88-річний житель селища Очеретине Донецької області, ризикуючи життям, пішки вийшов з окупації. Справа у тому, що росіяни відібрали у чоловіка український паспорт. Тож він взяв своє пенсійне посвідчення та невеликий рюкзак і пішов на підконтрольну Україні територію. Зараз Іван Якович перебуває у Дніпрі, з ним поспілкувались журналісти “Наше місто”.
Іван Якович – інженер, закінчив Донецький політехнічний інститут. Працював у двох Науково-дослідницьких інститутах. Потім займався наладкою шахтного обладнання. У 1998 році придбав будинок в Очеретиному. З того часу там мешкав.
-Я думав, що там доживатиму свій вік, але росіяни повністю розбили мій будинок, – каже чоловік. – Черепиця посипалась, стеля впала, зовсім нічого не залишилось. Останнім часом я жив у маленькій літній кухоньці. Там і сидів під час обстрілів, бо підвалу немає. Стріляли дуже. Спочатку летить, сирена гуде, потім як дасть, а потім – полум’я та дим. Я молився і Бог мене зберіг. У нас у селі всі будинки зруйновані. Люди намагалися зробити їх хоч трохи придатними для життя. На нашій вулиці живе мій сусід, у нього старенька мати. Є ще одна родина, чоловік та дружина. А загалом, всі поїхали.
Іван Якович розповів, як йому жилося у Очеретиному.
-Щоб хоч якось обігріти свою кухоньку, мені доводилося купувати вугілля по 200 гривень за відро. А інакше ніяк. Вранці встава і пиляв дрова. Потрібно ж приготувати їжу на цілий день. Це каша ячна, олія та цибуля. Або готував пшеничну.
Чоловік до останнього сподівався, що ситуація стабілізується. Але коли вороги були вже у селі, зрозумів, що потрібно щось робити.
-Окупанти забирали українські паспорти у всіх мешканців. Не дозволяли користуватись мобільними телефонами. Один росіянин побачив, що я розмовляю і сказав, що пустить мені кулю в голову, – пригадує Іван Якович. – Я йшов по вулиці, а росіяни назустріч. Вони сказали пред’явити паспорт. Я пред’явив, а вони мені його не повернули, забрали щоб обміняти на російський. А навіщо мені російський паспорт? Я – українець. Тому й не вагався, вирішив виходити звідти. Дивлюся новини і бачив, яка ситуація на фронті.
Чоловік каже, що вийшов з дому о четвертій годині ранку. Прямував асфальтованою дорогою. З собою взяв лише пенсійне посвідчення та невеликий рюкзак з предметами гігієни. Йшов пішки понад 10 кілометрів. У дорозі стався обстріл. На щастя, доля оберігала Івана Яковича, його підібрали волонтери, які довезли до Покровська.
-До нас інформація надійшла від волонтерів. Ми забрали його з Покровська та евакуювали до Дніпра, – розповів представник БФ “Схід SOS” Роман Бугайов. – Така ситуація не поодинока. Були й інші люди, які самі вийшли з Очеретиного. Останнім часом – близько чотирьох. Часто люди чекають до останнього, гадають, що це їх мине. Але це омана. Краще заздалегідь вирішити питання, куди їхати. Можна звернутися до на гарячу лінію організацій, що займаються евакуацією.
Зараз 88-річний герой знаходиться у тимчасовому притулку у Дніпрі.
-Ми з повагою ставимося до усіх людей, які до нас потрапили, – повідомила голова ГО “Океан добра” Ольга Волкова. – Годуємо, одягаємо, даємо можливість помитися. Адже вони не беруть з собою багато речей. У Івана Яковича був лише рюкзак. Ми наразі займаємось відновленням його документів. Це може тривати близько місяця. Весь цей час він буде у нас. А у подальшому він не хоче потрапити до геріатричного пансіонату, бо є самостійним чоловіком та має гарну пенсію. Я буду звертатися до громади Дніпра за допомогою, можливо є будиночок, де він міг би жити. Відзначу, що нам завжди допомагає міська влада Дніпра. Завдяки цьому ми маємо змогу функціонувати та допомагати таким людям.
-Я вдячний керівництву Дніпра, де мене добре прийняли, вдячний тим, хто допоміг мені сюди потрапити, – резюмував Іван Якович. – Мені тут дуже подобається, я б хотів залишитися жити на Дніпропетровщині. І звичайно ж, моє найбільше бажання – наша Перемога.
Фото Володимира Федорищева.
Категорія: Важливо, Відео, Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
