ЕКСКЛЮЗИВ Служба і небезпечна, і важка: як працюють і воюють дніпровські слідаки

15 квітня своє професійне свято відзначають співробітники карного розшуку України. У 1919 році саме цього дня Декретом Раднаркому в нашій країні з’явилася секція судово-кримінального розшуку. З роками правова база і структура карного розшуку неодноразово змінювалися, але завдання залишалися незмінними: вичислювати, розшукувати і затримувати злочинців. Тому оперативників іноді й називають по-старому – слідаки.Про історію карного розшуку Дніпра і його робочі та бойові будні розповість “Наше місто”.

Карному розшуку виповнилося 105 років

Прообразом Катеринославської міліції стали революційні бойові дружини, які припиняли численні випадки порушення правопорядку. Зауважимо, що бузили містяни часто й під впливом міцних напоїв. Аби заспокоїти бандитів, бешкетників і хуліганів, Катеринославський губернський комітет оприлюднив постанову “Про заборону виробництва і продажу спирту та інших спиртних напоїв”. Але це не допомогло.

Стало зрозуміло, що зі злочинністю потрібно боротися організовано, і 11 січня 1918 року стало днем народження міської міліції.

Кримінальний розшук з’явився роком пізніше, у 1919-му, і його керівники одразу ж спробували навести лад не тільки в місті, а й всередині самого відомства. З історичних документів відомо, що комісар ради кримінальної міліції свої наказом визначив, що співробітники кримінально-розшукового відділення фактично “вибивали” свідчення з підслідних. Таких горе-оперативників мали не просто звільнити, а й віддати під суд революційного трибуналу.

Перші Катеринославські правоохоронці, втім, запам’яталися не тільки жорстокістю щодо затриманих. Вони дійсно розкривали резонансні справи того часу.

Одне з них – ліквідація банди “Індика”, на рахунку якої було понад 30 вбивств. Ватажок і справді був схожий на домашнього птаха: високий, худорлявий із напрочуд довгою шиєю. Цілий солдатський взвод конвоював його по проспекту Карла Маркса, проте досвідчений злочинець спробував утекти. Його розстріляли в районі Барикадної.

Легендарний опер займався “справою Матроса” і тютюновим бунтом

За минулі десятиліття в нашому карному розшуку працювали справді легендарні слідаки. Нагадаємо про одного з них – Анатолія Шарапу, який близько 12-ти років керував міським управлінням міліції Дніпропетровська.

Починав майбутній головний міліціонер міста рядовим опером, якому потрібно не тільки ретельно вивчити обставини злочину, а й проаналізувати десятки документів, опитати сотні людей. Це, мабуть, складніше, ніж шукати голку в копиці сіна. Рутина. Але саме така копіткість і прискіпливість нерідко допомагають вирахувати, здавалося б, невловимого злочинця.

 Такі професійні якості сповна знадобилися Анатолію Кириловичу, коли він розслідував найгучніші справи. Уже працюючи заступником начальника міліції Дніпропетровщини, він займався справою Олександра Мільченка (Матроса). Навіть сьогодні у справі знаменитого “короля рекету” багато незрозумілого. Її фігурантами були сотні людей і для Анатолія Шарапи важливо було не тільки покарати винних, а й не допустити, щоб постраждали невинні.

– 1984 року наказом уже нового начальника обласної міліції Миколи Попова я був призначений керівником групи, яка продовжувала роботу в цій справі, – зазначав Анатолій Шарапа, – Загалом тоді заарештували 94 особи. Але це тільки цифри. А за ними долі. Потрібно було розбиратися в кожному випадку.

Нагадаємо, що наприкінці СРСР у Дніпропетровську стався перший, як тоді казали, тютюновий бунт. Коли продукція фірмового магазину “Табак” на проспекті Карла Маркса закінчилася, розлючені курці, які не отримали свої сигарети, лягли на трамвайні рейки, перекривши рух життєво необхідної “одинички”. До такого прояву народного волевиявлення радянські правоохоронці були не готові. Жорстко розігнати баламутів у той час не було можливим. Демократія все-таки. Перебудова!

Перебудовуватися довелося і міліції. У переговори з бунтівниками вступив Анатолій Шарапа, який очолював Дніпропетровське міське УВС. Інцидент було вичерпано, коли за кілька годин неподалік від місця бунту організували кілька пунктів продажу сигарет, до яких протестувальники вишикувалися в черги.

Оперуповноважені та слідчі на фронті захищають Україну

Сьогодні у правоохоронців з’явилася ще одна небезпечна робота – війна. Десятки дніпровських правоохоронців захищають незалежність нашої країни. На жаль, є втрати.

Півтора року тому в Херсонській області загинув ексначальник слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області Михайло Куратченко.

У листопаді 2022 року Михайло очолив зведений загін поліції Черкаської області, який попрямував на деокуповану Херсонщину. Тут правоохоронці проводили стабілізаційні заходи: документували злочини російських військовослужбовців, виявляли місця поховання, утримання та катування людей, викривали колаборантів, вилучали зброю та боєприпаси, розміновували населені пункти та позиції ворога.

7 грудня, під час виконання бойового завдання, черкаські поліцейські на чолі зі своїм керівником вибухнули на каскаді мін, що були залишені російськими окупантами.

Михайлу Віталійовичу було 43…

Нагадаємо, що, через рік, вулиця Недєліна в Соборному районі Дніпра отримала ім’я Героя України Михайла Куратченка.

У липні 2022 року дніпровські оперативники попрощалися з Олександром Коваленком – 34-річним колегою, який смертю хоробрих загинув на Донеччині. Пам’ятну дошку дніпровському поліцейському встановили на будинку, де він виріс.

Де вчать на оперів

Професія оперативників шанована і затребувана в Дніпрі. Вона вимагає неабиякої кмітливості та пам’яті професійного математика. Ну і, звичайно, багато чого ще.

Цими якостями сповна володіють більшість курсантів факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.  Саме на цьому факультеті навчають майбутніх оперів, які дуже затребувані в нашому місті.

– З роботою опера впорається не кожен, – розповідає Віталій Телийчук, професор кафедри оперативно-розшукової діяльності. – Потрібні уважність, прискіпливість і кмітливість. Найголовніше – це бажання вчитися і постійно вдосконалюватися. Я завжди кажу курсантам, що оперативниками не народжуються, ними стають. Оперативник повинен добре розбиратися в людях. Повинен бути психологом, щоб зрозуміти, чим керувався злочинець, оцінити поведінку його жертви. Тому деякі практичні заняття ми проводимо в ігровому форматі, коли один із курсантів уявний зловмисник, другий – потерпілий, а третій – співробітник поліції. У нас є багато локацій, де ми розігруємо справжню “картину злочину”. Запрошуємо професійних поліцейських.  Дистанційно такого не навчишся. Теоретичні знання потрібно підтвердити на практиці. Хлопцям та дівчатам подобається.

Віталій Григорович зазначив, що співробітниками карного розшуку мріють стати не самі лише хлопці. Адже навіть письменники-детективісти дотримувалися гендерного принципу. Феноменальною здатністю розкручувати найскладніші справи прославився не тільки Шерлок Холмс, а й Міс Марпл.

– Серед найкращих наших учнів Катя Гунько, – констатує викладач. – Чудово вчиться, наша староста. Розумна, безжурна, допитлива. Та ще й волонтерка.  З таких і виходять справжні професіонали.

 Професор зауважив, що трапляється, коли правопорушників затримують курсанти.

– Таке буває досить часто, – резюмує Віталій Григорович. – Затримували і злодіїв, і хуліганів. Усяке бувало.

Сьогодні на курсі, який веде Віталій Телийчук, навчаються близько 150 хлопців та дівчат. Після закінчення університету багато хто з них отримає можливість викорінювати злочинність в улюбленому місті – Дніпрі.

Фото Віктора Грабовського, пресслужб Національної поліції України, Дніпроетровського державного університету внутрішніх справ