23 квітня Україна відзначає День психолога – професійне свято людей, які дбають про наше психологічне здоров’я та емоційний стан. Їхня робота дуже важлива в умовах війни, коли багато людей потребують підтримки та фахової допомоги. Про сьогодення психологів Дніпра – читайте в матеріалі “Наше місто”.
Під час війни психологам додалося роботи
Війна значно розширила фронт роботи психологів. Зараз вони надають допомогу не лише цивільним, а й військовим, які пережили жахіття бойових дій, а також переселенцям, які змушені були покинути свої домівки.
-Всі ми відчуваємо, як впливають на нас події, пов’язані з повномасштабним вторгненням, – каже Валерія Пригожина, керівниця кризової психологічної служби міста Дніпра та області. – Вранці 19 квітня дніпряни прокинулись від вибухів і нам було важко дихати від жаху. Після того ми не могли заснути. І саме психологи надають людям можливість покращити якість життя під час війни. Якщо ми не будемо повноцінно жити, відпочивати, працювати, то ми не зможемо відчувати, що ми живемо. Ми поставимо своє життя на паузу.
Через синдром відкладеного життя люди не до кінця усвідомлюють, що живуть тут і зараз. Вони будують плани, які так і не наважуються втілити, і в підсумку почуваються нереалізованими та виникає почуття провини. А це найбільш пагубно впливає на ментальне здоров’я.
-Психолог дає можливість знов почати жити, попри проблеми, що викликала війна, – додала Валерія Пригожина. – Це можуть бути підвищена тривожність, моторошні сновидіння, погіршення когнітивних функцій. Ми даємо можливість легалізувати деякі почуття. Адже люди часто думають, що таке може статися лише з ними і вони не можуть впоратися зі стресом. А ми кажемо їм, що це нормальна реакція на ненормальні обставини. Це зараз відбувається з усіма українцями.
Будь-яка психотравматична подія викликає стрес. Людина починає підлаштовуватися під нові умови і звикає. Адаптація є нормальною для будь-кого. Якщо людина не може прийняти ситуацію, що склалася, вона потребує кваліфікованої допомоги.
Секрети психологічної самодопомоги
Нескінченне волання сирен, негативні новини, тривала відсутність базової безпеки, чи не щосекундне очікування повітряної тривоги. Все це буквально вибиває ґрунт з-під ніг, а з ним — і можливість критично мислити й приймати рішення, від яких зараз без перебільшення залежить життя. Люди потребують психологічної підтримки і важливо вчасно звернутися до фахівця. Водночас варто мати базові навички психологічної допомоги собі та оточуючим.
-Ми даємо можливість психологічного розвантаження, допомоги і самодопомоги – каже Валерія Пригожина. – Бо психологів, на жаль, не вистачить на всіх. Ми можемо тільки навчити людей себе заспокоювати. Розповідаємо про можливості кризової психологічної допомоги як для себе, так і для оточуючих. Вчимо, як можна вступити в контакт, що краще не робити.
Валерія Пригожина навела декілька дієвих прикладів самодопомоги.
– Найважливіше стабілізувати дихання, – сказала вона. – Якщо ви помітили, в екстремальних ситуаціях перше, що робить людина, вона затримує подих і перестає дихати. Це, немов, маленька смерть. Для того, щоб жити, треба почати дихати. Тому ми мусимо зосередитися на своєму диханні. Є декілька технік, кожен обирає для себе ту, яка йому найбільше підходить. Мені дуже подобається така: якщо я хочу заспокоїтися, тоді я роблю більш довгий видих, ніби все з з середини видихаю – напруження, негатив, погані думки. Потім вдихаю і рахую до чотирьох, трішки затримую дихання, а потім видих роблю на рахунок вісім. Головне – щоб всередині не залишилось повітря. Якщо ви десять раз виконаєте цю вправу, ви відчуєте, що ви повернулися до звичного свого стану. Це найголовніше в кризових психологічних ситуаціях – повернутися зі стану шоку до свого звичного стану.
Буває, що у людини апатія і пригнічений стан. Тоді їй потрібно навпаки – збадьоритися.
– У такому випадку потрібно зробити вдих на рахунок вісім, потім швидкий видих. Таким чином ми себе наповнюємо енергією, – пояснила Валерія Пригожина. – І потім починаємо плідно працювати. Розслаблено вдихаємо, а потім швидко видихаємо. Повітря – наше життя, яке нам допомагає. Можна також дихати по квадрату, це відома вправа. На рахунок чотири – вдих, потім на чотири – затримуємо дихання, на чотири – видих і ще на чотири – затримка дихання. Використовуємо те, що більше подобається. Головне – в цей момент ми зосереджуємося на собі, на своїх переживаннях і повертаємося до нормального стану.
За словами Валерії,бувають ускладнені психологічні травми. Це трапляється, коли й раніше у цієї людини були певні проблеми. Вона не відвідувала психолога, а зараз звернулася і хоче отримати швидкий результат. Тоді може виникнути нестандартна ситуація. Тому не потрібно зволікати, а за першої потреби одразу звертатись до фахівців.
У Дніпрі відкрився простір психологічної підтримки “ПРОжити”
19 квітня у Дніпрі відкрили психологічний центр, де безкоштовно надаватимуть допомогу усім охочим. Громадські організації та благодійники об’єднали свої ресурси і створили простір, в якому одночасно можуть знайти підтримку і люди з ментальним проблемами, і ГО, які потребують консультацій щодо своєї роботи.
-Діяльність простору спрямована на тих, хто вважає себе постраждалим від війни, – сказала керівниця психологічного простору «ПРОжити» Катерина Чижик. – Кожен, хто потребує психологічної допомоги, може звернутися. Також ми відкриваємо двері і для психологів, які прагнуть надавати безкоштовну допомогу людям, що постраждали від війни. Наші психологи проводитимуть як індивідуальні консультації, так і групові заняття.
Ми запитали у Катерини, як допомогти та підтримати жінок, у яких чоловіки загинули на війні. Це питання для самої психологині виявляється важким, адже вона також – вдова захисника.
-Наша команда волонтерів з 2014 року займалася допомогою в підрозділі “Дніпро 1”, – розповіла Катерина Чижик. – Ми об’єднували та підтримували родини загиблих захисників. На жаль, я так само стала вдовою військового. Моя особиста історія стала індикатором, що потрібно йти і допомагати тим, хто цього потребує. На сьогодні це в суспільстві називається “подібний допомагає подібному”. Все, що стосується психологічної допомоги, я дуже чітко розумію, що вона має бути професійною. Коли ти сам у втраті, іноді раціональні речі робиш дуже нераціонально. Саме в цей час важливо, щоб хтось супроводжував, підтримував, допомагав. Став куточком турботи, де ти розумієш, які перші кроки, а які наступні. Саме під час моєї втрати, коли поряд зі мною були психологи кризової психологічної допомоги, я зрозуміла, що у них не вистачає місця для роботи, то вся наша команда об’єдналася у спільний проєкт і ми почали шукати ресурси. Стали учасниками інституту волонтерів, який нам відкрив можливості і систематизував наші знання по написанню грантів.
Простір “ПРОжити” дає можливість будь-якому психологу, який працює з ВПО, військовими, родинами захисників, абсолютно безкоштовно проводити індивідуальні консультації та тренінги.
-Назва нашого простору не випадкова. Більшість з нас когось втратили, мають свою особисту трагедію, пов’язану з війною, – каже Катерина Чижик. – Ми мусимо прожити це, і подумати про життя після. Це для нас не просто слова, а щось символічне, філософське, що дає надію на життя після чогось. Це літери “ПРО” і про професійну допомогу наших психологів. “Жити” – це про те, що попри свої втрати, ми маємо жити пам’яттю, любов’ю і продовжувати робити все для Перемоги. У нас просто немає іншого шляху.
Психологічна допомога військовим
Психологи констатують, що навіть після двох років повномасштабної війни все ще відчувається недовіра до них, а бійці іноді соромляться звертатися по допомогу. У героїв не заведено говорити про війну, а також про апатію, страх та агресію. Дехто з них намагається сам опанувати себе. А у декого не виходить і ці “невидимі рани” гояться довше за фізичні травми.
-Підтримка наших захисників – це проблема нашого суспільства, – упевнена психологиня Олена Парфентьєва. – Коли військові повертаються додому, вони дуже болісно сприймають те, що у нас коїться у суспільстві. По перше, це ставлення до них. Тому потрібно працювати з суспільством, вчити, як потрібно зустрічати наших захисників. Це дуже важливо. Проблеми виникають у родинах, з дружинами, дітьми. Іноді виникає агресія. Вони мають проблеми фізичного характеру. Це не лише моя думка, більшість психологів вважають, що ці питання повинні вирішуватися на загальнонаціональному рівні.
Спілкуватися з рідними та близькими – важливо для військових. Це впливає на їхній морально-психологічний стан, а значить – на успіхи у їхній роботі. Проте універсальних порад, як і про що говорити, щоб не нашкодити, – не так багато. Кожен випадок індивідуальний, залежить від самих людей та обставин.
-Потрібно, щоб наші люди були зацікавлені почути та зрозуміти наших військових, – додала Олена Парфентьєва. – В жодному разі не потрібно їх жаліти. Бо це – людина, яка має свої проблеми. І ставитися до неї потрібно відповідно. Так само, як би ви хотіли, щоб ставилися і до вас. Про війну питати не потрібно, якщо вам самі військові про це не розповідають. Якщо вони про це кажуть, просто слухайте, мовчіть і підтримуйте. Військові потребують цього спілкування, їм потрібно виговоритися. Дуже багато тих, хто про це своїм рідним не може розповісти, бо не хоче, щоб вони хвилювалися. Тому вони йдуть до психолога.
Наразі збільшилась кількість звернень серед захисників більш молодого віку, каже психологиня.
-Дуже багато тих, у кого виникають проблеми з засинанням, – додала Олена Парфентьєва. – Якщо раніше люди плутали назви: психолог та психіатр, то зараз вони більш обізнані. Я розповідаю їм, що працюю із здоровими людьми. Пояснюю, які стани бувають та наслідки після цих станів. Молоді хлопці звертаються частіше, вони більш контактні. Нормально сприймають психологів, бо знають, що це сучасно і модно – консультуватись з психологом. Це з мого особистого досвіду та досвіду моїх колег.
Експерти зазначають, що потрібно не менше року аби військовий з фронту після бойових дій міг адаптуватися до цивільного життя. На цьому шляху йому потрібна або терапія з психологом, або цілковита підтримка його близьких.
Професійне вигорання, або чому психологам теж складно
Наталія – волонтерка, надає допомогу ВПО. Вона працює разом з координаційним штабом волонтерів Дніпра. Жінка розповідає, що за час волонтерства накопичилося багато її власних проблем. Зараз вона почувається виснаженою. Тому зрозуміла, що потребує допомоги психологів.
-Ми працювали у групі підтримки з переселенцями. Крізь себе я пропускала усі їхні проблеми, – зізнається Наталія. – Вони розповідали, як виїхали, як тікали, як рятували своїх домашніх тварин, де тепер мешкають, як склалося подальше життя. І усім цим я переймалася. Люди почувалися пригніченими, я їх заспокоювала. І це не могло не позначитися на моєму психологічному стані. Дуже добре, що я мала можливість звернутися до психологів. Вони мене вислухали. Підказали як себе поводити у тій чи іншій кризовій ситуації, як вирішувати якісь питання. У такий складний час дуже важливо відвідувати психолога. Особливо тим, хто, допомагає іншим людям, це стосується і волонтерів.
Для психологів також дуже важливим елементом роботи є турбота про себе, щоб запобігти професійному вигоранню, адже вони щодня працюють із травматичним досвідом.
-Психологи також дуже страждають і їм також потрібна підтримка, – запевняє Валерія Пригожина. – Але психологів вчать розрізняти роботу і особисте життя. Гарний психолог – той, який вміє тримати ці кордони. Потрібно більше часу приділяти особистому самовідновленню. Ми плануємо свій відпочинок, що саме в цей час я не буду нічого робити. Я буду відпочивати так, як мені подобається. Не їхатиму, наприклад, на дачу, якщо я її ненавиджу, а полежу на дивані. Може комусь і потрібно порпатися в землі. Треба дослухатися до себе, зрозуміти, що саме в цих умовах ви можете собі дозволити. Наприклад, я хочу на море, а не можу туди поїхати. Але я можу піти на берег річки, послухати, як там хвилі хлюпають. Це буде саме те, що треба мені.
Багато хто думає, що піклуватися про себе, радіти, мати повноцінне життя – не на часі, бо війна. Якраз навпаки. Піклуватися про свій психоемоційний стан – можна й потрібно. Це дасть сили підтримувати інших, займатися доброчинністю і волонтерити, добре виконувати свою роботу. Темні часи рано чи пізно завершаться. І дуже хочеться, щоб після Перемоги — ми були ще кращі, ще сильніші. І це те, на що кожен з нас може вплинути вже зараз.
Фото Валерія Кравченка.
Читайте також: Дніпровські пейзажі з каяка: відкрийте для себе красу рідного міста.
Категорія: Важливо, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
