Skip to content

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

Анна Диброва

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

За даними ООН, кількість біженців з України станом на червень 2023 року становила у світі 6,28 млн, зокрема в Європі – 5,935 млн.  Нині більшість українців перебувають у Німеччині та Польщі – близько 1 мільйона осіб у кожній з держав, у Чехії залишаються близько півмільйона осіб. На цьому тлі Франція прийняла тільки 120 тисяч українців. Якщо про вище перераховані країни і умови перебування там українців інформації багато, то про Францію практично нічого невідомо. Кореспондентка «Наше місто» поспілкувалась з родиною з Дніпропетровщини, яка знайшла порятунок від війни саме в цій країні.

Велика війна

Широкомасштабне вторгнення почалось для Христини з повідомлення близько 5 години ранку 24 лютого 2022 року від сестри, яка жила у обласному центрі: “Дніпро бомблять! Якщо більше не побачимось — я вас дуже люблю!”. Не схильна до паніки Христина заспокоїла родичку, запросила до себе у  Перещипине, і почались довгі дні очікування, сповнені невизначеності.

Перещепине розташоване на межі з Харківською областю, в перші дні великої війни загарбники швидко просувались на Харківщині, колони військової техніки, окопи, перекриті мости і “закопані” для оборони міста “Гради” лякали більше дорослих, ніж Аміну, п’ятирічну доньку Христини. Втім, після чергового нічного бомбардування мала почала просинатись посеред ночі, гучні звуки літаків, які часто в той період кружляли над містом, лякали Амінку до сліз. Саме дитина підштовхнула Христину до рішення виїхати за кордон.

Конкретного плану не було, тільки не наважувались їхати, допоки не з’явилися  квитки на потяг, бо евакуаційні рейси з натовпом і чергою на морозі для п’ятирічної дитини могли стати не меншою загрозою, ніж обстріли.

Дорога

Виїхали з Дніпра першим рейсом, на який вдалося взяти квитки до польського Хелма. “Вирішила їхати до Франції, бо французьку я знаю краще, ніж англійську, чи можу розуміти польську. Це тільки на місці я усвідомила, що університетського курсу мови, очевидно, не достатньо для того, щоб тебе розуміли місцеві мешканці!” – говорить Христина. Знайомі знайомих запропонували прийняти маму з донькою на півдні Франції, у невеликому гірському містечку Сістерон. Як туди дістатись з Польщі, не було зрозуміло. Це вже зараз є автобусні рейси до будь-якого міста Європи, а тоді був нескінченний потік людей на захід залізницею і все…

До Хелма прибули близько 3 години ночі, через чергу на митниці потяг спізнився. На щастя, там чекали волонтери, які допомогли з речами і сонною дитиною — посадили дівчат на автобус до Варшави у пункт розподілу біженців. Це було приміщення експоцентру, де у великих залах розташували ряди ліжок. Жити тут можна було безкоштовно, годували тричі на день, для дітей організували імпровізований дитсадок, де ними опікувались волонтери, малювали, вчили робити паперові дерева і дарували маленькі іграшки.

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

Але виїхати з Польщі довго не вдавалось! Транспорт був переповнений, квитків ні на літаки, ні на наземний транспорт волонтери не могли знайти, не можливо було їх навіть купити. Часом траплялись квитки по 600 євро, але скромний бюджет не передбачав таких витрат на дорогу.

Родина, яка мала приймати дівчат у Франції, непокоїлась, і коли стало зрозуміло, що проблема у квитках, оплатила найближчий підходящий рейс, і через тиждень поневірянь по холодній Варшаві Христина з донькою прибули до Марселю.

Державні установи, транспорт, гроші

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

Сістерон — ворота Провансу, як його називають у туристичних проспектах — невелике місто на 7 тисяч мешканців. Для порівняння, у Перещепиному, де жили  Христина з Аміною — 15 тисяч осіб.

Франція не вимагає негайної реєстрації тих, хто претендує на тимчасовий захист, дівчата приїхали застудженими, тож кілька тижнів набирались сил, перш ніж зустрілись з бюрократичною машиною цієї країни.

Для отримання тимчасового захисту необхідно звернутись з заявою до префектури, як правило, ця установа є у центрі муніципалітету, у даному випадку довелось їхати у більше місто.

Для того щоб потрапити на прийом, потрібно завчасно записатись, а потім приїхати на конкретний час і зустрітись з посадовцями. Не знаючи мови, складно з усім розібратись, зазвичай, біженцям допомагають волонтери, соціальні працівники чи приймаюча сторона.

Франція дала прихисток біженцям із багатьох країн, у яких виникали військові конфлікти чи інші соціальні потрясіння. Відкрила двері Франція і мешканцям своїх колишніх колоній у Північній Африці. Тож, органи соціального захисту цієї країни мають розгалужену систему офісів і багато варіантів надання підтримки, адже допомогу тут отримують не тільки українці.

Державні органи Франції ведуть комунікацію у письмовій формі через пошту. Тобто всю інформацію: документи, банківські картки, навіть медичні висновки люди отримують поштою і мають зберігати всю цю кореспонденцію. Саме тому для реєстрації тимчасового захисту потрібна поштова адреса і трохи терпіння.

Приблизно протягом місяця рішення про надання статусу тимчасового захисту ухвалюється і потрібно з’явитись на наступне рандеву, де можна вже отримати картку, на яку виплачуватимуть соціальну допомогу, і документи про те, що ви перебуваєте на території Франції під тимчасовим захистом. Рішення про продовження захисту переглядається кожні пів року. Навесні 2022 року виплачували приблизно по 400 євро на людину. Потім система нарахувань змінилась, береться до уваги, чи орендує людина житло, чи живе безкоштовно. Ті, хто не має додаткових витрат на проживання, отримують близько 200 євро на місяць, всім іншим доплачують ще 200 євро, але для цього потрібно надати договір оренди.

Щодо перевезень — кожна французька транспортна кампанія сама вирішує, чи надавати право безкоштовного проїзду українцям. Більшість внутрішніх автобусних рейсів досі залишаються безкоштовними, достатньо показати український паспорт, і водій видасть вам квиток з нульовою оплатою. Частина залізничних перевізників надавали право безкоштовного проїзду до червня 2023 року, нині він вже платний на всіх напрямках.

Медицина

Після отримання тимчасового захисту необхідно оформити ще й договір про медичне страхування. Для українців медичні послуги надаються безкоштовно. Сюди входить виклик “швидкої”, обслуговування у сімейного лікаря, більшість процедур у дантиста і консультації вузького спеціаліста. Записатись до лікаря можна онлайн і по телефону. Єдине, до чого було важко звикнути Христині, це необхідність чекати зустрічі з лікарем по кілька місяців. Це саме стосується і результатів аналізів та інших досліджень, їх надсилають поштою через кілька тижнів після обстеження, нерідко вони губляться і доводиться чекати дублікати ще кілька тижнів.

Сімейний лікар більше доступний, але все одно, коли у дитини температура — не можна потрапити на прийом того ж дня, якщо пощастить, то прийом відбудеться протягом наступного тижня. Можливо, через це лікарняних у школах не вимагають — достатньо написати вчителю повідомлення, що дитина захворіла.

Освіта

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

У Франції освіта є обов’язковою, тому діти зобов’язані відвідувати школу чи дитячий садочок.

Аміні виповнилось 6 років до початку навчального року, тому 1 вересня 2022 року вона пішла спочатку у дитячий садочок. Всім дітям з України дають період адаптації у молодших, ніж потрібно за віком, класах, допоки стане зрозуміло, що дитина оволоділа мовними навичками на достатньому рівні.

Для дошкільної освіти все надається у закладі безкоштовно, для 1 класу потрібно придбати портфель, кілька зошитів, ручки та олівці.

За два тижні Аміну перевели у перший клас, бо вона добре орієнтувалась у вимогах вихователів і тренування вдома з прописами дало результат – вчителька помітила навички письма і сама запропонувала батькам рухатись далі.

“Школа тут зовсім не така як у нас! У першому класі немає розкладу, я не знала, які предмети будуть наступного дня! Серед семестру може раптом з’явитись новий предмет – співи, англійська чи малювання – і закінчиться він так само несподівано. Рятує тільки те, що у них ще немає підручників. На фізкультуру не потрібна спеціальна форма — просто щоб дитина була одягнена зручно, бо це можуть бути танці, змагання чи похід. Тому ми кожен день ходимо у спортивному стилі. Мені здається, що тут діти не занадто завантажені, і вони нічого не вчать на пам’ять!” – переймається Христина.

Заняття починаються першого вересня, як і в Україні, але навчальний рік у молодшій школі триває довше, ніж у нас. Діти вчаться до початку липня, цього року останній день був 7 липня. День починається з 8.30 і триває до 16.30 чотири дні на тиждень, у середу — додатковий вихідний.

“Навесні у них було багато екскурсій, прогулянок історичними місцями, спортивних заходів. Оцінок у першому класі не виставляли, наприкінці року дали документ, що дитина добре засвоїла програму, оволоділа необхідними навичками і переведена до наступного класу. У якості “останнього дзвоника” тут влаштували барбекю для дорослих — порція коштувала 5 євро, а для дітей привезли надувні гірки — безкоштовно. Попри погану погоду, накрапав дощ, дітей не могли відірвати від гірок до 20 години!” – ділиться враженнями Христина.

Мова

Французька мова дуже вишукана і поєтична, однак доволі складана з точки зору граматики і вимови, це стає додатковим ускладненням. Слід також згадати про те, що французи свою мову дуже люблять, тож очікувати на те, що ви отримаєте відповідь чи навіть просто будете почутим, якщо звертаєтесь англійською – марне сподівання. Французька має багато локальних відмінностей у вимові, особливо це стосується Провансу, адже свого часу тут послуговувались саме прованською мовою, тож на півдні ваші академічні знання французької можуть виявитись незрозумілими для місцевих.

Втім, для тих хто перебуває у Франції під захистом організовують курси вивчення мови різного ступеню складності. Такі курси не тільки безкоштовні для тих, хто намагається вивчити мову, а ще, за умови гарного навчання, можна отримати грошову винагороду розміром кілька сотень євро.

Стосунки з місцевими

“Французи дуже чемні і доброзичливі у спілкуванні люди. Тут не прийнято говорити голосно чи у якийсь інший спосіб порушувати громадський порядок і спокій сусідів. Негативні емоції щодо біженців, якщо і виникають у французів,  то вони ніколи не продемонструють це публічно!” – ділиться враженнями Христина.

З 18 дітей у класі Аміни тільки 9 етнічних французів, всі інші діти з арабських країн, є темношкірі, троє українців — міжнаціональних проблем не виникало за перший рік навчання дитини.

“Звісно, Аміна більше спілкується з українськими дітьми, також у них в компанії є хлопчик з Чечні, бо він трохи говорить російською. Він з прекрасної родини, ми дружимо і підтримуємо один одного”- ділиться досвідом мама Аміни.

Спеціально для дітей з України у цій школі раз на тиждень організували урок української мови. На ці заходи кілька разів навідувались волонтери з українськими книжками та іншими шкільними подарунками.

Робота

Виплати, освіта, мова, житло та ностальгія: як живуть біженці з Дніпропетровщини у Франції

Трудове законодавство Франції — одне з найбільш орієнтованих на права працівників! Тут найкоротший робочий тиждень і високі соціальні гарантії, мінімальна зарплата на рівні – 1300 євро. Відтак, вимоги до людей, яких беруть на роботу, теж дуже високі. Навіть прибиральниця повинна мати сертифікат про знання мови та певний рівень кваліфікації, що підтверджується документально.

Дипломи про вищу освіту з інших країн можна актуалізувати у Франції, часом це потребує додаткових іспитів і, безумовно, високого рівня володіння французькою. Тож, знайти роботу біженцям з України тут непросто.

“Художник-декоратор за освітою – тут я нікого не цікавлю! Власне, це було зрозуміло і від початку, але я сподівалась знайти хоча б якісь підробітки неофіційно. Але Франція — країна законослухняних людей, за неоформлену робочу силу стягують зависокі штрафи! У сусідній Італії кілька моїх знайомих працюють неоформлені і горя не знають!” – із сумом зітхає Христина.

Знайти роботу з поденною оплатою все ж можна. Як правило, це сільськогосподарська праця, або на пов’язаних з агровиробництвом невеликих підприємствах.

“У нас у Сістероні можна підробляти лише на овочевих складах, але то дуже важка для мене робота. Тому час від часу я беру замовлення у старих клієнтів з України. Мало хто потребує моїх послуг під час війни, однак невеликі надходження я собі організувала. З цих коштів я можу оплачувати товари в інтернеті, або зняти готівку в банкоматі. Бо картки, на які надходить допомога — обмежують способи використання коштів, на жаль. Живемо ми безкоштовно, тут нам пощастило з першого дня!”, – розповіла вона.

Зі слів Христини помітно, що адаптація у Франції не була для неї легкою, однак безпека та освітні можливості для дитини варті зусиль, які докладає мама. 

Франція входить до переліку держав Великої сімки, має потужну економіку, гарний клімат, багата на архітектурні, історичні та географічні пам’ятки. Розважальна поїздка до цієї країни не залишить байдужим нікого, жити ж тут на постійній основі може бути не так романтично і легко.

Судячи з кількості фотографій у соцмережах нашої героїні, дівчата закохані у неймовірні пейзажі французьких Альп, але й ностальгії за Україної там не бракує.

“В Україні Амінка не ходила до садочка, тож перший її досвід навчання стався саме тут — вона любить школу, на перших канікулах увесь час перепитувала, коли вже на навчання. Тому я переживаю, як вона зможе адаптуватись до навчання в Україні, і це велика проблема для мене. Ми обидві дуже хочемо додому, там у Аміни улюблені іграшки і кіт Фелікс, але допоки бойові дії не завершаться, я не наважусь привезти дитину в Україну!”, – говорить жінка.

Категорія: Важливо, Новини Дніпра, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра

Позначки: 

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: