ЕКСКЛЮЗИВ Книжки під час війни: як працюють письменники та видавництва у Дніпрі

23 квітня відзначається Всесвітній день книги й авторського права. Які книжки зараз видаються у Дніпрі, які видавництва працюють і як автори реалізують те, що написали та видали? Про це дізнавалась журналістка видання «Наше місто».

Відволікають та надихають на життя

Не секрет, що саме під час війни багато хто з наших співгромадян з головою поринув у читання. Воно стало можливістю відволіктися від сумних та страшних подій, а також знайти розраду та відповіді на питання, які бентежать. А письменники продовжують створювати різноманітний контент. Саме під час війни з’явилися знакові видання класиків сучасної української літератури. Наприклад, у 2023 році вийшли книжки «Триста поезій» Ліни Костенко та «Усі вірші» Сергія Жадана. Ціна – приблизно 500 та 1000 гривень відповідно. Не сидять склавши руки й інші автори.

Максим Беспалов народився в Дніпрі, вивчав журналістику в ДНУ ім. О. Гончара.  Він з дитинства мріяв писати та подорожувати, і це йому вдається. Письменник відвідав вже понад 40 країн, свої враження передає у власному блозі та книгах. Але  й про рідне місто не забуває.  У 2024 році у київському видавництві «Наш формат» побачила світ «Книжечка-мандрівочка. Дніпро» Максима Беспалова, Ірини Тараненко та Марти Лешак. В інтернеті її можна придбати за 380 гривень. Ось що пишеться в анотації до неї.

«Привіт! Я — книжечка про місто справжніх атлантів та креативних бізнесів — Дніпро. Колись на його Монастирському острові спинялися руські князі, а вздовж річки козаки засновували свої поселення. А тепер тут височіють хмарочоси та розробляють ракети. Мої автори прогулялися набережною, торкнулися кожного стародавнього ідола та побачили сонце, що не заходить. А все для того, аби створити абетку про нашу космічну столицю. Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія. А щоб Дніпру не було самотньо, автори створили цілу серію книжечок про незламні міста України. Тож збирай усю сімейку і ставай домашнім експертом з історії найхоробрішої нації XXI століття».  

Продовжує видавати книжки ще один письменник, бізнесмен, військовослужбовець, який навчався та багато років прожив у Дніпрі. Це Дмитро Томчук. У 2019 році його книжка «Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена» стала бестселером. Саме в ній він описав свої перші кроки в підприємництві, які робив у нашому місті. А у 2024 році вийшла його книга «Не зупиняйте білий автобус». У ній мова йде про вивезення спецпризначенцем та тероборонівцем  з оточеного окупантами села 130 вихованців дитячого будинку. Ціна такої книжки – біля 350 гривень.

Андрій Карпенко не намагається заробляти на власних віршах

Андрій Карпенко — поет, фотограф, ветеран, військовий капелан. Його вірші народжуються з війни, кохання, віри та глибокого переживання сучасної української реальності. На сьогоднішній день він видав три поетичні збірки, які вже встигли отримати кілька літературних премій, а також перемогу на всеукраїнському конкурсі «Свою Україну любіть».

–        Писати вірші я почав досить давно – з 2014 року, коли перебував на фронті, — каже Андрій Карпенко. — Але формат книги з’явився пізніше. Перша книга називається «Я живу в раю» — це і назва вірша, і назва фотовиставки, якою вона була оформлена.  Вона з’явилася у 2022 році. Це був самвидав, виданий за допомогою волонтерів та Національної спілки театральних діячів України. Частину накладу ми одразу відправили безпосередньо на фронт — у чорно-білому форматі, без будь-яких  поліграфічних прикрас.

 Друга збірка – «Кохання, загартоване війною» – присвячена коханій дружині Олександрі. Вона написана під час повномасштабного вторгнення, а перший вірш пан Андрій  прочитав на власному весіллі. Назва збірки з’явилася після романтичної пропозиції руки й серця, що супроводжувалася виступом військових побратимів, які влаштували сюрприз для нареченої. Третя збірка «Воюю, вірую, люблю» об’єднує військову тематику з духовною лірикою. Вона вийшла вже після того, як Андрій став священником — капеланом з військовим стажем.

–        Це збірка про війну, але через призму любові, надії, очікування, – наголошує Андрій Карпенко. –  Вірші народжувалися з історій побратимів. Там йдеться і про маму, і про кохану, і про дитину.  У 2023 році в день мого народження в мене народилася донька, тож частину віршів я присвятив їй.

 Усі три збірки Карпенко видавав власним коштом, залучаючи підтримку своєї родини. Перша книга вийшла накладом у 100 примірників, друга — 500, третя –  вже тисяча. Скільки саме це коштувало, пан Андрій не розповідає. Але й не приховує, що зараз видаватися —  не дешеве задоволення. До того ж поет не продає книжки. Переважно він роздає їх під час літературних зустрічей, форумів, дарує друзям та знайомим або надсилає на літературні конкурси.

–         Для мене це не бізнес, я займаюся творчістю заради творчості, – зізнається Андрій Карпенко. – Зараз веду відеоблог, який має велику популярність і підтримує бойовий дух українців.  Працюю ще над однією книжкою, але це вже будуть не вірші. Вона буде пов’язана з моєю професійною діяльністю – це  історія капеланської служби від початку до сьогодення. Маю надію, що таке видання буде мати матеріальну підтримку тих, хто в ньому зацікавлений. Також готую четверту збірку поезій. Там теж буде йтися про те, що я пережив на війні.

Продаючи книжки в інтернеті, треба сплачувати податки

Але далеко не всі письменники не мають на меті просто видаватися і нічого з цього не мати. Деякі намагаються заробляти на цьому, деяким це вдається. І це чудово, бо в принципі кожна праця, особливо така унікальна, як створення літературного продукту, має гідно оплачуватись. Досвідчена психологиня Наталія Ніколаєва живе у Дніпрі і достатньо активно видається. Книжки по психології зараз розкуповуються дуже добре, а пані Наталія ще й має свій особливий творчий почерк. Вона пише не тільки дуже професійно, а ще й з дотепним гумором. Нещодавно в неї вийшла чергова книжка «Чутливі люди. Світло і тінь», невеликий паперовий наклад якої дуже швидко розлетівся по ціні 1450 гривень за примірник. У наявності є електронна версія, яка коштує 470 гривень. На своїй сторінці у фейсбуці Наталія написала про деякі моменти, які пов’язані з продажем книжок через всесвітню мережу.

«Цим постом я передаю привіт всім митцям, які досі торгували своїми книжками в інтернеті і не сплачували податки. А що, так можна було? Це соромно навіть таке озвучувати. Незалежно від політичних уподобань, нелюбові до влади і окремих персоналій. Можливо я не той «митець», і рилом не вийшла та не дотягую до рівня «високої художньої культури», яку держава має підтримувати, опікувати і гойдати, але я вже пʼять років плачу податки як ФОП з усіх книжок і взагалі усіх послуг, які надавала. І поки хтось скиглить, як їхні копійчані митецькі доходи на книжках збирається щемити податкова, я позавчора заплатила лише військового збору понад шість тисяч гривень. І я навіть цим пишаюся. Дякую всім, хто придбав книгу «Чутливі люди. Світло і тінь». Це ваш внесок в обороноздатність держави в тому числі».

Різниця між собівартістю і ціною мінімальна

Тож попри війну, економічну нестабільність, зміну культурних звичок та шалене зростання собівартості друку, українська книга залишається живою.  Про те, що відбувається з книговидавництвом сьогодні — особливо у Дніпрі —  розповів Фідель Сухоніс – письменник, публіцист, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України.

–        На жаль,  хоча кількість видавництв незначно скоротилася через війну, основний удар по цій галузі був завданий ще раніше, – зазначає Фідель  Сухоніс. – Це відбулося через економічні труднощі та цифровізацію. Тим не менш, зараз у Дніпрі працюють такі видавництва як «Ліра», «Герда», «Журфонд», “Арт-прес”,  а також видавництво Марії Дружко у Кам’янському. Вони підтримують культурний фронт на місцевому рівні.  Інша справа — наскільки вони сьогодні завантажені, наскільки багато видають. До війни Харків вважався поліграфічним центром України. Друк там завжди був дешевшим, а якість — на високому рівні.  Порівняно з Дніпром, там були більш солідні видавництва. Навіть у розпал бойових дій у 2022 році наш журнал «Бористен» друкувався у Харкові — місті, яке переживало потужні обстріли. Власник тамтешньої друкарні, з яким ми співпрацювали п’ять років, телефонував і просив надсилати PDF-файли, незважаючи на «прильоти». Таке завзяття — приклад щоденного героїзму української культури.

Нині ситуація змінилася. Видавці шукають варіанти ближче до дому, іноді жертвуючи кількістю накладів заради безпеки й логістики. Але навіть у цих умовах книги продовжують народжуватись — не завжди глянцеві, але завжди щирі. Водночас Фідель Сухоніс підтверджує, що видання книжок – справа дорога.  Наприклад, нещодавно виданий художньо-публіцистичний збірник «Берегині України» мав собівартість близько 400 гривень за екземпляр. І це при тому, що друкували його не в столиці, а у приватній регіональній друкарні. Ще один приклад — книга «Чи бачать небеса котів», до якої долучилося багато авторів з усієї України, в тому числі й з Дніпра. Зараз цю книжку можна придбати в середньому за 230 гривень, вона побачила світ у тернопільскому видавництві «Богдан». Ніяких гонорарів автори не отримували – тільки екземпляри самої книги.

 Реальний виклик для видавців — не лише створити книгу, а й реалізувати її. Основні канали збуту — інтернет і поодинокі книгарні. Фідель Сухоніс згадує приклад з мемуарами українця з американської діаспори Валентина Кохно. Його книга вийшла в київському видавництві «Кліо» і виглядала гідно — мала близько 300 сторінок, добрий друк. Вартість у продажу — 460 гривень, а собівартість — близько 400.

–        Це як середня ціна сала — різниця між собівартістю і ціною мінімальна, – жартує Фідель Сухоніс.  – Тобто треба продати сотні тисяч екземплярів, щоб заробити хоч щось. Ще один виклик — зміна культурної поведінки. Люди дедалі рідше читають паперові книги. Їх увагу захоплює TikTok, YouTube, Instagram Reels — короткий контент, який легко споживати. Щоб книгу прочитати — треба напружитися. А TikTok — два діалоги, і все. Там навіть жінки мого віку сидять ночами, не кажучи вже про молодь. Виживати видавництвам та письменникам  сьогодні важко, але книжка — це не тільки про прибутки. Це — про душу. 

 Таким чином, книжковий ринок в Україні зараз не процвітає, але й не загинув. Він виживає завдяки ентузіастам, культурним спільнотам, грантам і іноді — меценатам. Але найголовніше — завдяки любові мешканців України до рідного слова.  Саме вона допомагає зберегти національну  ідентичність країни.

Фото Володимира Федорищева та з відкритих джерел. 

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Дніпрі презентували унікальну книгу про жінок.