Війна знову змусила тисячі українців покинути свої домівки. Цього разу під удар потрапила Харківщина, зокрема місто Вовчанськ та Липці. Багато людей, які не можуть самостійно пересуватися, потребують особливої допомоги. Їх евакуацію організовують волонтери та працівники соціальних служб. Одним з прихистків для літніх людей став шелтер «Океан добра» у Дніпрі. Тут бабусі, які змушені були тікати від війни, знаходять їжу, дах над головою та медичну допомогу. Про це повідомляє «Наше Місто» з посиланням на ДніпроTV.
Одна з переселенців – 72-річна Людмила Федорівна. Вона не приховуючи емоцій, відкрито висловлює свою думку про російського диктатора. Поліцейські евакуювали її з Вовчанська два тижні тому. Онук жінки воює, онука знаходиться за кордоном, і старенька залишилася в місті одна. Її будинок вже втратив вікна та двері, а зараз, ймовірно, й сам зруйнований.
«Один Господь Бог знає. Така стрільба була, таке було бомбардування, що передати неможливо. І ті літали дрони. І все на світі», — розповіла переселенка з Вовчанська, Людмила Федорівна.
Під час евакуації ледь вижила, бо росіяни гатили безперестанку по цивільним. Людмила Федорівна розповіла, що їх посадили в машину поліцейські, і за ними почалася стрілянина. Кулі летіли по даху і навколо, вони ледве втекли.
Внаслідок безперервних бомбардувань “визволителями” Вовчанська, донька Ніни Савеліївни отримала поранення в ногу. Зі сльозами на очах жінка описує, як місто перетворювали на руїни. Каже: «Вовчанськ рівняли із землею цілодобово».
«Нема там нічого. І лікарню, і прийомну, усе розбомбили. А я одна залишалася. До мене приходили, допомагали мені. Тому що я ветеран праці, мене знають усі прекрасно», — ділиться Ніна Калашнік, переселенка з Вовчанська.
Ірина, етнічна росіянка з Курської області, багато років жила в Липцях на Харківщині. З Україною її зв’язує глибока любов, але життя підкинуло жінці жорстоке випробування. Через цукровий діабет та тривалий стрес хвороба прогресувала, і довелося ампутувати ногу. Зараз Ірина втратила домівку, і не знає, як далі жити.
«Я не знаю, за що вони так вчинили з нами. Адже половина росіян живуть в Україні, і живуть у росії наші українці. Хіба ж можна було так? Усі хочуть жити. За що ви людей позбавляєте життя? Дітей маленьких. Будинки їх руйнуєте. Подивіться, як ви живете. Особливо в глибинках, там, де немає жодних умов», — сказала Ірина Мясоєдова, переселенка з Липців.
Пані Людмила з села Білий Колодязь змушена залишити свої ходунки у харківському шелтері, через що втрачає мобільність і постійно плаче. Жінка не може самостійно пересуватися, одного разу навіть впала і не змогла встати. На щастя, їй допомогли працівники шелтеру та сусідка. А волонтери пообіцяли переслати поштою ходунці. Та попри жахливі обстріли переселенка сумує за рідним домом і каже: вдома краще.
Дніпровський притулок «Океан добра» цього разу прийняв 12 евакуйованих з Харківської області людей похилого віку, які мають проблеми з пересуванням. Їм забезпечили житло, харчування та допоможуть з оформленням втрачених документів.
«Не завжди ми знаємо які документи, в якому стані. Тому що люди самі не знають, чи буває під час шляху повідомляють. Люди, котрі сьогодні приїхали, вразили, у нас ще такого не було. Щоб були вогнепальні поранення. Зазвичай мінно-вибухові, але вогнепальні вперше», — розповіла Ольга Волкова, директорка Центру тимчасового розміщення маломобільних людей похилого віку та людей з інвалідністю «Океан добра».
Нагадаємо, раніше ми писали: Океан добра: як у Дніпрі підтримують маломобільних людей, евакуйованих з гарячих точок.
Читайте також: Продуктові набори для переселенців у Дніпрі: де і як отримати допомогу.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Війна, ВПО, Допомога, Переселенці