ЕКСКЛЮЗИВ Від фермера до військового: історія Сергія Малика з Дніпра

Сергій Малик. Фермер та агроном. З початком Незалежності він мріяв працювати на землі. І його мрія здійснилась. Але не без перешкод, передає “Наше Місто”.

Тоді, у 1992 році Сергій Сергійович, попри профільну освіту, був надто молодим. на думку оточуючих, аби отримати таку посаду. Але довів протилежне. Він агроном та фермер, а підприємство майже ровесник Незалежності. На підприємстві вони вирощують зернові культурі та олійні культури.

Кадр з фільму Ігоря Родіонова “Мама, я фермера люблю”, 1992 рік. Як раз тут показана історія того, як людина з бажанням працювати на землі не могла спочатку отримати цю роботу, через штучні перешкоди, нактшатлт “занадто молодий”, чи “його батьки стоматологи, він не вміє навіть картоплю садити”.

Сергій Малик і Ігор Родіонов в нашій студії зустрілись через тридцять років\ фото Валерій Кравченко

Але у 2022 році Сергій не задумуючись пішов захищати рідну українську землю.

“Буквально 26 лютого я вже був у військоматі, потрапив до 128 бригади, бо це наші. Дніпровські. І тут в мене багато побратимів, це родина. Рідні моїх побратимів – це теж мої рідні”, – каже пан Сергій. Його позивний – Сан Санич.

Любов до всього живого у пана Сергія в крові. Для нього те, що робить росія з землею, тваринами та людьми – це не просто злочин\ фото з особистого архіву

“Справа пшениця, зліва соняшник. Ми сидимо, і накриває артилерія. І думає в цей момент – ну чому вони прийшли на нашу землю? Я всі народи приймаю і сприймаю, окрім одного”, – каже він.

За час служби були поранення та контузії. Іноді лічені метри рятували від прилььоту градів. Але всюди на позиція Сергій Сергійович піклувався про тварин.

“Ми жили в покинутому господарстві. Потім ми познайомились з його власником Володимиром. Але тоді, коли там ще було небезпечно, наші витісняли воорога, то втраини після обстрілу виходи з погребу. Вони всі там ховались – кози, кури, коти і собаки. Вони відчували, що приїхали їх погодувати”, – згадує він.

Врятованих собак і котів побратими передавали до Дніпра волонтерам. На фото Дмитро позивний “Доцент” і врятований, але поранений песик.

З побратимами\ з особистого архіву

“Саня Курбатов, Андрій “Лев”, Андрюха “Кот”, “Ілліч” – побратими, які стали як родина. І звичайно, ми ніколи не забудемо тих, хто у Небесному війську. Я взагалі віруюча людина. Я коли обирав, я подумав – от яка релігія мої предків? Християнство. Тому я віруючий християнин. Неодноразово пересвідчувався як молитва допомагає і рятує”, – каже Сергій Сергійович.

Після перемоги Сергій Сергійович мріє подорожувати. А ще мріє, про відновлення рідної землі, хоча розуміє, якими катастрофічними є наслідки і скільки десятків років піде на розмінування та відновлення.

Дарина Сухоніс, фото Валерій Кравченко, фото з особистого архіву героя.

Раніше ми розповідали, що у Дніпрі знайшли лімузин Патрісії Каас