Skip to content

ЕКСКЛЮЗИВ Невидимий фронт міського життя: комунальники Дніпра відзначають професійне свято

Без ЖКГ життя в місті зупинилося б. Щоденна рутинна праця слюсарів та електриків, двірників і зварювальників часом непомітна для містян. Але тільки до першої комунальної надзвичайної події. Лопне труба, засмітиться каналізація, зникне світло або газ, і ми звертаємось до комунальників по допомогу. І вони допомагають! 16 березня в 31-й раз професійне свято відзначать працівники житлово-комунальних господарств України.  Про те, як живуть і працюють комунальники Дніпра розповість «Наше місто».

Газоелектрозварник Олександр Шашнін воював у піхоті та був поранений на Донбасі

Ще в 1990-х Олександр Миколайович працював слюсарем, а потім опанував професію зварювальника. Зауважимо, що зварювальна справа зовсім не проста. Не кожному дано їй навчитися. Професія не для трієчників! Потрібно розбиратися в технічних кресленнях і документах, знати електротехніку, технологію плавлення металів, характеристики газів, що використовуються в зварюванні. Вміти контролювати процеси окислення металів, знати купу всяких технічних особливостей.

Але наш земляк не спасував і згодом став класним фахівцем – газоелектрозварювальником 5 розряду. Жив, працював, виховував доньку.

А потім почалася війна і у 2022-му дніпровський комунальник пішов на фронт. Простим піхотинцем.

– Повинен же хтось захищати свою країну, свою Батьківщину, місто, в якому народився і виріс, – без жодного пафосу каже Олександр. – Звичайна чоловіча справа – захищати своїх дітей і дружин, батьків, бабусь і дідусів.

Два роки солдат Олександр Шашнін воював на сході України, а 2024-го, на Донбасі, дістав важке поранення.

– Що тут розповідати: прилетіло, вмазало, – згадує фронтовик. – Не розумів, що зі мною сталося. Нічого не чув. Сержант мене кілометрів двадцять виводив до медиків. Що зі мною? Контузії, проблема з ногою. З армії списали, і я повернувся на рідне підприємство КП «Теплоенерго». Працюю слюсарем-ремонтником. З роботою все відмінно.Вона допомагає, відволікає від війни. Ось тільки ходити важко.

Олександр Миколайович визнає, що війна не відпускає його. Нагадує нічними жахіттями і денними болями.

– Моєму мирному життю поки що тільки два місяці, – констатує комунальник. – Дружина каже, що ночами кричу, кимось командую. Не пам’ятаю цього. А вдень дістає шум у голові. Ну й нога.

Але дніпрянин упевнений, що підтримка дружини й доньки та потрібна справа-робота допоможуть відновити сили й здоров’я. Ну і, як зазначає багато хто, час теж лікує.

Сантехніка Володимира Свалухіна мешканці звільняли сім разів

Лютневий «приліт» у Придніпровськ – став справжньою НП для величезного житлового масиву. Унаслідок ворожої атаки було пошкоджено ТЕЦ, сталися перебої зі світлом, зупинилася насосна станція. Десятки тисяч містян залишилися без тепла і води. Комунальники доклали максимум зусиль, щоб нормалізувати життя в будинках і квартирах дніпрян. Місцеві жителі, звісно, дякували за допомогу слюсарям і сантехнікам, але й матюкали.

– Працювати треба було дуже швидко, затримувалися до 21-22 години, – розповідає бригадир ремонтної бригади Володимир Свалухін. – Розморожували труби в будинках, міняли горищні розводки. Найбільша проблема – замерзлі труби. Лід, що утворився в трубах, розтоплювали грілками, а там, де це не виходило, доводилося міняти системи опалення. Два тижні вимикали і вмикали весь житловий масив. Страждали і ті, хто залишився без тепла, і ті, чиї квартири не постраждали. Мешканці були шоковані. Одні дякували, інші лаялися. Людям не поясниш, що сталася масштабна аварія на ТЕЦ і потрібно весь теплоносій зливати і заливати заново. Для цього весь житловий масив потрібно повністю відключати, а потім повністю вмикати. Але кого це цікавить! Яких тільки слів від жителів відключених будинків не почув. Та що слова! Разів сім мені обіцяли «гарантоване звільнення».

Утім, Володимира Рудольфовича ненормативними виразами не здивуєш. У професії він 30 років.

 – Ніколи не мріяв стати сантехніком, але, коли вдома у ванній щось зламалося, вирішив самостійно навчитися усувати поломки, – розповідає комунальник. – Влаштувався в ЖЕК №2 учнем сантехніка. І так мені ця професія сподобалася, що залишився в ній на все життя. Прийшов учнем у 25, а зараз мені вже 55.

Надихають бригадира ремонтників не тільки улюблена робота, а й сім’я та особливо онука Кіра.

– Онука – найбільше моє натхнення, – стверджує Володимир Свалухін. – До онуків узагалі найгарячіша любов. Напевно більше, ніж до дітей. Діти вони завжди з тобою, їх ніхто не відбере, а в онуків є свої батьки. Тому їхнє товариство особливо дороге. Моя онука вчиться в третьому класі. Радує і дивує діда широтою недитячого кругозору. Поговорю з Кірою і знаходжу крила. На роботу не біжу, а лечу!

Двірник Олександр Карлов обожнює природу майже у всіх її проявах

Двірником Олександр Олександрович став уже на пенсії. Більшу частину життя він працював автослюсарем, а з віком його зрозуміло потягло попрацювати на повітрі.

– Люблю природу майже у всіх її проявах, – розповідає дніпровський комунальник. – Поважаю чистоту й порядок. Тому й обрав таку роботу. Начальниця ЖЕКу виділила ділянку на Холодильній. З радістю погодився. Виходжу на роботу на світанку. Пташки співають, песики, кішечки радіють життю. Краса! Особливо вражає весна. Природа прокидається після зими, в такий час вона особливо гарна. Сонечко пригріває, квіточки розцвітають. Влітку теж чудово. А ось восени починається листопад. Сипле і сипле. В одному місці прибереш, в іншому – налетить. Так і мотаєшся. Морока. Ні, осінь мені не подобається. Навіть узимку краще. Роботи побільше, але корисною справою займаєшся. Двір від снігу почистиш, доріжки піском посиплеш, щоб не слизько було. Люди дякують і це приємно.

Ділянка в Олександра немаленька. Територія велика і в будинку, де також прибирає Олександр Олександрович, 12 під’їздів. Тому двірник намагається приступити до роботи о 5.00 – 5.30, щоб встигнути все прибрати до полудня. Відомо, що ті, хто рано виходить з дому, нерідко знаходять загублені ввечері речі. Не раз їх знаходив і Олександр Олександрович.

– Рукавички знаходив, – зазначає співрозмовник.  – Ключі теж. Люди після запитують і дуже радіють знахідкам. Одного разу попросили знайти загублену іконку та ланцюжок. Увечері несли на руках маленьку дитину і загубили.

Буває, що губляться домашні улюбленці і дядько Сашко із задоволенням допомагає їх розшукати. Щодо вуличних котиків і песиків, то місцевий двірник знає їх усіх і допомагає, чим може.

С дружиною та онуком

– Підходить жінка: «Собачку мою, не бачили?», – продовжує Олександр Карлов. – Такого сіренького з цяткою? Бачив у сусідньому під’їзді. Радості господині немає меж.Ну і всю дворову живність знаю наперелік. Буває, що песик якийсь лапу прищемить, або кішка в яму впаде, всім завжди допоможу. Знаю, що добро завжди повертається.

Ліквідувати комунальні НП допомагають «японці» 

Пориви водопровідних труб, засмічення каналізаційних колодязів та інші комунальні неприємності стаються з незавидною постійністю. З початку року міська аварійна служба відпрацювала майже 7900 заявок. Йдеться про заявки щодо аварійних і планових ремонтів холодного водопостачання, електросистем, систем опалення та каналізації в будинках комунальної власності. Не менша завантаженість в аварійної служби КП «Дніпроводоканал», яка обслуговує вуличні мережі.

На ліквідації пориву водопроводу в самому центрі Дніпра, на вулиці Мономаха побував і журналіст сайту «Наше місто».

– На контакт-центр надійшла заявка про порив водопроводу, вода йде в землю, – розповідає Владислав Павленко, інженер інспекції з контролю за ремонтами КП «Дніпроводоканал». – Приїхали на місце, розібрали ґрунт і з’ясували, що пошкодження позначається на водопостачанні двох житлових будинків. Ремонтна бригада замінить пошкоджену ділянку труби, зробить вставку близько двох метрів, а потім відновить асфальт.

Швидше дістатися до пошкодженої ділянки допоміг японський екскаватор Komatsu, який дніпровські комунальники отримали восени минулого року.

– У жовтні 2024 року завдяки уряду Японії суттєво оновився автопарк водоканалу, – продовжує розповідь інженер інспекції з контролю за ремонтами. – Надали нам і екскаватори нового покоління Komatsu, які ми активно використовуємо на термінових викликах. Вони дуже допомагають. Враховуючи, що щодня ми обробляємо близько 15 аварійних заявок, потреба в такій техніці велика. Чудо-екскаватор заощадить щонайменше годину часу.

Утім, дніпровські комунальники працюють не гірше за «японців». Як пояснили ремонтники, труба, що продирявилася, давно вичерпала термін експлуатації, до того ж сам водогін віком понад півстоліття технологічно застарів.

– Стара труба плюс глуха врізка призвели до аварії, – резюмував робітник. – Але ми все відремонтуємо.

Усі ремонти хороші, які добре закінчуються.

Фото Володимира Федорищева, автора та з особистих архівов комунальників

Категорія: Війна, ЖКГ, Новини Дніпра, Тема дня

Позначки: , ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: