — результат злагодженої роботи колективу, який дбає про кожну дитину.

–  Я просто захоплююсь цими людьми, —  каже Ольга. — Вони педагоги від Бога. Як вони реагують на особливості розвитку мого сина, як спокійно виходять із будь-яких ситуацій — я навіть сама в них цьому вчуся. Для мене це теж підтримка, адже мені одній дуже важко. Але тут я відчуваю, що мене розуміють і не залишають наодинці з проблемами. 

Проте за межами школи жінці доводиться стикатися з іншою реальністю. Вона зізнається, що суспільству досі складно приймати дітей з особливими потребами. Часто люди не знають, як реагувати, а іноді просто уникають спілкування.

– Є певні проблеми з прийняттям, — говорить Ольга. — Не всі можуть це витримати психологічно. Іноді навіть родичі чи друзі відвертаються. Кажуть: ми не фахівці, не знаємо, як з ним поводитися. Ти залишаєшся один — і в родині, і в суспільстві. Тому для мене так важливо, що в ліцеї мене і мого сина розуміють. Тут я відчуваю, що ми не самі. 

Для Ольги найцінніше — це піклування, яким оточують її сина у навчальному закладі. Вона переконана: саме любов і підтримка допомагають Оскару долати труднощі, розвиватися й поступово знаходити свій шлях у житті.

–  Лікарі колись казали нам, що там нема що вже лікувати, а тут я бачу результати, — каже жінка. — Любов — це головне. Вона дає сили моїй дитині йти далі. А коли Оскар бачить, що його приймають і люблять, — він розквітає. Я щиро дякую колективу ліцею за їхні відкриті серця та професіоналізм.

У гімназії № 6 діє власний ляльковий театр 

У дніпровській гімназії №6 вже п’ятнадцять років впроваджують інклюзивну освіту. Це одна з перших шкіл міста, яка відкрила свої двері для дітей з особливими освітніми потребами. Сьогодні тут створена потужна система підтримки, а педагогічний колектив став справжньою командою фахівців, які вірять у кожну дитину.

– Застосовуємо різні методики – в нас працює навіть ляльковий театр «IN», в якому беруть участь діти з особливими освітніми потребами,   — розповідає  Людмила Морокко, директорка закладу. —  Сьогодні у нас навчається 64 дитини з особливими освітніми потребами у 26 класах. Найбільше — у перших і других класах. У кожному класі є асистент учителя, а для дітей з четвертим і п’ятим рівнями — ще й асистенти дитини. Ми працюємо на результат: якщо у дитини був другий рівень і інклюзію знято — це перемога. Якщо з п’ятого рівня дитина переходить на четвертий — теж величезне досягнення.

За словами директорки, основа успіху — у командній роботі. В гімназії працює цілий колектив спеціалістів: логопеди, дефектологи, психологи, інструктори з лікувальної фізкультури. Багато асистентів учителів мають не лише педагогічну, а й корекційну освіту. Частина з них — мами дітей з особливими потребами, які вирішили здобути нову професію, щоб краще допомагати своїм дітям та іншим учням.

– У нас дуже сильна команда, — каже Людмила Миколаївна. — Немає жодного працівника, який би не займався із дітьми з особливими потребами. Ми співпрацюємо з Інклюзивно-ресурсним центром №3, який нам допомагає фахівцями та спеціальним обладнанням. У школі є навіть басейн із сухими кульками — його нам подарували партнери. Ми стежимо, щоб усі спеціалісти мали відповідну освіту або проходили навчання. Є асистенти, які вже отримують другу чи третю спеціальність — логопеда, психолога чи дефектолога. Це дуже мотивовані люди.

Та головне, наголошує директорка, — це не обладнання і не кількість годин занять, а любов і розуміння. У школі переконані: до кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, бо кожна дитина унікальна.

– От їх у нас 64 — і жодна не схожа на іншу, — говорить Людмила Морокко. — Це як сніжинки: усі різні, зі своїм орнаментом. Тому у кожної дитини — свій темп розвитку, свої підходи. Головне, щоб поряд були небайдужі дорослі — вчителі й батьки, які люблять, вірять і підтримують. Тоді інклюзія працює не на папері, а в серцях.

 У гімназії діють спеціальні програми підвищення кваліфікації, а багато асистентів — це саме батьки дітей з інклюзією, які здобули другу освіту, щоб краще допомагати своїм дітям і іншим учням.  

– Коли ми вперше прийшли сюди, сину було дуже важко, –  ділиться  Людмила Довженко, мама третьокласника Андрія. –  Він не сприймав нічого, не міг комунікувати з дітьми. А тепер я бачу зовсім іншу дитину — йому цікаво вчитися, він став відкритішим, краще розуміє програму. Дуже вдячна вчителям за те, що всі уроки та корекційні заняття проходять прямо в школі — не потрібно їздити по місту. Це колосальна підтримка для родин. 

Любов та терпіння – найкращі помічники 

 Чимало маленьких дніпрян з особливими освітніми потребами отримують допомогу в інклюзивно-ресурсних центрах. Там працюють чуйні люди, справжні знавці своєї справи. Нещодавно одна з них, фахівець ІРЦ № 3 Ганна Соколовська нещодавно створила посібник, який буде цікавим та корисним абсолютно всім батькам. Він називається «Формування позитивної поведінки без покарання».

– Багато батьків стикаються з неслухняністю дітей і часто не знають, як реагувати, – розповідає Ганна Соколовська.  –  Але покарання не вчить дитину бути кращою – воно лише викликає страх і образу.  У моєму новому буклеті ви знайдете прості та дієві інструменти, які допоможуть виховувати без крику і покарань,  підтримувати довірливі стосунки з дитиною,  навчати через приклад, любов і послідовність дій.

Завдяки цьому буклету можна дізнатись про такі дієві методики як «Правило 5 секунд», «Тайм-ін», система жетонів, домовленості. Вони прості, але, на думку Ганни, поступово змінюють щоденне життя. Найкраще, що ми можемо дати будь-якій дитині  у навчанні — це любов та підтримку.

 Нині в Дніпрі відкрито 778 інклюзивних класів, де навчається понад 1100 дітей з особливими освітніми потребами. У багатьох школах облаштовано ресурсні кімнати, медіатеки та спеціальні санітарні кімнати для дітей з інвалідністю та маломобільних груп населення.

– Також у місті працюють три інклюзивно-ресурсні центри, де фахівці надають корекційно-розвиткову допомогу та підтримують родини таких дітей,   — розповідає Світлана Клявченко, заступниця начальника управління загальної середньої освіти департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. – У закладах освіти облаштовано 69 ресурсних кімнат, 37 медіатек і 51 спеціальний туалет для дітей з інвалідністю. Також функціонують три інклюзивно-ресурсні центри, спеціалісти яких супроводжують дітей, проводять корекційні заняття та консультують батьків. Обладнання таких кімнат допомагає дітям краще адаптуватися, знімати напруження і перемикатися на іншу діяльність.

Світлана Клявченко зазначає, що інклюзивна освіта — це не лише створення умов для навчання, а й формування толерантного середовища в освітніх закладах. Дніпро продовжує інвестувати у розвиток цієї системи, щоб кожна дитина мала шанс реалізувати свої здібності та відчути підтримку громади.

Фото Валерія Кравченка та з архіву героїв.

Нагадаємо, раніше ми писали про те,  як у Дніпрі допомагають дітям із особливими освітніми потребами.