ЕКСКЛЮЗИВ Завжди чекають мене біля вікна: соцпрацівниця з Дніпра розповіла про своїх підопічних

«Життя людини має цінність, поки вона може допомагати іншим». Ці слова Івана Франка особливо актуальні для працівників соціальної сфери. Журналісти «Наше місто» поспілкувались з мешканкою Дніпра, яка вже 13 років допомагає іншим.

Раніше Софія Мельник працювала на складі, але через незручний графік вирішила зміни роботу і пішла у соціальні робітники. Вже 13 років працює у відділі Дніпровського міського територіального центру у Центральному районі міста. У Софії 12 підопічних, вік яких – понад 80 років. Кожного з них відвідує двічі на тиждень, але якщо хтось потребує додаткової уваги, то приходить частіше.

«Я ще звечора телефоную усім підопічним, до яких збираюся йти наступного дня. Цікавлюся, що кому потрібно купити. А вже зранку прямую в аптеку, магазин чи на ринок. Бо кожному я маю принести його замовлення. Вже потім готую їм їжу, прибираю у оселі, допомагаю вирішити інші побутові питання», – розповідає Софія.

Каже, що роботу свою любить і складною не вважає. Потрібно лише вміти спілкуватися з людьми похилого віку, мати до них підхід.

«Я вже звикла до своїх підопічних, а вони до мене. Ці люди потребують уваги, бо вони старенькі та самотні і можуть розраховувати лише на нас. Знають час, коли я прихожу і чекають. Я також чекаю цих зустрічей, бо вони вже стали мені як рідні», -зізнається Софія Мельник.

Софія каже, що хвилюється за своїх підопічних, телефонує, коли у місті небезпечна ситуація, питає, як справи. Адже вона точно знає, що у  цих стареньких більше нікого немає.

«Одного разу сталося так, що я прийшла до своєї підопічної, а вона не може встати з ліжка, захворіла. Я принесла їй ліки, розтерла її. А наступного дня жіночка вже бадьора і зустрічає мене. Мені приємно що я їй допомогла. До речі, вона мене завжди чекає, виглядає у вікно, махає рукою», – каже пані Софія.

Не зважаючи на те, що у кожного різні потреби, для усіх без виключення підопічних пані Софії важливе спілкування.

«Вони люблять розповідати про свою молодість. У них є чому повчитися. Ми їм робимо добро, а вони нам щиро дякують і це дуже приємно. Адже підопічні не потребують особливого ставлення, їх просто потрібно вислухати та зрозуміти. Кожен зможе працювати у цій сфері, варто лише захотіти», – запевняє Софія Мельник.

Жінка резюмувала, що  у неї немає якогось простого рецепту, як боротись із професійним вигоранням. Каже, що рятує власна родина. Повертається додому і відпочиває там душею.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію працівниці Прозорого офісу з Дніпра, яка вже 22 роки допомагає людям.