ЕКСКЛЮЗИВ П’ять років розвитку: як реабілітаційне відділення у Дніпрі стало Центром досконалості

Від маленького фізіотерапевтичного кабінету до Центру досконалості – саме таким був шлях відділення фізичної реабілітаційної медицини однієї з міських лікарень Дніпра. Сьогодні виповнилося 5 років з дати створення відділення. У ювілейний день команда не лише згадує перші кроки, а й ділиться своєю гордістю — сучасними підходами до реабілітації, професійним зростанням і історіями пацієнтів, які попри біль і втрати повертаються до життя.

Повертатися до життя — це теж боротьба: історія реабілітації ветерана Дениса

11 вересня 2023 року змінило життя Дениса назавжди. Саме в цей день він отримав важке поранення на фронті — не лише в ногу, а й у руку. Після декількох курсів лікування й реабілітації він не просто відновився, а й став прикладом незламності для інших ветеранів.

Денис — ветеран десантно-штурмових військ. До війни — звичайний чоловік, у перші дні повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив на гарячих напрямках — Донецькому та Запорізькому. Після поранення Денису довелося не просто боротися за життя — він вчився жити заново.

-Рука не слухалась, я не міг робити елементарні рухи, – розповідає Денис. – Ми працювали над цим місяцями. З ногою – окрема історія, я її втратив. Спершу – вправи на формування культі. Потім – перші кроки на протезі. Це як знову навчитись ходити.

Сьогодні Денис не просто ходить – він займається спортом, вчиться, мріє про власну справу. А ще – керує ветеранським простором, де підтримує тих, хто зараз проходить той самий шлях, що й він.

Від поранення – до перших кроків: як Рустам став на ноги 

На початку повномасштабного вторгнення Рустам, як і тисячі інших українців, пішов на фронт — не за наказом, а за покликом серця. Добровольцем. Боронив Україну на Донеччині. 

-Тоді я просто знав, що треба йти, – каже Рустам. – Бо коли бачиш, як над головою літають ракети – іншого варіанту немає.

Удома на нього чекала вагітна дружина. Вона народила сина, поки він воював. Тепер хлопчику три роки. У родині є ще старша донька. Поруч – бабусі й дідусі, які допомогли вистояти. Але те, що пережив сам боєць, словами описати складно.

Він отримав два поранення. Перше — легке. А от друге стало поворотною точкою: тяжке ушкодження, операції, лікарні, втрата ноги. Коли потрапив у реабілітаційний центр Дніпра, був прикований до візка. Ногу ампутовано, протеза ще не мав, самостійно не міг навіть стати на єдину опору.

-Завдяки реабілітації на Новий рік я вперше підвівся на ноги, тримаючись за поручні, – зізнається Рустам. – А зараз я вже сам використовую протез. Якщо займатися щодня і не звертати уваги на біль, можна здолати все. Спочатку терпів біль перев’язок, потім післяопераційний. Тепер – біль під час тренувань. Але якщо через нього переступити – з’являється результат.

Він навчився одягати протез самостійно. Раніше для цього потрібна була допомога. Навчився ходити, а головне — навчився не здаватися.

-Планів на майбутнє не будую. Зараз такий час, коли не варто смішити Бога планами. Треба хоча б нормально ходити. Бо коли маєш — не цінуєш. А коли втрачаєш — починаєш цінувати.

Реабілітація допомагає Валерію Валерійовичу повертатися до життя

Валерій Валерійович – військовослужбовець, який пройшов крізь пекло фронту, втратив побратимів, зазнав важких поранень, але не зламався. Сьогодні він проходить реабілітацію після складної операції на хребті і надихає тих, хто поруч.

-Мені зробили операцію на спині, тепер можу сидіти у кріслі колісному, — говорить Валерій. – Щодня у мене двогодинні заняття: відновлення рухових функцій, побутові навички, те, що для багатьох –  буденність, для мене – новий рівень боротьби.

Його історія почалася на сході країни. Разом із побратимами Валерій прямував на позиції. 

-Нашу колону обстріляли, – пригадує Валерій. – Ворожий снаряд влучив у машину: двоє — “двохсоті”, водій втратив ногу. Мені вдалося вистрибнути. Пам’ятаю, що біг ближче до села, там був бетонний паркан, колодязь… Потім — вибух. Мене врятував той колодязь, але сильно ранило обличчя і спину. Найбільше постраждав хребет.

Після цього були місяці болю і боротьби: лікування у Костянтинівці, Дніпрі, Києві, Львові, декілька операцій, рік — прикутим до ліжка. Зараз Валерій продовжує шлях до одужання. Реабілітація складна, але чоловік вірить: усе залежить від нього.

-Під лежачий камінь вода не тече, – вважає Валерій. – Все залежить від тебе, якщо ти хочеш — ти будеш іти вперед. Так хочеться жити, бачити світанки й заходи сонця. Як же без цього.

Як у міській лікарні Дніпра створили Центр досконалості з реабілітації

Сьогодні відділення фізичної реабілітаційної медицини міської лікарні Дніпра надає високоякісну допомогу усім, хто її потребує. Наталія, генеральна директорка лікарні, згадує, як все починалося 5 років тому. 

–Саме 21 квітня у 2020 році це відділення відкрилось на базі відділення фізіотерапії, – каже керівниця лікарні. -Ми відкрилися на початку реформи, коли лікарня підписала договір з Національною службою здоров’я України і вимогою до програми медичних гарантій було відділення фізичної реабілітаційної медицини, а саме фахівці з реабілітації.

Тоді мультидисциплінарна команда була невелика — всього три фахівці. Відділення фізіотерапії включало в себе лише основні методи лікування: електрофорез, масаж і лікувальну фізкультуру. 

-Коли до нас приєдналася нова команда, вони принесли з собою інший підхід, нову філософію реабілітації, — пояснює пані Наталія. – З часом цей простір перетворився на Центр досконалості і ми дуже пишаємося тим, що маємо таку команду. Відділення за п’ять років значно розширилося: замість п’яти ліжок для пацієнтів після інсульту з’явилося багато нових напрямків. 

Завдяки доказовій реабілітації, яка з’явилася в Україні, вони створили систему, де кожен пацієнт щодня отримує декілька годин інтенсивної роботи з фахівцями. І не просто лікарями, а цілим комплексом фахівців, що працюють разом як злагоджена команда.

-У нас дуже багато досягнень, – сказала завідувачка відділення, пані Алла. – Насправді, тому що ми багато навчалися до цього і тепер самі навчаємо інших. За цей проміжок часу ми навчили 10 дисциплінарних команд. Ми співпрацюємо із закладами освіти, ми є базою практики для студентів і для інтернів. Ми працюємо у проекті дуальної освіти. Наші фахівці є викладачами в медичному університеті. Четверо з них пише кандидатські дисертації. Тому насправді це такий великий гігант, який не просто надає реабілітаційну якісну допомогу, а також є навчальним центром. 

Цей шлях не був би можливим без підтримки численних партнерів та друзів лікарні.

-Я хочу подякувати нашим друзям, нашим партнерам, які допомогли нам з проведенням ремонтних робіт, медичного обладнання, – резюмувала пані Наталія. – Це Міністерство охорони здоров’я, Всесвітня організація охорони здоров’я, різноманітні фонди.У нас багато партнерів і друзів, які нам допомогли стати таким центром, який ви сьогодні бачите.

У день свого першого ювілею, талановиті фахівці будують плани на майбутнє – стати Центром досконалості і в плані розвитку психічного та ментального здоров’я.

Фото Володимира Федорищева.

Читайте також: Найстрашніше – очі батьків поранених хлопців: лікар-анестезіолог з Дніпра про свій щоденний фронт.

Раніше ми писали: Дніпровську лікарку запросили на церемонію від журналу ELLE Women of impact в номінації медична реабілітація.