Воює та допомагає тим, хто пережив жахи окупації: чим зараз займається Тетяна Ричкова  

Її ім’я вже давно стало символом мужності та патріотизму. Тетяна Ричкова  – одна з тих, для кого війна почалася не у 2022-му, а у 2014-му. Багато років поспіль її життя нерозривно пов’язане із захистом нашої країни від рашистів. Зараз наша землячка  – депутат Дніпровської міської ради, голова  Дніпровської міської організації політичної партії “Європейська Солідарність” – теж на фронті. Про це повідомляє «Наше місто».

 Протягом останніх двох років Тетяна Ричкова виконувала бойові завдання на сході та півдні нашої країни. У якості представника Генерального Штабу ЗСУ після визволення Київської області Тетяна Борисівна передусім поїхала з волонтерами та журналістами в звільненні міста: Ірпінь, Гостомель, Бородянку і Бучу. Треба було допомогти цивільному населенню харчовими продуктами, побутовими предметами, ліками, одежею тощо.

Тоді окупанти забрали у людей геть усе: в жодній сім’ї не було навіть мобільного телефону. Тетяна Ричкова згадує , що найстрашнішими були не зруйновані будинки, знищена військова техніка,  розбиті мости. А очі людей, які пережили весь кошмар окупації.

 – Я з 2014 року спілкувалась з людьми, які знаходились на лінії розмежування, – згадує Тетяна Борисівна.  –  Здавалося, я вже звикла до всього, але кожну історію я знов пропускаю  через себе. Пам’ятаю, в одному з деокупованих міст до нас звернулась жінка: їй потрібні були ліки проти тиску. Вона завела нас до себе у будинок без вікон та дверей. У дворі бігала поранена собака, а вагітну кішку вбили окупанти. Жінка розповіла, як до їхнього будинку зайшли двоє військових рф і направили на неї автомат. Вони знущались, казали по черзі «сідай, вставай», не даючи відпочити. Так під дулом автомата вона провела добу, постійно то сідаючи, то вставаючи. А це була літня жінка із хворими ногами і цукровим діабетом.

Також Тетяна Ричкова згадує родини, яких вона вивозила, та їхні історії. Багато жінок навіть не знали, де їхні чоловіки, тому їх довелось вмовляти виїжджати самих разом з дітьми із зони бойових дій. Всю дорогу ці жінки та діти плакали.

  –        Ми й надалі боронимо країну, служимо, виконуємо свої завдання і допомагаємо цивільному населенню, – каже офіцер ЗСУ Тетяна Ричкова.  – А нам допомагають волонтери.