Вже другий сезон поспіль більшість українських морських курортів проводить у російській окупації. І якщо минулого літа загарбники ще якось намагалися проводити курортний сезон (який, цілком очікувано, провалився), то цього вирішили навіть не намагатися. Більшість готелів та санаторіїв на азовському та частині чорноморського узбережжя України російські окупанти перетворили на бази, штаби та госпіталі для своїх військових, а унікальні природоохоронні території використовують як полігони. Як результат — порожні пляжі та вулиці, закриті кафе та магазини, покинуті атракціони та розважальні комплекси — і все це там, де до війни щоліта кипіло курортне життя та відпочивали десятки тисяч українців, повідомляє сайт «Наше місто».
Азовське море: пустельне, безлюдне і з регулярною «бавовною»
Колись популярні та переповнені відпочиваючими курорти Азовського моря цього літа нагадували декорації до фільму в жанрі постапокаліпсису: на вулицях ні душі, забиті вікна кафе та магазинів, зруйновані ракетами будівлі, замість баз відпочинку — бази окупаційних сил. Іншими словами, все ще гірше, ніж у перший рік окупації.
Бердянськ
Бердянськ, один із найвідоміших та найпопулярніших азовських курортів України, російські війська зайняли ще в перші дні повномасштабного вторгнення. З того часу місто стрімко занепадає. Ворог використовує його портову інфраструктуру для перекидання військових та техніки, а також вивезення краденого українського зерна.
Минулої весни окупанти оголосили про рішення створити в захопленому Бердянську курорт… для російських військових та членів їхніх сімей. По суті це означало створення чергової військової бази на кілька тисяч осіб, присутність якої на азовському узбережжі ще більше обмежила б доступ до моря для простих смертних.
У середині літа російські загарбники раптом згадали про туристичний сезон і почали розповідати про те, як процвітає курортний Бердянськ під їх керівницвом. Але, як невдовзі з’ясувалося, він не процвітає, як і все в окупантів, а занепадає. На літніх фото та відео, які викладали місцеві жителі, видно, що у розпал сезону на бердянських пляжах, де до війни яблуку не було де впасти, відпочивають одиниці — переважно самі бердянці, на Приморській площі та центральних вулицях, завжди заповнених туристами, — порожньо, а працюючі кафе можна перерахувати на пальцях однієї руки.
У серпні окупаційна «влада» Бердянська зробила ще одну незграбну спробу зобразити «успішний» курортний сезон — оголосили про плани відновити роботу місцевого аквапарку. І це в умовах гострої нестачі у місті прісної води, яку спровокувало руйнування російськими військами греблі Каховської ГЕС.
Туристичному сезону в окупованому Бердянську явно не сприяла і регулярна «бавовна», яку рашистам та їхнім поплічникам протягом усього літа організовували ЗСУ. Наші захисники методично підривали ворожі штаби з генералами, склади боєприпасів та місця дислокації військової техніки.
У сусідніх із Бердянськом курортних селах ситуація ще гірша. Так, наприклад, Новопетрівка, до війни популярна у поціновувачів спокійного та недорогого пляжного відпочинку, цілком і повністю перетворилася на військову базу росіян. Майже всі готелі та санаторії курорту зайняті військами рф, впритул до будинків місцевих жителів стоїть ворожа військова техніка, а в околицях села розміщені гелікоптери та засоби ППО.
Кирилівка
Курортний сезон-2023 в окупованій Кирилівці, яка до війни входила до трійки найпопулярніших місць літнього відпочинку в Україні, пройшов аналогічно до попереднього. Іншими словами, його просто не було. Після того, як у березні минулого року селище було захоплене російськими військами, воно спорожніло. Більшість місцевих жителів виїхала на підконтрольну Україні територію, бази відпочинку та готелі стояли закритими, багато хто з них згодом був пограбований «визволителями».
В середині цього літа, в умовах повного запустіння і розрухи, окупанти вустами однієї з російських пропагандисток почали розповідати небилиці про «туристичний бум» у Кирилівці: мовляв, на пляжах курорту не знайти вільного місця, а житло треба бронювати щонайменше за місяць. У відповідь місцеві жителі стали один за одним знімати та викладати відео, що показують справжнє становище на колись популярному курорті. У розпал літа в центрі селища і на косах — ні душі, на пляжах, що поросли травою, переважно медузи та бродячі пси, на всю Кирилівку працює не більше п’яти магазинів та один бар на центральному пляжі, атракціони порожні. Ще більш гнітючу атмосферу роблять російські бойові гелікоптери, що літають над узбережжям на низькій висоті і відстрілюють теплові пастки прямо над головами людей.
Острів Бірючий, що є краєм Федотової коси, також продовжує страждати від дій росіян. У заповідній його частині, що входить до складу Азово-Сиваського національного природного парку, окупанти цього літа влаштували масове полювання на тварин, у тому числі червонокнижних. Тіла вбитих заради гри звірів, за свідченнями жителів Кирилівки, російські вояки вивозили з острова КамАЗами.
Арабатська Стрілка
Косу Арабатська Стрілка, яка з’єднує окупований Кримський півострів з окупованою частиною Херсонської області, росіяни повністю мілітаризували ще восени, перетворивши найпопулярніший курортний регіон з широкими пляжами, термальними джерелами та рожевими озерами в одну велику військову базу. Втікши з Херсона, вони перенесли сюди штаб та органи управління угруповання «Дніпро».
Практично всі готелі, пансіонати та бази відпочинку в курортних селах Генгірка, Щасливцеве та Стрілкове на Арабатці захоплені росіянами та переобладнані ними у казарми. На косі війська країни-агресори проводять навчання та бойове злагодження. Про жодний курортний сезон цього року окупанти навіть не заїкалися. ВСУ, проте, голосно та палко привітали їх з початком літа. У першій декаді червня в захопленому готельному комплексі, де росіяни облаштували «урядовий квартал», стався грандіозний феєрверк, після якого окупанти, що вижили, в компанії місцевих колаборантів екстрено ретирувалися у бік захопленого півострова.
У липні російські війська повністю закрили доступ на Арабатську Стрілку для цивільних, аргументуючи це необхідністю «локалізувати загрозу безпеці» анексованого Криму. Насправді окупанти намагаються спішно зміцнювати там свої позиції в страху перед контрнаступом ЗСУ.
Приморськ
Тихий Приморськ, який до війни так любили сім’ї з дітьми та інші поціновувачі спокійного відпочинку, цього літа знову не приймав туристів. Натомість він приймав нові партії російських військових, кількість яких в останні місяці в місті збільшилася в рази. Особовий склад загарбників розмістили у дитячих таборах, санаторіях та на базах відпочинку на узбережжі (куди наші військові неодноразово відправляли «вітальні» ракети), а у багатоповерхових будинках по сусідству з мирними жителями розселили співробітників ФСБ. В іншій частині міста, поряд із приватним сектором, окупанти поставили бойову техніку та розмістили склади зі зброєю.
Схожа ситуація й у курортних селах неподалік Приморська. Приморський Посад та сусідню з ним Новокостянтинівку (Тубал) окупаційна «влада» ще на початку літа закрила для в’їзду — там ворог облаштував свої військові бази. Натомість з панського плеча «дозволив» відвідувати пляжі у селах Строганівка, Степанівка Перша та Ботієво.
Урзуф, Юріївка та Білосарайська коса
Єдині, у кого в окупації цього літа трапилася хоч якась подоба туристичного сезону, це донецькі курорти Урзуф, Юріївка та Білосарайська коса. Забезпечили його мешканці так званих «Л/ДНР», яким раніше була доступна лише вузька смужка узбережжя з селищами Сєдово та Новоазовськ, а після повномасштабного вторгнення рф привалила радість у вигляді захоплених курортів.
Найбільше відпочиваючих спостерігали на пляжах Урзуфа. Він же був чи не єдиним із донецьких курортів, де працювали кафе та деякі атракціони. У Юріївці та на Білосарайській косі було набагато скромніше — курортні об’єкти, включаючи готелі, там майже не працювали, але людей на узбережжі було чимало. “Туристи”, щоправда, скаржилися на відсутність сервісу, брудні пляжі, зрізані “визволителями” на металобрухт навіси, високі ціни на житло та продукти. Але це між собою. А картинку для російських пропагандистських роликів створювали потрібну про «успішний сезон».
При цьому безперервно кружляючі над головами військові «вертушки» і необхідність дорогою до моря долати безліч «ЛДНР»-івських блокпостів відпочиваючих не бентежили.
Чорне море: замість курортів військові бази
Друге літо у російській окупації проводять і чорноморські курорти Херсонської області, такі як Скадовськ, Залізний Порт, Лазурне, Приморське та інші. Там ситуація не набагато краща, ніж на азовському узбережжі. Про який курортний сезон може йтися, якщо майже половина баз відпочинку, санаторіїв, пансіонатів і дитячих таборів зайняті солдатами рф, а ті, що залишилися, або «націоналізовані» (вважай, відібрані у власників), або просто не відкрилися, тому що не для кого.
На пляжах Залізного Порту, як можна судити по відео, що гуляють в соцмережах, цього літа було негусто. Серед нечисленних відпочиваючих переважно місцеві та мешканці сусідніх населених пунктів. Кафе, що працюють, магазинів і розважальних закладів — одиниці. Готелі, які вирішили, незважаючи ні на що, відкритися, простоювали.
Підконтрольна територія
Морські курорти Одеської та Миколаївської областей — єдині, до яких українці з початку великої війни мають доступ. Але повноцінний сезон цього літа, як і минулого, провести там не вдалося. Головна причина – закриті пляжі. Військові адміністрації обмежили доступ на узбережжя через мінну небезпеку та загрозу ракетних атак. Тим, хто вирішив цього року приїхати до Затоки, Коблево та інших чорноморських курортів України, доводилося задовольнятися басейнами та лиманами, а вибір доступного для оренди житла обмежувався п’ятьма-десятьма варіантами.
Єдиною, кому щодо пощастило із сезоном цього року, була Одеса. Тут навіть дозволили відкрити кілька пляжів (при дотриманні низки умов). Старт купального сезону у місті планувався на середину червня, але через підрив росіянами греблі Каховської ГЕС, внаслідок чого суттєво погіршилася якість морської води біля одеського узбережжя, пляжі офіційно відкрили лише 12 серпня. Водночас в Одесі все літо працювали готелі, пляжні комплекси з басейнами, кафе, ресторани, розважальні заклади, проводились екскурсії.
І це незважаючи на те, що починаючи з другої половини липня росія майже щоночі запускала десятки дронів і ракет по портовій та іншій цивільній інфраструктурі Одеси та південних районів області. Останнім часом ворог посилено бив по території Подунав’я, внаслідок атак, крім портів, постраждала інфраструктура курортного села Приморське та «української Венеції» — колоритного містечка Вилкове у дельті Дунаю, яке, крім того, що сам по собі привабливий туристичний об’єкт, є базою для подорожей на вже легендарний острів Зміїний.
Словом, влітку — 2023 р. українські морські курорти знову залишилися без відпочиваючих. Одні — через окупацію, інші — через закриті пляжі та високу ракетну небезпеку. Хочеться вірити, що наступного літа і азовські, і чорноморські курорти країни зможуть провести повноцінний сезон. Головне, у вільній Україні.
