Військовослужбовець Станіслав, відомий під псевдонімом «Карась» – доброволець, що став на захист рідної Батьківщини ще з початку російсько-української війни у 2014 році. А з початком широкомасштабної війни доєднався до 108-ї окремої бригади ТрО, тільки-но почув новини про наступ ворога, – пише «Наше Місто» з посиланням на прес-службу бригади.
Позивний «Карась» був присвоєний Станіславу ще в підлітковому віці за досягнення в плаванні під водою. Після служби за контрактом у 2012 році чоловік працював автомеханіком, але коли російська агресія почалася у Криму та в Донбасі, Станіслав без зволікань вирішив приєднатися до оборони країни.
Він воював у зоні проведення АТО у 2015-2016 роках як розвідник. Але коли почалася широкомасштабна війна, чоловік усвідомив, що це несхоже на АТО, і відчував велику мотивацію захищати Україну від підступної російської агресії.
«З початком повномасштабного вторгнення, знаючи, що можу тримати зброю, разом з друзями та знайомими, мобілізувався та пішов захищати країну. Мотивація була величезна, адже не зі слів знав, що таке підступність та хижацький характер московитів. Розумів, що повномасштабка – це не жарти, не буде схожою на АТО. По новинах показували наступ ворога по всіх фронтах. Тому рішення було прийнято одразу: вдома мені не відсиджуватись, та на повістку не чекати!», – ділиться захисник.
Станіслав приєднався до 108-ї окремої бригади тероборони, хоча спочатку прагнув приєднатися до своєї 93-ї бригади, де вже проходив службу під час АТО. Але там черги були дуже великі. А оскільки Станіслав хотів швидше стати в стрій та приносити користь своїми вміннями та знаннями, погодився приєднатися до бригади та не розчарувався. Тут знайшов вірних друзів, став частиною фронтового братерства.
Наразі чоловік служить водієм-санітаром через поранення та контузії минулих боїв. Незважаючи на це, його досвід розвідника допомагає йому у теперішній посаді.
Станіслав розповідає про відмінності між АТО та нинішнім фронтом, які змінилися зі зростанням інновацій та вогневої потужності.
«Тоді в нас не було ні повітряних, ні наземних дронів, все робилось ніжками – ходили дивились, видивлялись. А зараз робота стала більш інноваційною: дрона підняв, подивився, якщо щось треба десь замінувати, чи розвідати «сіру» зону – «очі» все покажуть. Ну, й вогневу потужність з АТО не порівняти. Але я досі швидко мізкую в критичних ситуаціях, швидше можу “зібратись”. Знаю, що робити при обстрілах, як та куди сховати транспорт – все розумію», – розповідає «Карась».
Проте, зараз найбільше йому не вистачає тиші та родини, адже його мрія – просто жити спокійно.
«Жити спокійно, і більш нічого насправді… Просто жити спокійно. Навіть не важливо, де працювати буду, яка спеціальність мене чекає у майбутньому. Це без різниці. Опаную будь-яку професію, якщо потрібно буде, але щоб було спокійно. Я скучив за тишею, бо тиша тут дуже гучна та насторожуюча, кожна хвилина тиші має свою гучність. А ще скучив за сім’єю, за рідними», – каже захисник.
Фото: Фейсбук-сторінка 108-ї бригади ТрО.
Нагадаємо, раніше ми писали: Два сина на фронті: історія про маму захисників з Дніпра.
Читайте також: Заново вчиться ходити: історія поліцейського з Нікопольщини, який вижив після удару дроном.