Його робочий день починається о восьмій ранку і закінчується о 19:00. З понеділка по п’ятницю молодий лікар-переселенець консультує своїх пацієнтів у одній з амбулаторій Дніпра. Чоловік з родиною евакуювався з Запорізької області ще на початку війни. Працює на півтори ставки, винаймає житло. Як вдалося виїхати з-під обстрілів та облаштуватися на новому місці, читайте в матеріалі «Наше місто».
Євген Олександрович закінчив Дніпропетровську медичну академію у 2014 році, потім – два роки інтернатури і омріяна роботи у своєму рідному місті Гуляйполі. Працював лікарем сімейної медицини. Жив з дружиною та сином у власному будинку. Але 24 лютого 2022 року всі плани молодої родини зруйнувала війна. Довелося під обстрілами тікати з рідної домівки.
«Війна почалася 24 лютого, а вже 26-го у місті не було газу та світла, нічого не було. Почалися інтенсивні обстріли, 28-го лютого вже все навкруги палало. Ми часто сиділи у підвалі. 6 березня над нами пролетів ворожий реактивний літак, дитина наша дуже злякалася. Наступного дня ми зібрали речі, сіли в машину і поїхали з міста. На дорозі зустріли танк, злякалися, хотіли вже повертатись додому. Але все таки проїхали і дістались до Дніпра», – пригадує Євген.
Родина приїхала до Дніпра 8 березня. У дружини Євгена тут родичі, оселилися у них, а потім стали винаймати окреме житло.
«Спочатку я роботу не шукав, бо думав, що буду дома вже за два тижні. А потім зрозумів, що війна триватиме довго. Тож у травні влаштувався у міську амбулаторію неврологом, а з вересня працюю ще й на ставку сімейним лікарем. У мене 1800 підписаних декларацій з пацієнтами. Серед них багато тяжкохворих, це онкологія, серцево-судинні, дихальні захворювання, діабет», – розповідає Євген.
Олена Семенова одна з тих, хто уклав декларацію з Євгеном Олександровичем відразу, як він тільки почав працювати у амбулаторії. Тепер у нього лікується і її мама.
«Він гарний фахівець, завжди уважний до пацієнтів, ввічливий, все розпитає, порадить. Сьогодні у мене піднявся тиск, я прийшла і він мені призначив лікування», – каже пані Олена.
Євген мешкає в іншому районі Дніпра. Каже, що багато часу витрачає, щоб доїхати на роботу, але залишається саме у цій амбулаторії через хороший колектив.
«Працювати легко, прийняли мене, як свого. Немов, працював тут все життя. Гарні та чуйні колеги, лікарі і медсестри такі, як і вдома – у Гуляйполі», – повідомив Євген.
«У нас багато пацієнтів і дуже багато роботи. Ми вдячні ВПО, що вони приходять до нас працювати. Євген Олександрович – прекрасний, кваліфікований фахівець, до якого люди йдуть з задоволенням. Ми разом допомагаємо нашому населенню», – розповіла лікарка загальної практики сімейної медицини Антоніна Іванівна.
Євген упевнений, що кожен має любити ту справу, якою він займається по життю. Професію лікаря він обрав за прикладом своєї мами, яка вже багато років працює лікарем-гінекологом. Брат Євгена -фармацевт, дружина також лікар, тож мова йде про сімейну династію.
«Наразі моє місто Гуляйполе майже поряд з окупованою територією. Моя мама періодично їздить туди, як лікарка, консультує людей. Там залишилось працювати семеро лікарів, вони пенсійного віку і не мають куди їхати. Наш будинок пошкоджений, немає вікон, зруйновано півстіни. Я все бачив на власні очі, коли їздив забрати речі», – пригадує Євген Олександрович.
У Дніпрі син Євгена пішов у перший клас. Чоловік розповідає, що хлопчику дуже подобається вчитись, особливо українська та англійська мови. Дружина працює лікарем-анестезіологом в одній з міських лікарень. Їх улюблений песик, якого вивезли з Гуляйполя, вже призвичаївся на новому місці. Але родина все таки сподівається повернутись додому після Перемоги.
Категорія: Новини Дніпра, Новини здоров'я Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня