ЕКСКЛЮЗИВ Гумор допомагає і підтримує: як живуть і працюють дніпровські карикатуристи

5 травня на планеті відзначають Міжнародний день карикатуристів. Саме цього дня 1895 року побачило світ перше кольорове видання The Yellow Kid – Жовтий малюк. Його творець – американський художник Річард Аутколт вважається винахідником сучасних коміксів. За минулі майже півтора століття світ змінився до невпізнання і багато в чому став шаржем на самого себе. Зрозуміло, змінилися і художники. Вони стали винахідливішими, гострішими і злішими.  Серед найкращих карикатуристів України і всього світу, звісно ж, наші земляки, дніпряни.Про це розповідає «Наше місто».

У карикатурі діє правило трьох секунд

Кілька десятиліть радує світ своїми роботами талановитий дніпровський художник Олександр Пшеняников. Але початок його творчого шляху був зовсім не безхмарним.

– Я навчався в Запорізькій художній школі, і на випускний підготував карикатуру, – розповідає Олександр. – Але замість очікуваної п’ятірки мені поставили чотири. «Занадто доросло», – резюмували екзаменатори.

Річ у тім, що 16-річний майстер сатирично зобразив жінок, які укладають асфальт. Це за радянських часів! Хіба ж можна було жартувати над тими нашими жінками? Особливо якомусь молодику!

Але як визначити, наскільки смішний той чи інший малюнок? Відповідь на це запитання обдарований дніпрянин знайшов для себе ще в юності.

  – Малювати карикатури та шаржі мені завжди подобалося, – зазначає дніпрянин. – Не всяка смішна, на думку автора робота, справді смішить. Для себе вигадав правило трьох секунд: якщо протягом цього часу малюнок не зачепить глядача, потрібно відкласти його вбік.

Зауважимо, що більшість робіт Олександра Пшеняникова знайшли вдячних поціновувачів його творчості.

– Пишаюся, що на першій Всесоюзній виставці клубу карикатуристів «ГОПАК» (Гумористичне Об’єднання Придніпровських Авторів Карикатури) випередив усіх та виборов Гран-прі, – констатує він. – А 2017-го на Всесвітньому конкурсі карикатури в Данії я посів друге місце. Теж дуже вагоме досягнення.

Сьогодні Олександр Володимирович мешкає у Словаччині та продовжує активно працювати. Нещодавно провів виставку своїх антивоєнних робіт.

– Нині, коли ворог намагається знищити Україну, гумор перетворився на їдку сатиру, – вважає наш земляк. – Упевнений, що вона допомагає воювати й перемагати. Сьогодні це особливо важливо. Вірю в ЗСУ і в нашу Перемогу! Вірю в Україну, в якій так багато талантів.

  Найвагоміший приз – мішок цукру

Перший малюнок відомого дніпровського майстра карикатури Олександра Дубовського було опубліковано в місцевій газеті рівно 40 років тому – у травні 1984-го. На карикатурі був зображений безлюдний острів і такий собі «Робінзончик», який виліз на пальму. А під пальмою – купа всіляких табличок із написами: «газонами не ходити», «сміття не викидати», «вигул собак заборонено» – весь острів у табличках, ступити нікуди.

З цієї публікації все і почалося. Поступово у художника виробився свій впізнаваний стиль, який ні з ким не переплутаєш.

– Спочатку народжується ідея, а потім я сідаю за стіл, беру олівець, гумку і ручку, і роблю ескіз, – розповідає художник. – У кожного карикатуриста свій знаковий персонаж. Мій герой дивакуватий, дещо мішкуватий мужичок із великим товстим носом. Своїми роботами хочеться не просто розсмішити, а достукатися до кожного, розбудити в кожній людині щось світле й добре, про що сама вона майже забула.

Сьогодні наш обдарований земляк автор більш 5 тисяч малюнків і володар понад 100 міжнародних нагород. Серед призів є досить оригінальні. Ну, а найвагомішу нагороду за свою творчу кар’єру Олександр отримав 1989 року в Литві, де його заохотили… мішком цукру. Щоб доставляти солодку премію в рідне місто художнику-карикатуристу довелося потрудитися і тут йому вже було не до сміху. Дніпровський майстер у своїх роботах завжди прагне бути затребуваним і гостросюжетним. Теми для своєї творчості в Олександра Дубовського практично завжди актуальні для сучасників.  Коли планету охопив коронавірус, художник активно включився в «антивірусну битву», створюючи малюнки проти смертоносного вірусу COVID-19.  А після початку великої війни майстер всю міць свого таланту спрямував на російського агресора і лідера рф путіна.

– Карикатура – особливий жанр образотворчої творчості, який  зазначає і висміює негативні аспекти нашого життя, – констатує дніпрянин. – Карикатурист так як і хірург розкриває пухлини суспільства, препарує їх і виставляє напоказ. Ми бачимо ситуацію з двох боків: з боку звичайних обивателів і з боку самого художника. Гострий гумористичний або сатиричний погляд автора не тільки презентує проблему, а й підказує, як її позбутися. Після початку повномасштабного вторгнення сатира стала основною складовою моїх робіт.

Вже після лютого 2022-го наш іменитий земляк неодноразово ставав лауреатом престижних міжнародних конкурсів, а його малюнки неодноразово показували по французькому телеканалу France 24.

До речі, бувало й так, що об’єктом гумористичної атаки ставав і сам Олександр Борисович. Одного разу дружній шарж на нашого земляка намалював знаменитий американський художник, лауреат Пулітцерівської премії Стів Бенсон.

Дід малював карти, а батько – картини

На типового художника наш колега Олександр Костенко не схожий. Великий. Могутній. Грізний. У шкільні роки про високе мистецтво він особливо не замислювався. Хоча, між іншим, генетика до цього сприяла.

– У Другу Світову мій дід, Андрій Григорович, не встиг виїхати з міста і залишився в евакуації, – розповідає художник. – Він ховався в підвалі на Старому Клочку і щоб якось вижити малював гральні карти, а бабуся на базарі продавала їх. Дуже непогано малював і мій батько, Микола Андрійович, звичайний заводський слюсар. Тато ніде не вчився, але працював дивовижно. І олією, і олівцем. Вдома картини його висять. Сам я в художню школу походив місяці три і кинув. Набридло флакончики малювати. Взагалі художником став випадково. Спочатку було просто захоплення, яке переросло в професію.

Але, звісно, однієї захопленості замало. Потрібен талант. Він у Олександра Миколайовича, безумовно, є. Незабаром роботи газетного художника Олександра Костенка стали відомі далеко за межами рідного міста. У 2001-му його політична карикатура отримала Гран-прі в Туреччині, а через 18 років дніпровський художник проілюстрував Конституцію України в коміксах братів Капранових.

В лютому 2024-го Олександр пішов добровольцем захищати Україну. Там часу на мистецтво не було.

– На фронті не малював, – констатує дніпрянин. – Ніколи було. Занадто багато всяких справ. На швидку руку зробив кілька начерків побратимів. От і все.

Потім важке поранення і тривала реабілітація. Потрібно було відновлювати сили. Фізичні й духовні.

– Лікар порекомендував: «Малюйте! Це буде вас перемикати. Буде відволікати”, – зазначає художник. – Він виявився правий. Коли почав малювати, стало легше.

Олександр Костенко написав портрети всіх своїх побратимів, але до карикатур не повернувся.

– Гумор і сатира сьогодні дуже важливі, – вважає майстер. – Сам я, щоправда, зараз не малюю, але із задоволенням дивлюся, як це роблять інші. Подивишся на чужі роботи і на душі стає трохи веселіше. Потрібна справа! Ну а я поки що не можу зібратися. Але, сподіваюся, творча криза мине. Карикатурою, напевно, вже перехворів. Хочеться зайнятися живописом. Займусь! Мені подобається історія і мрію якось по-своєму проілюструвати історію України.

Фото Володимира Валерія Кравченка та з відкритих джерел