Вільногірська громада попрощалась ще з одним земляком, який віддав власне життя за свободу і життя мільйонів українців. Віталій Іванович Романовський загинув під населеним пунктом Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Про це повідомляє сайт «Наше Місто» з посиланням на Вільногірську міську раду.
Віталій народився у Вільногірську 15 січня 1977 року. Навчався у середній школі №5. За характером був веселим, добрим, завжди мав багато друзів.
Після школи закінчив академію «ШАГ», а потім багато років свого життя віддав виробництву. Працював провідним інженером з комп’ютерних систем у ТОВ «Вільногірське скло», у ТОВ «Скляний Альянс». Був грамотним, висококваліфікованим спеціалістом з ІТ-технологій, відповідальним, дисциплінованим працівником і порядною людиною.
Віталій Іванович дуже любив свою родину. Багато часу приділяв дітям (їх у нього четверо рідних і один – прийомний), онук Назарій. Опікувався їхнім навчанням, дозвіллям, вихованням – жив ними.
Захоплювався пошуковою роботою. Зокрема долучався до роботи громадської організації «Пошук-Дніпро», яка співпрацювала з обласним історичним музеєм з питань встановлення місць загибелі українців, військових поховань під час Другої світової війни, зокрема на Дніпровських висотах.
У 2014 році увійшов у пошукову групу «Чорний тюльпан». Разом зі своїми однодумцями, ризикуючи життям, здійснював роботу з пошуку загиблих та зниклих безвісти в районі Іловайського котла, вивезення тіл.
Коли у лютому 2022 року росія розпочала проти нас широкомасштабну війну, Віталій Іванович відразу ж записався в ряди територіальної оборони Дніпра, а вже 3 березня 2022 року добровольцем пішов на передову.
Солдат Віталій Романовський з позивним «Висота» служив стрільцем-розвідником відділення спеціальних дій в загоні спецпризначення однієї з військових частин ЗСУ. До останнього подиху він мужньо і звитяжно виборював право своєї батьківщини, своєї нації на існування, на свободу, на цілісність і незалежність.
21 березня 2023 року ворог забрав життя Воїна. Без батька залишилися діти, без дідуся – онук. Не дочекалися його повернення мама, брат та сестра.
30 березня Вільногірська громада попрощалась з Героєм.
Висловлюємо глибокі співчуття родині, а також друзям, колегам, побратимам Віталія. Низький уклін його безсмертному подвигу. Сумом і болем пронизані серця багатьох з нас.
Світла пам’ять і вічна слава Герою! Смерть ворогам!
