11 серпня у Парижі завершилася Олімпіада-2024, на якій українські спортсмени завоювали 12 медалей. При цьому три нагороди золоті – це найкращий результат за 12 років на рівні Олімпійських ігор. Серед призерів та учасників цих найпрестижніших змагань є й дніпряни. Про те, як саме і де у нашому місті тренуються майбутні чемпіони, дізнавалася журналістка «Нашого міста».
За вісім місяців – більше тисячі нагород
Зараз у Дніпрі є 22 спортивні школи, де тренуються більше 10 тисяч вихованців. 21 спортивна школа має укриття і завдяки цьому повністю вийшла з простою. В них існує 48 відділень з різних видів спорту – 32 олімпійських та 16 неолімпійських. За вісім місяців 2024 року дніпровські вихованці спортивних шкіл вибороли більше 1000 нагород на змаганнях різного рівня.
Попри війну, навчально-тренувальний процес у спортивних школах міста продовжується постійно. Навіть під час літніх канікул у загальноосвітніх школах хлопці та дівчата відвідують тренування, а також виїжджають на навчально-тренувальні збори до Західної України чи за кордон. Результатом постійних занять стала успішні виступи у Парижі. А той, хто поки що на Олімпійські ігри не потрапив, все одно продовжує йти до найбажанішої мети.
Вся родина Євгенії Казбекової займається скелелазінням
27-річна Євгенія Казбекова не потрапила у фінал Олімпіади-2024 зі скелелазіння, посівши 15-те місце у загальному рейтингу. Проте зізналась, що насолодилася змаганнями у болдерінгу (це різновид скелелазіння на невисоких скельних утвореннях або штучних стендах без мотузки та страхувальної системи). Євгенія вважає, що ці ігри для неї – тільки початок. Вона вже подумки готується до Олімпіади-2028 у Лос-Анджелесі, у якій має шанси взяти участь разом зі своєю молодшою сестрою – 15-річною Рафаель.
– Так, шанси є, сестра підростає, вона дуже сильна, – повідомила Євгенія Казбекова після закінчення олімпійських змагань. – Це було б мрією, якби ми обидві потрапили на Олімпіаду. Чи була я слабшою за сестру у її віці? Ми різні, але обидві талановиті. Обидві з характером, я це бачу в ній.
Євгенія Казбекова народилася у Дніпрі, вона – дочка Майстрів спорту міжнародного класу Серіка Казбекова та Наталії Перлової. Її бабуся, Валентина Куршакова, свого часу була чемпіонкою СРСР зі скелелазіння, а дідусь Василь Пономаренко — багаторазовим головним суддею чемпіонатів України. З Василем Григоровичем та Валентиною Вікторівною ми спілкувалися там, де починали свій шлях у спорті Євгенія та Рафаель Казбекови – у скелецентрі «La Scala», де тренуються вихованці Дитячо-юнацької спортивної школи з технічних та прикладних видів спорту.
– З 2020 року скелелазіння входить до олімпійських видів спорту, – розповів Василь Пономаренко, тренер-викладач ДЮСШ зі скелелазіння. – Я починав ним займатись тоді, коли скелелазінням цікавилися тільки альпіністи. Моя онучка Євгенія практично виросла на скеледромі, разом зі мною та бабусею. А її батьки проводили більшість часу на змаганнях. Спочатку Женя займалася спортивною гімнастикою, щоб мати гарну розтяжку. А десь з 8 років перейшла суто на скелелазіння. Завжди тренувалася по 2-3 години 5-6 разів на тиждень. Для порівняння: останні 2-3 роки Євгенія тренується шість днів на тиждень по 6-8 годин на день.
З дитинства була працелюбною та наполегливою
У 14 років Євгенія Казбекова виконала нормативи майстра спорту, потім стала чемпіонкою Європи. У 2015-2017 роках, коли ця спортсменка вже мала значні досягнення, її основною базою для тренувань залишався скеледром дніпровської ДЮСШ. Зараз Казбекова тренується переважно за кордоном. При цьому безпосередньо лазіння займає приблизно третину підготовки – дуже важливо розігріти м’язи, якісно розім’ятися. За словами Василя Григоровича, Женя змалку була дуже наполегливою та працелюбною. Саме ці якості сприяють її спортивним успіхам. Наприклад, якщо починала разом з бабусею ліпити пельмені, робила це доти, поки не засинала і не падала обличчям у борошно. Так само і зі спортом – дівчина ніколи не відступала від своєї мети.
– Скелелазіння – дуже молодий вид спорту, йому лише 70 років, – наголошує Валентина Куршакова, заслужений тренер України зі скелелазіння, бабуся Євгенії Казбекової. – Його особливість у тому, що під час занять працюють всі групи м’язів. Я була однією з перших у Дніпрі, хто почав займатися скелелазінням – перейшла у нього з легкої атлетики. Зараз дуже багато батьків, які приводять до нас дітей. Вони займаються із задоволенням, та ще й з великою користю для здоров’я, бо це є чудова профілактика сколіозу. Моя старша донька Олена теж захоплювалася скелелазінням, але потім в неї з’явилася родина, п’ятеро дітей, і вона попрощалася з професійним спортом. А ось Наталя та дві її доньки – Женя та Рафаель – дуже успішні у цьому виді спорту.
Наразі скелелазіння набуває популярності у всьому світі, причому у Дніпрі є один з найкращих скеледромів в нашій країні. До війни тут неодноразово проводилися чемпіонати України. Міська влада підтримує цей вид спорту, який є дуже цікавим та перспективним. Тож чекаємо на появу нових чемпіонів.
Олімпійська чемпіонка Ярослава Магучіх досі тренується у рідній спортшколі
Найбільші сподівання Олімпіади-2024 Дніпро покладав на 22-річну легкоатлетку Ярославу Магучіх, яка стрибає у висоту. І вона їх справдила. Здолавши висоту у два метри, наша землячка здобула олімпійську медаль. Причому, здається, зробила це дуже легко – у перервах між спробами спокійно відпочивала у спальнику з заплющеними очима.
Сьогодні ця спортсменка володіє багатьма титулами. Вона є чемпіонкою світу (2023) та Європи (2022, 2024), першою українською спортсменкою, яка вигравала юнацькі і дорослі Олімпійські ігри. А також першою українкою в історії, що здобула дві медалі Олімпійських ігор в легкій атлетиці. За місяць до Олімпіади у Парижі ця тендітна дівчина зробила те, що не вдавалося жодній атлетці протягом 37 років: стрибнула на 2.10 метра, встановивши світовий рекорд. А починалося все у Дніпрі, а саме – у Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву № 3, поряд з якою у дитинстві жила Ярослава.
Олександр Жуков, директор СДЮСШОР № 3 Дніпровської міської ради, згадує, що спочатку Ярослава намагалася займатися різними видами спорту. Він обійняв цю посаду вісім років тому, коли Магучіх було 14 років.
– Тоді вона була спортсменкою середнього рівня, розвивалася досить повільно, – згадує Олександр Жуков. – Приблизно тоді її тренерка Тетяна Степанова остаточно визначила, що цій дівчині потрібно стрибати, бо саме у цій дисципліні вона має великі шанси на успіх. А до цього в Ярослави досить добре йшли різні види спорту: вона вигравала обласні змагання не тільки зі стрибків у висоту, а й зі стрибків у довжину та з бар’єрного бігу. А її першим тренером була Олена Куценко.
За словами Олександра Жукова, майбутня олімпійська чемпіонка навчалася у 57-му ліцеї. Декілька разів до директора приходили звідти вчителі, яким не подобалося, що Ярослава пропускає уроки через тренування та змагання. Сумніви відносно того, чи варто так багато уваги приділяти спорту, були й у батьків дівчини. Але згодом все стало на свої місця.
Звісно, дуже важливу роль у неймовірних досягненнях Магучіх зіграв її характер. За словами Олександра Жукова, вона росла досить сором’язливою дитиною і на початку своєї кар’єри важко переживала невдачі. Але разом з тим у Ярослави ніколи не було бажання кинути тренування. Вона завжди була дуже дисциплінованою і не нарікала на тяжкі навантаження. Тренування по два-три рази на день шість разів на тиждень давно стали для неї нормою. На початку 2024 року Ярослава теж вдосконалювала свої навички у залі своєї рідної спортшколи.
Попереду – нові досягнення
СДЮСШОР № 3 має дуже глибокі спортивні традиції. Вона існує майже 63 роки, зараз тут більше 700 учнів. З 49 легкоатлетичних видів спорту у дітей та молоді є можливість займатися 45.
– Міська влада нас всіляко підтримує, за що ми дуже вдячні, – підкреслює Олександр Жуков. – Сім років тому з’явилася велика потреба у ремонті. Він тривав декілька років, в результаті ми маємо дуже якісну базу для тренувань – як на зовнішній території школи, так і у приміщеннях. Зараз у нашій школі найкращі умови в Україні для тренувань з легкоатлетичних видів спорту. Всі заняття у нас повністю безкоштовні.
Чимало вихованій цієї спортшколи у різні часи мали видатні досягнення. У 1996 році Інесса Кравець на Олімпіаді в Атланті встановила Олімпійський рекорд у потрійному стрибку та здобула золоту медаль. Анна Рижикова стала бронзовою призеркою Олімпійських ігор у 2012 році в естафетному бігу 4×400 метрів. На цьогорічній Олімпіаді у Парижі Анна, на жаль, зупинилася у півфіналі. Також у цій школі робили свої перші кроки у спорті видатні легкоатлети Олександр Дріголь, Олександр П’ятниця, Сергій Лебедев.
Підготовка спортсменів вибудована таким чином, що час від часу вони виїжджають на збори за кордон, а в інший час, від 3 до 6 місяців, тренуються вдома. База СДЮСШОР № 3 дозволяє це робити ефективно. Чемпіони виконують вправи поряд з новачками, які теж у майбутньому можуть стати чемпіонами. І це надихає дітей та молодь на нові досягнення.
Фото автора та з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі під час війни працюють спортивні школи.
Категорія: Новини Дніпра, Новини Дніпра, Спорт, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро, Новини Дніпра, Спорт