Як народилася знаменита зачіска журналістки Марини Давидової, яка зараз служить в армії

Марині Давидовій сорок років, і майже три з них вона провела на війні. Жінка долучилася до Збройних сил України у березні 2022 року. Служба у війську стала свідомим вибором, що змінив її життя назавжди. Війна навчила колишню журналістку цінувати зовсім інші речі, ніж у мирні часи.  Про це вона розповіла виданню «Наше місто».

— Краса на війні — це не про макіяж і зачіски, а про внутрішню силу та витримку, – впевнена Марина Давидова.  – Якщо ти хороша людина, ти виглядаєш гарно, навіть якщо не вмивалася кілька тижнів. А якщо ти гидота, то хоч як себе не прикрашай, нічого не зміниться.

Марина ніколи не вважала себе залежною від косметики чи салонів краси, але навіть вона не підозрювала, наскільки складною може бути адаптація до нових умов. Восени 2022 року вона брала участь у звільненні Херсонщини. Тоді довелося провести на фронті цілий місяць без можливості нормально помитися.

– Вода була, але тільки питна, – згадує Марина.  – І вибір був простий: або ми п’ємо, або миємо голову. Очевидно, що голову ніхто не мив. Тоді волосся почало завдавати мені дискомфорту. Руки липли до брудних пасом, шкіра голови свербіла. В якийсь момент я вирішила, що простіше буде просто поголитися налисо. Але командир сприйняв це несерйозно. Сказав мені: «Нє фіг мені тут гратися у солдата Джейн».  І порадив заплести волосся.

Так з’явилася знаменита зачіска Марини Давидової — щільно заплетені коси, які дозволяли забути про догляд на кілька місяців. Відтоді раз на три місяці вона «виринає» в цивілізацію, щоб переплести волосся. Це завжди займає близько шести годин у перукарському кріслі, і цей процес перетворився для неї на своєрідний ритуал.

— Спочатку треба розплеститися, це я роблю самостійно, – розповідає Марина Давидова. – Це боляче, тож іноді матюкаюся так, що навіть орки чують. Потім мене заплітає перукарка Наталя з Дніпра. Коли я прошу її взяти гроші, вона сміється. Каже, що якщо вже дуже хочеться заплатити, то краще закинути на збори для військових. Так я і роблю.

З початком великої війни підхід Марини до краси змінився кардинально. Якщо раніше вона могла інколи нафарбуватися, то зараз це стало рідкісною подією. Вона робить макіяж лише двічі на рік — у ті моменти, коли хоче нагадати собі, що вона не тільки військовослужбовець, а й жінка. Одного разу Марина приїхала на зустріч з новим комбригом з мейкапом. Побратими були шоковані: «Марина Володимирівна, ви ще й так можете?!»

Майже три роки тому Марина вийшла заміж. Але з  чоловіком бачиться рідко — лише кілька разів на рік. Він теж військовий, служить у морській піхоті. Попри відстань, їхні стосунки дуже щирі та міцні. Проте до жаданих зустрічей у жінки немає особливої підготовки.

– Я навіть ноги не голю, – посміхається Марина Давидова. –  Він мене бачив у всіх станах. Навіть у лікарні, коли мені накладали шви, а він робив мені перев’язки. Тож йому точно байдуже, нафарбована я чи ні, голені в мене ноги чи ні.

Щодо доглядової косметики, вона для Марини залишилася десь у минулому. Вона має її, але майже не використовує.

— У мене є з собою набір дорогих французьких  кремів, – зазначає Марина Давидова.  – Але я ними не користуюсь. Вони лежать у косметичці, дивляться на мене, а я на них. Теж стосується всіляких засобів для вмивання. Одного разу побачила дощову воду, що стікала зі шматка шиферу, і підставила руки. Вмилася і подумала: «О, яка насолода!» А потім зрозуміла, що взагалі не пам’ятаю, коли вмивалася востаннє. І не бачу в цьому чогось страшного. Люди – це ті ж тварини. А тварини не роблять собі пілінг.

 Фото з архіву Марини Давидової.

Нагадаємо, раніше ми писали про те,  як дніпрянки служать в армії.