Як правильно скласти заповіт: документи, що написати та чи можна змінити

Оформлення заповіту дає вам можливість самостійно вирішити, кому саме ви хочете залишити своє майно після себе. Ви можете забезпечити своїх близьких, зокрема цивільного партнера, або навпаки, виключити з числа спадкоємців тих осіб, з якими бажаєте припинити майнові відносини. Якщо ж ви не складете заповіт, то розподілом вашого майна керуватиметься чинне законодавство. За законом першими спадкоємцями є ваша дружина або чоловік, діти та батьки. Як правильно скласти заповіт, та що варто передбачити – читайте далі у матеріалі «Наше місто» з посиланням на департамент правового забезпечення Дніпровської міської ради.

Відповідно до законодавства України, кожен громадянин має право на свій розсуд вирішувати долю свого майна, а також заповідати його.

«Згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України, кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину людям, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям», – йдеться у повідомленні.

Заповіт – це документ з особистим розпорядженням людини на випадок її смерті. Він повинен бути складений за формою, яку визначає закон, а ще його мають обов’язково посвідчити. Тільки у такому випадку заповіт вважатиметься дійсним.

Зміст документа має бути зрозумілим і чітким, щоб розпорядження не викликало суперечок після відкриття спадщини, йдеться у законі.

Хто має право складати заповіт

Заповіт має право скласти повністю дієздатна фізична особа, у віці від 18 років. Це не можна робити через представника, а лише особисто, підписавши документ.

Що дозволено заповідати

Заповісти можна будь-яке майно: рухоме та нерухоме (будинок, квартиру, паперові гроші або кошти на банківському рахунку). Крім того, закон дозволяє включати до заповіту не лише розпорядження майном. В документі людина може: вказати місце бажаного поховання і ритуали, які там проводитимут; написати, щоб після смерті в її ім’я зробили щось корисне для суспільства; передати іншій людині опіку над своєю дитиною.

Як скласти заповіт

Заповіт складається у письмовій формі. Заповідач повинен зазначити місце і час складання заповіту, свою дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт.

Також заповідач може усно озвучити останню волю – з його слів заповіт має бути записаний або надрукований.

Остання воля спадкодавця обов’язково має бути складена та посвідчена у 2 примірниках: один – для заповідача, другий – для держави. Заповіт потрібно передати до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача у той же день.

Заповіт дозволяють змінити або повністю скасувати у будь-який час. Заповідач може змінювати зміст документа стільки разів, скільки буде вважати за потрібне. При цьому, йому не потрібно вказувати причини такого рішення.

Хто може посвідчити заповіт

Якщо у населеному пункті, де перебуває заявник, немає нотаріуса, заповіт може посвідчити представник органу місцевого самоврядування.

Коли заповіт хоче скласти людина, яка лікується в медзакладі, зокрема в госпіталі, чи живе у будинку для осіб похилого віку, посвідчити документ дозволяють головному лікарю, його заступнику або черговому лікарю, начальнику госпіталю або головному лікарю будинку для осіб похилого віку.

Крім цього, завірити документ можуть

• капітан судна, на якому перебуває заповідач під час плавання (якщо судно ходить під українським прапором);

• начальник експедиції, в якій перебуває людина;

• начальник установи, де заповідач відбуває покарання;

• начальник слідчого ізолятора, якщо там утримують людину, яка хоче скласти заповіт;

• командир (начальник) військової частини, з’єднання, установи або військово-навчального закладу, де проходить службу військовий.

Якщо заповіт посвідчує не нотаріус чи представник органу місцевого самоврядування, а хтось із інших уповноважених, то за цим повинні спостерігати два свідки. Кожен із них ставить на документі свій підпис. Кожен із них ставить на документі свій підпис.

Які люди можуть стати спадкоємцями за заповітом

Заповідач може визначити одну або декількох осіб як своїх спадкоємців. Ними мають змогу стати будь-які люди – як родичі, так і ті, хто не має сімейних зв’язків із заповідачем.

Однак право на обов’язкову частку мають його неповнолітні діти, непрацездатні повнолітні діти, непрацездатні батьки та непрацездатна дружина. Якщо у заповідача є такі родичі, то вони у будь-якому випадку отримають частину від його спадщини, навіть, якщо їх не згадали у заповіті.

Якщо померлий не залишив заповіту, його визнали “нікчемним” або “недійсним”, спадкоємці отримують майно за чергою.

Які зміни у процедурі з’явилися під час воєнного стану

До початку повномасштабної війни нотаріус повинен був записувати заповіт на спеціальному бланку. Після цього його вносили до реєстрів та посвідчували у відповідний спосіб.

Під час воєнного стану документ можна посвідчувати на звичайних білих аркушах паперу, однак на них потрібно надрукувати реквізити нотаріуса.

На аркуші повинні бути:

• зображення Герба України;

• прізвище, імʼя, по батькові нотаріуса;

• назва державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса);

• номер свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;

• адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.

Змінювати та скасовувати заповіт можна без використання Спадкового реєстру. Однак за умови, якщо до нього немає доступу. Як тільки доступ до реєстру з’явиться, потрібно упродовж 5 днів внести у нього відповідні дані, наголошує юрист.

Як оформити заповіт за кордоном

Якщо людина знаходиться за кордоном, але хоче залишити розпорядження для тих, хто живе в Україні, вона може звернутися до консульства. Там заповіт посвідчать і внесуть потрібні дані до Спадкового реєстру. Крім того, заповіт можуть посвідчити іноземні нотаріуси. У такому випадку це буде відбуватися за вимогами, які встановлює закон іноземної країни.

Для цього до установи потрібно подати

• проєкт заповіту (за наявності);

• закордонний паспорт і копію його першої сторінки (якщо закордонного паспорта немає – внутрішній паспорт і копії сторінок з відмітками);

• копію українського ідентифікаційного номера заявника;

• відомості про спадкоємця (прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, ідентифікаційний номер платника податків).

Раніше ми писали, перевірка військово-облікових документів в Україні: хто має право це робити.