Війна в Україні, яка триває майже два роки, змінила життя всіх українців, незалежно від того, де вони живуть. Дехто пішов на фронт, щоб захищати свою країну. Інші стали волонтерами, допомагаючи біженцям, людям, які залишилися в зоні бойових дій, або військовим. Денис Бачинський, молодий лікар-стоматолог з Дніпра – один із тих, хто допомагає Україні у цей важкий час. Він двічі на місяць вирушає на схід країни, щоб лікувати військових і цивільних, які постраждали від війни. Детальніше про це – в матеріалі «Наше місто».
24 лютого Денис прокинувся від вибухів. Він відправив свою родину за кордон до родичів, а сам повернувся у Дніпро. Допомагав людям евакуюватись. Спочатку вмовив 75-річну тітку поїхати з Харкова до доньки за кордон.
«Але тоді не так просто було дістатись Харкова, Нацгвардія вже нікого туди не пускала – то ціла операція була з порятунку тітки. Але все склалось добре, і 6 березня вона вже перетнула кордон, за яким її чекала дочка».
Денис розповідає, що в перші дні війни було дуже складно пересуватися країною. Дороги були перекриті, а блокпости ставилися скрізь. Але він і його друзі допомогли і іншим людям евакуюватися.
Денис став надавати медичну допомогу у прифронтових населених пунктах Донецької області. Він зв’язався зі знайомими лікарями з Донецька, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії. Дмитро надав їм притулок у своїй квартирі у Дніпрі.
«Спочатку лікарі забрали все обладнання зі своїх клінік, – розповідає Дмитро. – Але з часом частково повернули, бо лінія фронту трохи стабілізувалась, там залишилось багато людей, і вони просили про допомогу».
Денис та його колеги-волонтери регулярно відвідують прифронтові населені пункти. Вони надають медичну допомогу постраждалим від війни, а також проводять евакуацію людей із зони бойових дій.
«Є там таке селище Кам’янка, там де обміни проходять, в Запорізькій області біля Василівки. Ми там з Маріуполя забирали людей. Вони нікому не потрібні, знаєте, дуже старі або хворі, родичі виїхали десь за кордон, а вони самі, і їх ніхто не може нікуди забрати. Це дуже сумні історії… З обмороженням, там же опалення немає, де бої йдуть, окупантам вони не потрібні, і тут забирати нікому. Дуже тяжкі люди, були гангрени від обморожень, різні випадки», – каже Денис.
Після звільнення Херсона переключились на цей напрямок.
«У місті не було води, зв’язку, електроенергії. Все як 50 років тому, або і 70… Десь під Миколаєвом, де ще можна впіймати зв’язок – робиш скріни карти. Шукаєш адресу в Херсоні, де потрібно забрати людину. Між Миколаєвом і Херсоном все розбомблено. Можна фільми знімати – нічого цілого! Приїжджаємо в Херсон – намагаємось зв’язатись, зв’язок дуже слабкий. Пів міста Київстар ловить, пів міста – водафон. Ми намагаємось додзвонитись, знаходимо сусіда того, кого потрібно евакуювати, і починаємо блукати під обстрілами», – пригадує Денис.
Багато міжнародних організацій працювали поруч з нашими лікарями, рятували людей. Евакуація тривала декілька тижнів. Згодом допомога вже не була потрібна у таких обсягах , тож Денис з друзями повернулись до Дніпра. Наразі вони двічі на тиждень відвідують Донеччину і лікують там людей.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Дніпрі після масштабної реконструкції відкрили дитячу лікарню №6.
Категорія: Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Новини здоров'я Дніпра, Тема дня
Позначки: Здоров'я
