9 травня Україна разом з Європейським Союзом та іншими країнами відзначає День Європи. Це свято набуло особливого значення для українців, адже мільйони наших співвітчизників виїхали на територію ЄС у пошуках захисту від війни, яку росія розв’язала в Україні. Їм доводиться шукати житло, роботу, доступ до медичних послуг та освіти, долаючи мовний бар’єр та інші перешкоди. Як живеться українцям в Європі, з’ясовував кореспондент “Нашого міста”.

Мінімалки ледь вистачає на їжу, недорогу оренду та одяг 

Вона працює у ресторані за мінімальну зарплатню, а вночі вчить німецьку. І все для того, щоб врятувати від війни молодшу доньку. Любов Бурлакова, відома журналістка з Дніпра вже другий рік мешкає у Німеччині у місті Ансбах (столиця Середньої Франконії) з 45 тисячами населення. Вона потроху звикає до нового способу життя та німецької бюрократії. Її родина, як і мільйони інших, розірвана війною – чоловік залишається вдома у Дніпрі, а старша і вже доросла донька навідсіч відмовилася їхати з України. Люба самотужки долає усі європейські труднощі, яких досить багато. 

До бюрократії поступово звикаєш, тут треба зберігати всі листи, періодично щось заповнювати, – розповідає Любов Бурлакова. – Нудьгувати не дають. Головні труднощі – це вивчення мови, не всі витримують. А також неможливість підтвердити деякі дипломи, наприклад, педагога або юриста. Не всі готові навіть заради безпеки дітей знижувати свій суспільний статус. Ну і сім’ї розірвані, у багатьох чоловіки залишилися в Україні, а також літні батьки. Особливо важко, якщо вони залишилися на окупованих територіях або поблизу лінії фронту.

Заради доньки їй довелося знизити соціальний статус та погодитися на роботу за мінімальні 12,5 євро на годину, але є надія що мінімалку підвищать до 14 євро, зараз з приводу цього тривають дебати в Бундестазі. 

Мінімалки ледь вистачає на їжу, недорогу оренду квартири та одяг, – пояснює українка. – Більшу зарплатню можна отримати, наприклад, в Altheim (будинок для літніх людей), там на старті дають 15,5 євро на годину. Але робота дуже важка і там завжди велика нестача персоналу. Можна знайти роботу й на 20 євро на годину, але потрібно знанням німецької В1 й робота буде дуже важкою.

Як біженка від війни вона отримує щомісячну допомогу – це 520 євро на дорослу людину, 250 євро – на дитину, а також оплата оренди квартири і комуналки, окрім електрики та Інтернету. Любов каже, що українцям-біженцям у Німеччині до кінця року треба працевлаштуватися. Сама вона на частковій зайнятості – у ресторані три зміни на тиждень, після яких дуже болять руки та спина. Проте німецька сторона наполягає на повній зайнятості. 

За словами нашої співвітчизниці, у ресторані, де вона працює, на кухні всі зміни  українські, тільки офіціантки й одна кухарка – німці. Нещодавно двоє робітників звільнилися, знайти когось на ці вакансії вкрай складно – важка робота за мінімальну зарплату. 

Я в березні відпрацювала без однієї зміни повну зайнятість, отримала на руки 1370 євро, 1170 євро тільки прибуткового податку заплатила за першим класом, тут прогресивний прибутковий податок, – пояснює українка. – Так мені Jobcenter надіслав листа, що я повинна сама в травні платити за квартиру. А це – мінус 688 євро з нашого з донькою бюджету  500 – оренда житла и 188 – комуналка.

Хто в Європі рятується від війни

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, на кінець 2023 року чисельність українських біженців, які залишаються в Європі, становить понад чотири мільйони осіб. Більшість біженців прибули до країн ЄС протягом першого півріччя 2022 року.

Демографічні характеристики

• 39% українських біженців – це жінки працездатного віку (18-59 років).
• 38% – діти до 18 років.
• 14% – люди старше 60 років.
• 10% – чоловіки.
• 51% біженців мають вищу освіту, а 28% – професійно-технічну.

Виклики, з якими стикаються біженці

• Пошук житла: Багато біженців стикаються з труднощами у пошуку стабільного житла, особливо після закінчення програм безкоштовного розміщення.
• Доступ до ринку праці: Незважаючи на наявність програм допомоги, багато біженців не можуть знайти роботу або змушені працювати на низькокваліфікованій роботі за меншою зарплатою, ніж в Україні.
• Доступ до медичних послуг: Зростає кількість біженців, які повідомляють про проблеми з доступом до медичних послуг, через мовний бар’єр, довгі очікування та інші причини.
• Освіта: Не всі діти біженців мають можливість відвідувати школу в країні перебування, через мовний бар’єр, відсутність місць у школах або інші причини.

У Дніпрі – досвідчена медсестра, в Австрії – прибиральниця

Австрійська стоматологія відстала років на тридцять, а ургентну операцію можуть зробити через три місяці, розповідає медсестра з Дніпра Тетяна Ларіна, яка півроку прожила в Австрії, де ховала від війни двох дітей. Жінка повернулася до Дніпра після того, як її чоловік отримав поранення на фронті та опинився у госпіталі. Він вже одужав й повернувся до лав ЗСУ, а його родина вирішила не повертатися до Австрії. Таким чином жінка з дітьми побули європейцями лише півроку.

Тетяна поїхала з України через півроку після початку війни. Там вже була її подруга, яка підказала увесь шлях з оформлення необхідних документів та навіть дозволила трохи пожити у квартирі, яку вона орендувала для своєї родини. 

Нам було простіше, адже ми не їхали у якусь невідомість, – згадує Тетяна. – Перший місяць я оформлювала документи – треба йти до поліції, а також у спеціальне бюро. Тільки після цього можна отримувати допомогу.

У Дніпрі вона була досвідченою медсестрою, проте в Австрії про свій медичний фах довелося забути – підтверджувати його довго та надскладно. Довелося шукати роботу, яка не потребувала знання німецької мови. Хоча, каже Тетяна, українським жінкам навіть із знанням німецької мови дуже складно знайти роботу в Австрії.

Через місяць я знайшла роботу прибиральниці в офісі, – розповідає Тетяна Ларіна. – З одного боку, коли є робота, то фінансово легше. Але залежно від кількості годин зайнятості зменшуються й соціальни виплати – чим більше працюєш, тим менше отримуєш допомоги. Ті, хто працює по шість годин на день вже не отримують допомоги на оренду житла – це близько 500 євро.

Навіть бути біженцями від війни в Австрії краще хоча б з невеликою фінансовою “подушкою безпеки”, адже життя в Європі дороге. Орендувати квартиру в Австрії – 700 євро на місяць – це лише на 100 євро нижче, ніж зарплата Тетяни за прибирання офісу. Також на харчування однієї людини потрібно щонайменше 50 євро – це просто необхідний мінімум. 

Виплати дуже нас підтримували, але вони не покривають витрати, – пояснює українка. – Та й австрійська сторона не дозволяє біженцям отримувати допомогу і при цьому більше нічого не робити. Треба вчити німецьку мову, або працювати. А якщо ви не навчаєтесь та не працюєте, то виплат не буде. Залишать лише по 220 євро на кожну дитину.

Європейські пологи

Дніпрянка Альона Полуянова виїхала з України під час блекаутів взимку 2023-го. Її родина обрала Албанію – країну біля моря, куди не потрібно оформлювати додаткових документів. Жінка не думала, що залишиться там надовго, але все змінилося, коли вона дізналася про свою вагітність.

Тоді в Албанії була дешева оренда житла та дешеві продукти, – каже Альона. – Потім з напливом українців все почало дорожчати.

Зараз родина обирає для життя іншу країну Європи, проте вдячна Албанії за час, який провела там. Зокрема, Альона дуже добре знає, що таке албанська медицина, адже в цій країні їй довелося народжувати дитину. 

В Албанії ти можеш прийти до лікаря як в приватну, так і у звичайну клініку, – згадує вона. – Ходять чутки, що українців в державних клініках Албанії взагалі безкоштовно обслуговують, але я безкоштовно не ходила, тому що не знаю албанської. Я народжувала у кращому пологовому будинку, і все це обійшлося втричі дешевше, ніж це було б в Україні. Спілкувались в приватної клиниці англійською. Я обирала лікаря, у мене була класна палата, добре харчування.

За півтора року Альона не раз змогла відчути переваги України та життя в нашій країні.

В Україні ти можеш усе замовити онлайн, взагалі все, – розповідає вона. – Коли я дізналася, що вагітна, я розуміла, що в Албанії мені все треба купити за декілька місяців до пологів. Нормальних онлайн-магазинів немає. Є тільки маленькі в Інстаграмі з доставкою через таксі. Великих сервісів, щоб замовити дитячі товари немає. Це виликий мінус: все потрібно розшукувати в офлайн-магазинах. За кордоном теж не замовиш, бо велике мито на товари, які коштують більше 22 євро. Завдяки цьому дитячі речі обійшлись нам в велику суму. В Албанії дуже мало товарів для середнього класу: або дуже дешеві, низької якості, або вже лакшері сегменту. Немає таких брендів, як в Україні. Дуже дорогі товари для тварин. На відміну від України, в Албанії із собакою нікуди не пускають. У мусульман, яких в Албанії третина, є таке, що собака – брудна тварина.

Багато де в Албанії не можна розрахуватись картками. Потрібно постійно мати готівку.

Життя в Україні та Європі

Тривале перебування українських біженців за кордоном змушує їх по-новому поглянути на своє життя як в Україні, так і в країнах Європи. Влітку 2023 року соціологічна група “Рейтинг”провела опитування, яке дозволяє зрозуміти, як змінилися уявлення українців.

Переваги Європи

• Низький рівень корупції: За кордоном, на думку біженців, корупція значно менш поширена, ніж в Україні.
• Більші можливості отримання доходу: В Європі, ймовірно, люди зможуть отримати вищу зарплату та кращі умови праці.
• Кращий соціальний захист: Соціальні програми та допомога в Європі, як правило, більш щедрі та доступні.
• Міцніші гарантії прав і свобод людини: В Європі права та свободи людини краще захищені та поважаються.

Переваги України

• Легше розпочати власний бізнес: Процедури та бюрократичні бар’єри для створення нового бізнесу в Україні, ймовірно, менш складні, ніж в Європі.
• Якісні адміністративні та банківські послуги: Українці вище оцінили доступність та зручність користування адміністративними та банківськими послугами вдома.
• Краща медицина: Доступність та якість медичного обслуговування в Україні, за оцінками респондентів, є вищими, ніж в Європі.
• Краща освіта для дітей: Шкільна та дошкільна освіта в Україні, на думку біженців, є кращою, ніж в Європі.

Нагадаємо, раніше ми писали, як біженці з Дніпра живуть в Японії.