У мирному місті його професія — слюсар аварійної служби з водовідведення. Але у воєнні часи він став одним з перших, хто приїздить туди, де щойно прилетіла ворожа ракета або дрон. Дніпрянин Олег Гвоздьов поділився з виданням «Наше місто» найбільш вражаючими моментами своєї роботи.
Понад п’ять років Олег Гвоздьов працює у комунальній сфері. Але ось вже четвертий рік поспіль він та його колеги також чергують на випадок російських обстрілів. Вони беруть участь у ліквідації наслідків ворожих атак на місто: від розбору завалів до порятунку постраждалих. Для Олега Гвоздьова це не просто робота, яка починається о 9:00 і закінчується о 18:00. Це фактично цілодобове чергування в очікуванні можливих викликів. Він згадує один із днів, які не забуваються. Це було 28 червня минулого року.
П’ятниця, близько 16–17 годин, наша команда роз’їхалась додому після чергування, – розповідає Олег Гвоздьов. – Як раптом — вибух. Нас миттєво викликали по тривозі. Ніхто не питав, чому — усі одразу вирушили до місця трагедії. Був приліт у майже центр міста – будинок на вулиці Виконкомівській, 24. Допомагали поліції і рятувальникам організувати транспорт, розчищали проїзд для важкої спецтехніки. Нашою задачею було максимально швидко створити умови для роботи тих, хто буде витягати людей з-під завалів. Ми прибирали великі бетонні плити, допомагали спецтехніці добратися до місця обвалу, розбирали перекриття. Все для того, щоб у рятівників був шанс знайти когось живим.
Коли під завалами можуть бути, кожна секунда на вагу життя. Але іноді найбільшою перешкодою стають самі люди — родичі, сусіди, які в паніці намагаються прорватися до місця трагедії. Ситуація у таких випадках зазвичай ускладнюється ще й тим, що часто пошкоджені комунікації: газові труби, водогін, електромережі. І все це треба нейтралізувати, аби не виникла нова трагедія. Тож до місця «прильоту» прибуває ще більше служб: газовщики, водоканал, енергетики. Всі мають працювати злагоджено.
Найяскравішим моментом за останні чотири роки Олег називає порятунок дівчиниз-під завалів будинку на Набережній Перемоги, 118. Її витягнули живою з-під бетонної плити. Це стало можливим завдяки спільній роботі кількох служб. Але були й болісні дні, коли з-під завалів діставали вже неживих людей — їхні тіла, фрагменти, іноді навіть не одразу впізнавані. Це завжди травмує, але Олег не дозволяє собі слабкості. Бо знає, що наступного разу може бути ще хтось, хто потребуватиме його допомоги.
Я — один з перших, хто прибуває на місце кожного «прильоту» в місті, — каже Олег Гвоздьов. — Оцінюю ситуацію, визначаю, яка техніка потрібна, скільки людей, які подальші дії слід вжити. Це моя відповідальність. Ми приїжджаємо і не чекаємо на прохання. Самі бачимо, що потрібно: винести речі, прибрати небезпечні конструкції, допомогти літнім людям вибратися. І завжди отримуємо вдячність у відповідь — часто без слів, просто її видно в очах. Це найбільша нагорода.
Олег має вищу інженерну освіту і працює за спеціальністю — у сфері водовідведення. Але за останні кілька років він став для багатьох дніпрян символом допомоги, стійкості й людяності.
Для мене це головне — працювати для людей», — скромно підсумовує Олег Гвоздьов.
Фото Валерія Кравченка.
Нагадаємо, раніше ми писали про ракетний удар по Перемозі.
Категорія: Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Головне, Дніпро, Історія, Комунальники
