ЕКСКЛЮЗИВ Вигул собак у місті повинен бути не лише комфортним, а й свідомим: історія дніпрянки Олени і її мопса Річмонда

Для дніпрянки Олени собака — це не просто улюбленець. Це мрія, що здійснилася. Це член родини. Це хвостата любов, яку вона плекала в думках багато років. І от уже вісім років поруч із нею живе мопс, на ім’я Річмонд Оленович — пухкий, зморшкуватий, із добрими очима та спокійною вдачею. Історію дніпрянки дізнавалася журналістка «Наше місто».

(фото з архіву Олени)

«Я досить довго просила чоловіка, щоб він мені подарував собаку. Хотілося саме м’якенького, зморшкуватого — такого, як мопс. У нас немає дітей, і дуже хотілося комусь віддавати свою любов. Тепер Річмонд — це і є моя дитина», — ділиться Олена.

Улюблений маршрут — до парку Шевченка

Колись щоденні прогулянки з Річмондом відбувалися в улюбленому парку Шевченка. Там облаштовано спеціальний майданчик для вигулу та тренування собак — зі смугою перешкод, сходинками, тунелями. Олена згадує ці прогулянки з теплом.

(фото з архіву Олени)

«Дуже любили туди ходити. Там справді хороший простір для того, щоб собака розім’явся, побігав, поспілкувався з іншими. Але після початку повномасштабного вторгнення, на жаль, ми перестали відвідувати цю локацію — із міркувань безпеки», — пригадує дніпрянка. 

Родина Олени живе неподалік від центрального залізничного вокзалу. Район не раз зазнавав ракетних ударів, тож гучні звуки стали великою проблемою.

(фото з архіву Олени)

«Річмонд дуже важко переносить вибухи та сирени. Він лякається, тремтить, ховається. Мені іноді здається, що він відчуває все навіть глибше, ніж ми. Я переживаю за нього як за дитину», — каже Олена.

Порятунок — на природі

Щоб відновлювати нервову систему улюбленця, родина часто виїжджає на дачу. Це заміський приватний будинок, де є тиша, свіже повітря та простір для спокійних прогулянок.

«Там Річмонд оживає — бігає, принюхується до квітів, лежить на траві. Йому дуже подобається природа. І мені теж. Це наш рятівний простір», — розповідає Олена.

(фото з архіву Олени)

Сусідська спільнота собачників

Попри складні часи, Олена не припинила вигулювати собаку щодня. У дворі неподалік дому є зручна доріжка, де місцеві жителі гуляють зі своїми улюбленцями. З часом тут сформувалося справжнє собаче ком’юніті.

(фото з архіву Олени)

«Ми всі знайомі. Всі прибираємо за своїми тваринами. Один одному нагадуємо про пакетики, стежимо за чистотою. У нас спільна відповідальність — не тільки за своїх собак, а й за простір, у якому ми живемо», — розповідає Олена. 

Відповідальність — не лише моральна, а й правова

Олена переконана, що вигул собак у місті повинен бути не лише комфортним, а й свідомим. Вона знає про штрафи за неприбирання та вважає такі санкції справедливими.

«Ми ж турбуємося про дітей, тож і про собак маємо так само піклуватися. Якщо вже взяв на себе відповідальність за тварину — будь добрий, прибирай і дотримуйся правил», — додає жінка.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за не прибирання за собакою у публічному місці передбачено штраф:

• від 170 до 340 гривень — за перше порушення;
  
• від 340 до 510 гривень — за повторне протягом року.
  

Історія Олени та Річмонда — це ще одне нагадування, наскільки сильною може бути емоційна прив’язаність між людиною та собакою. Це про турботу, підтримку, спокій і ніжність. І, звісно ж, про відповідальність, яка завжди має йти поруч із любов’ю.

(фото з архіву Олени)