Дніпрянин Олександр Приходько був справжнім патріотом, який вірив і чекав нашої перемоги. У травні він загинув внаслідок ракетного удару. Про це повідомляє «Наше місто».
Олександр Приходько – потомствений залізничник. Тут працював ще його батько Володимир Олександрович, і син із задоволенням пішов батьківськими стопами. Він взагалі жив із задоволенням.
– Тато був дуже товариським і доброзичливим, – зазначає Тетяна, дочка. – Любив пожартувати, по-доброму когось підколоти. Душа будь-якої компанії. Я його любила і поважала. Було за що! З батьком можна було порадитися і поговорити на будь-які теми. Хоча в нас характери – не подарунок, спілкувалися ми вільно і легко. До батькових порад і настанов завжди уважно прислухалася. Тато багато чого мене навчив.
У ту злощасну середу Олександр Володимирович узагалі не мав працювати. Не його зміна була, але попросили вийти, і він вийшов.
– Не було жодних передчуттів і побоювань, – згадує донька. – Навпаки, ми передзвонювалися і жартома обговорювали домашні справи. За годину до загибелі він висилав смішні відео. І тут раптом така новина! Це був шок. Як таке могло статися! Щойно ж говорили телефоном.
Трагічна звістка про загибель дніпровських залізничників потрясла працівників Придніпровської магістралі. Профком зібрав гроші для родичів загиблих колег. Але зрозуміло, що жодні гроші не замінять рідних людей.
– Пишаюся батьком, – констатує Тетяна. – Він був прекрасною людиною. Справжнім патріотом, який вірив і чекав нашої перемоги. Після перемоги він планував реалізувати плани та мрії. Дуже хотів поїздити Україною, яку дуже любив. Раніше не виходило подорожувати.
Раніше ми писали про те, що перестало битися серце рятувальника, який потрапив під обстріл у Нікопольщині.