Чи може пенсіонер надихати більше, ніж герої улюблених серіалів? 75-річний пан Петро з Дніпра – саме така людина. Він – приклад активного, сильного духом чоловіка, для якого спорт і саморозвиток стали не просто хобі, а способом життя. Від лиж у дитинстві до фізичних тренувань сьогодні – він доводить, що справжній вік визначає не паспорт, а внутрішній стан. Свої секрети енергії та молодості він розкрив в інтерв’ю «Наше місто».
– Пане Петро, розкажіть трохи про себе, що вас цікавить? Про свої хобі, наприклад.
Я активний пенсіонер з великою кількістю інтересів, в своєму житті притримуюсь правильного харчування, активних занять спортом. Працюю з 15 років, багато років мандрував по країнам Азії.
Садок маю, город, баню теж побудував, гараж. Доньці також трошки ми перебудували будинок старенький. Але насправді мені більше цікаво поговорити на тему здорового образу життя. Це мені дуже подобається. У мене вдома в дитинстві, взимку, завжди купа снігу було. Лижі. Постійно.
– Зараз зимових лижних розваг майже немає. Як підтримуєте фізичну активність?
– Я не професійний спортсмен, але спорт завжди був частиною мого життя. Після школи продовжив займатися – футбол, баскетбол. Ось нещодавно вперше за довгий час став на ковзани, катався на озері.
– Як ви ставитесь до думки, що старіння – це не просто фізичний процес, а ще соціальний?
Я завжди хотів, аби мій вік не впливав на моє соціальне життя. І сьогодні залишаюсь, скажімо так, молодим чоловіком. Я свій вік не відчуваю! Мені здається, що сталася якась помилка природи. Що мені 75 років, а я себе почуваю на 30, не більше.
– Як виглядає ваш ранок?
– Встаю о 6-й ранку, роблю зарядку – приблизно 45 хвилин. Потім холодний душ, незалежно від сезону. Спочатку йти під крижану воду не дуже приємно, але після – прилив енергії. Колись бігав три кілометри щоранку, зараз перейшов на спортивне ходіння, щоб зберегти суглоби.
– Ви багато уваги приділяєте харчуванню. Який ваш підхід?
– Харчування грає ключову роль у здоров’ї. Вирощую власні овочі, фрукти, зелень, роблю заготовки. Салати – основа мого раціону. Заморожую ягоди, роблю з них смузі. Обмежую жири, віддаю перевагу рослинній їжі, рибі. Сам печу житній хліб, готую пряники з горіхами.
– Здоровий спосіб життя для вас – це сімейна традиція?
– Так, батьки подали мені приклад. Вони виховали мене у дусі праці та дисципліни.
– Є у вас цілі чи мрії, які б ще хотілося б здійснити?
Так. Я люблю мандрувати. Хотів би взяти велику машину та всю родину та поїздити, помандрувати.
– У суспільстві є стереотипи про старших людей як про пасивних та бездіяльних. Як ви до цього ставитеся?
– Це несправедливо і навіть обурливо. Усе залежить від самої людини. До війни у нас у місті був танцювальний майданчик, де грав оркестр. Люди приходили, танцювали, займалися йогою. Такого дуже не вистачає.
– Як можна було б покращити соціальне життя літніх людей?
– Я б хотів, щоб у місті був гурток здорового способу життя, де ми могли б ділитися досвідом, рецептами, підтримувати один одного. Мені цікаво бути в курсі подій, не лише в Україні, а й у світі.
– Ви захоплюєтеся будівництвом?
– Так, я все у своєму домі побудував сам – баню, гараж, мангал, піч. Хотів би навіть стати будівельником, якби можна було повернути час назад. В’язання на ручній машинці – ще одне моє хобі. Працюю з деревом. Я не люблю сидіти на місці.
Це інтерв’ю з паном Петром – доказ того, що активне життя можливе в будь-якому віці. Його історія надихає та спонукає переглянути власне ставлення до старіння. Адже головне – це не цифри в паспорті, а те, як ти живеш.
Анастасія Бояршинова
