Один з військових 108-ї бригади ТрО Дніпра – Володимир, з незвичним позивним «Морковка», став на захист нашої країни з початку повномасштабного вторгнення. Він каже, що бореться за мирне майбутнє свого сина, адже бажає, аби він тримав в руках саксофон, а не автомат. Про це повідомляє «Наше Місто» з посиланням на прес-службу 108-ї окремої бригади ТрО ЗСУ.
Володимир родом з міста Лозова Харківської області. Він має 13-річного сина, який грає на саксофоні. Чоловік каже, що найбільша його мрія – не розлучатися з рідними людьми та побачити, як син здобуває найкращу освіту й стає відомим виконавцем.
Сам Володимир з дитинства захоплювався українською літературою. За його словами, саме твори українських письменників були йому найбільш близькими та цікавими. Також чоловікові завжди до душі було майструвати, а тому такі шкільні предмети, як «праця» та, звичайно, «фізкультура» він теж любив. Після школи Володимир пішов до Харківського будівельного технікуму, де опанував професію майстра з будівництва та експлуатації будівельних споруд.
Після цього чоловік працював за фахом, одружився та невдовзі народився син. Також Володимир знайшов собі й хобі: став байкером, бо вважає їзду на мотоциклі найвищим ступенем свободи. Але спокійне життя закінчилося, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну.
Володимир одразу ж вирушив до військкомату, де його направили до територіальної оборони. Наразі він служить в складі 108-ї бригади Територіальної Оборони Збройних Сил України в Кам’янському батальйоні. Разом з ним на передову вирушили його два брати. На жаль, один із них загинув, захищаючи рідну землю. Тепер на полі бою його син, племінник Володимира. Він служить на Харківському напрямку, гідно мстить за свого загиблого батька.
Володимир завжди там, де гаряче. Спочатку він почав як гранатометник, а зараз виявився дуже результативним стрілцем-снайпером, який здобуває успіхи, неодноразово знищуючи окупантів. Командування високо цінує його відвагу та високий рівень майстерності. Володимир нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий Хрест».
На питання, чому чоловік отримав позивний «Морковка, він відповідає: «Так хлопці називають постріл для РПГ-7, а я на початку був нерозлучний з гранатометом».
Також Володимир розповів, що має важливі плани на майбутнє. Серед них: побудувати дів, відкрити ресторан, де зможе сам готувати.
«Хочу свій дім побудувати власноруч. Бо багато побудував за своє життя, а свій ще ні. Треба це виправити. Є ідея ресторан відкрити та запросити побратимів, щоб смачно їх нагодувати тими смаколиками, що сам приготую. А ще на байку хочу «погасати з вітерцем»… А найзаповітніша мрія – не розлучатися з рідними людям – мамою та сином. Сину вже 13 рочків, він талановитий музикант, грає на саксофоні. Хочу, щоб він отримав найкращу освіту та став відомим виконавцем», – ділиться Володимир.
Чоловік впевнений, що ми усі разом здобудемо перемогу та створимо мирне майбутнє для себе та своїх дітей.
Нагадаємо, раніше ми писали: Полковник воює разом з синами: як захищає країну співробітник КП “Дніпровський електротранспорт”.
Читайте також: Перші дні вторгнення: спогади цивільних з Дніпра та військових з Донбасу.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Війна, Україна Росія війна
