ЕКСКЛЮЗИВ ОФІЦІЙНО Історії кохання відомих діячів міста: парадокс Андрія Фабра

XIX століття — це час глибокої залежності України від Російської імперії. У цей період більшість імперських чиновників виявляли байдужість або відверте неприйняття до української культури та ідентичності.

Андрій Якович Фабр — типовий російський чиновник, що не вирізнявся українолюбством, не став «своїм» для місцевих, але все ж зумів проявити себе як непоганий управлінець.

Його життя — ще одна з історій, збережених у Музеї історії Дніпра. Під час однієї з тематичних екскурсій, присвячених історіям кохання видатних діячів міста, старша наукова співробітниця Катерина Попович оживила минуле для сучасників. Тепер його історію вам розкаже “Наше Місто”.

Почавши трудову діяльність у 15 років, Фабр працював під орудою графа Воронцова в Криму.. У 1847 році, вислужившись, він був призначений губернатором Катеринослава. 

– До приїзду Андрія Яковича Фабра у 1847 році Катерининський проспект (нині проспект імені Дмитра Яворницького – Авт.) мав дуже непривабливий вигляд. Тут паслися корови, свині, якісь курки бігали. І, звісно, що мешканці навіть особливо і не знали назви цього проспекту. Містяни називали головну вулицю просто Широкою, – розповідала Катерина Попович.

Щодо особистого життя Фабра, як мені здалося, навряд у чиновника було велике кохання.  На момент прибуття до нашого міста у його житті вже було прийняте одне з найважчих особистих рішень. Юний Фабр одружився з багатою дворянкою, якій було вже за 30 — шлюб уклали заради титулу. Але, як як розповідала Катерина Попович, він з дружиною не жив разом, не хотів вести спільне господарство.

Він мав зв’язок із кріпосною дівчиною Маланкою. Як розповідала Катерина Попович, саме з нею Фабр і прожив частину свого життя. Звісно, на кріпосній ніхто не збирався офіційно одружуватись — це була імперська доба, коли навіть цивільний союз із жінкою без походження сприймався як скандал. Втім, у них народився син, якого Фабр, за словами пані Катерини, не відрікся й певний час опікувався ним навіть після смерті Маланки від хвороби через 7 років.

Поселившись у будинку купця Мунштейна (оскільки резиденція губернатора перебувала в аварійному стані), Фабр розпочав активну діяльність із благоустрою міста. З його ініціативи проспект був упорядкований: висаджено клени, тополі, кущі бузку й смородини. У 1850-х роках він започаткував замощення двох центральних бульварів — т. зв. «Фабрівських». У майбутньому цими бульварами проїде перший електричний трамвай міста.

Фабр також займався розвитком архітектури та культури: ініціював створення музею старожитностей у 1849 році, стежив за забудовою нових кварталів, брав участь у міському плануванні. 

Скупість чи ощадливість?

Фабр мав репутацію надзвичайно скупої людини. Анекдоти про нього ходили містом: казали, що під час прийомів він виставляв на стіл ананас, але не дозволяв його розрізати — той самий ананас «мандрував» від одного прийому до іншого кілька років. Сам він ходив у потертій одежі, іноді містяни навіть не впізнавали в ньому губернатора. Є легенда, що до того, як він переїхав в будинок Мунштейна і ще жив в губернаторській резиденції, то під час дощу приймав чиновників під парасолькою — через дірявий дах свого помешкання, який не хотів ремонтувати. 

Останній дар — сиротинець

У 1857 році Фабр залишив Катеринослав і переїхав до Сімферополя. Усі свої статки з маєтків в Криму він вклав на будівництво сиротинця для сиріт та дітей бідняків. Цей заклад проіснував до 1917 року, навіть мав власний фонд, знову ж-таки зі статків Фабра. 

Ймовірно, в цьому сиротинці і зростав надалі його син. Адже спадок від батька він так і не отримав.

Фото Володимира Федоріщева