8 жовтня в галереї «Артсвіт», яка розташована у Центрі сучасної культури у Дніпрі (Крутогорний узвіз, 21а), відкрилась виставка Каріни Синиці «Велкам ту парадайз». Журналісти видання «Наше місто» відвідали цю подію.

Каріна Синиця представила серію робіт, у яких об’єднані фотошпалери та живопис. Таким чином інтимна ностальгія поєднується з відчуттям руйнації та втрати. До цього мисткиня вже мала персональні експозиції у Києві та Любліні, але саме в Дніпрі це її перша власна виставка. Центральним матеріалом для її серії стали фотошпалери — колись популярний елемент інтер’єрів 90-х і 2000-х, який сьогодні набуває нового сенсу.

-Я не називаю це колажем, бо друковані матеріали займають менше ніж 10% площини, — розповідає Каріна Синиця. — Це радше живопис поверх фотошпалер, у якому я змінюю кольори, додаю елементи руїн, екологічних катастроф, зруйнованих міст. Мені хотілося говорити про процеси руйнації й окупації, але водночас згадати традицію прикрашання квартир райськими місцями. Тоді люди прагнули утопічної краси — а зараз, як мені здається, найбільша утопія це територія, яку ми втратили і до якої хочемо повернутися. Я сама з окупованого міста Сіверськодонецька, тому ця тема для мене дуже особиста. Почала працювати з фотошпалерами, бо згадала, як у бабусі вони були скрізь у квартирі, навіть мінялися за сезонами. Я питала в неї поради, як їх правильно наклеювати.
Свої перші роботи Синиця створювала прямо в квартирі, а згодом продовжила у майстерні в Києві. Частина полотен з’явилася під час мистецької резиденції у Румунії та в межах українських екологічних програм. Для художниці ці полотна — не просто живопис, а спосіб відновити зв’язок із минулим. Вона зізнається, що Дніпро для неї — місто, пов’язане з родиною і близькими, які переїхали сюди під час війни. Тому саме тут її серія отримала особливий емоційний відтінок.

-Роботи з видами Дніпра я створювала ще з 2022 року, — каже художниця. — У мене багато друзів і одногрупників звідси, а зараз і моя сім’я живе тут у якості переселенців. Це місто я просто щиро люблю. Особливо парк Глоби, ту всім відому залу-мушлю, яку мені показав мій друг-дизайнер. З тих пір це моє улюблене місце. Кожного разу, коли приїжджаю, йду туди годувати качок. У своїх картинах я змінюю кольори неба й моря, додаю тіні екологічних катастроф — щоб створити атмосферу тривоги, яка відповідає нашому часу. Але попри це, у моїх роботах є любов. Я працюю швидко — зазвичай витрачаю два дні на полотно. Один день клею шпалери, другий — малюю, перетворюючи їх на інше місце.


Виставка Каріни Синиці триватиме до 6 грудня. Вхід у галерею безоплатний.
Фото Валерія Кравченка.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як Центр сучасної культури змінює культуру у Дніпрі.



