Про важку зиму і перспективи 2023 року для Дніпра: велике весняне інтерв’ю з Борисом Філатовим

Ми спілкувалися з міським головою Дніпра Борисом Філатовим у перший день весни 2023 року. Звісно, згадали про роковини агресії, про тривожний лютий і початок весни року минулого і про те, як в Дніпрі готувались дати відсіч ворогу. Поговорили про те, як Дніпро вистояв у надскладну зиму та чим допомогли місту наші зарубіжні партнери.

А ще – з’ясували, як розвиваються стосунки місцевої та центральної влади, про що говорили та домовилися мер Дніпра та новий керівник ОВА, чим влада допомагає людям, які постраждали від ворожого удару по будинку 118 на Перемозі та як варто вшанувати пам’ять про трагедію.

У лютому 2022-го були готові захищати Дніпро

– Давайте почнемо зі спогадів. Як мер Дніпра навесні 2022 року уявляв собі весну 2023-го?

– У минулому році люди сподівалися, що війна завершиться якомога скоріше. Не хотілося вірити, що цей кошмар, в якому опинилися усі ми через повномасштабну агресію рф, триватиме довго. Втім вже навесні 2022 року я казав, що нам треба готуватися до марафону, а не до спринту…

Ми усі сподівалися, що 2022-й буде переможним роком  Однак наш ворог підступний. У країни-агресора є сили і ресурси, вони провели мобілізацію… Тож, як казав наш Президент, сподіваємося, що 2023-й буде роком нашої Перемоги. А єдине, що варто робити зараз  – кожному з нас на своєму місці працювати для цього.

Після того, як розпочалась повномасштабна агресія, на початку весни 2022 р. ми робили все, що можливо і навіть неможливо. Ми були разом, працювали пліч о пліч. Ніхто не залишив рідне місто, не поїхав з країни. Хочу сказати слова подяки всім заступникам міського голови, керівникам департаментів, співробітникам мерії, депутатам міської ради – 90% з них залишились в місті, всі були на своїх місцях.

Міська рада Дніпра працювала і продовжує працювати дуже плідно. З перших днів війни ми кожного дня виходили на брифінги, щоб заспокоїти людей, які були в розпачі, щоб розповісти, що міська та обласна влада роблять аби стабілізувати ситуацію, доповідали про ситуацію на фронтах, інформували про нагальні питання.

– Відомо, що вже з 25 лютого 2022 року частина чиновників, депутатів міської ради, почали отримувати зброю для захисту міста. Про це зараз можна розповідати?

– Так, ми серйозно готувались захищати Дніпро. Було несподівано, коли деякі керівники міської ради приходили на наради із автоматами. Та не лише посадовці мерії отримували зброю, також озброїлись численні добровольці. Усі пам’ятають, що саме тоді створювалось добровольче формування територіальної громади “Варта Дніпра”.   До речі, після стабілізації ситуації на фронті усі цю зброю повернули.

В мене не було автомата, однак є офіційно зареєстрована нагородна зброя, зокрема – за події 2014-2015 років, за забезпечення виводу наших військ з Іловайська.

Є, до речі, деякі  інші нагороди. Однак не хочу і не буду хвалитися цим. Адже кожного разу, коли отримував їх, я казав: це – нагорода для всіх дніпрян, для всього міста. Адже міський голова  уособлює всю тергромаду. І одягати ці нагороди я не буду, бо робити з себе Брежнєва – це смішно: є  безліч хлопців і дівчат, військовослужбовців, захисників України, які мають на це набагато більше прав.

– Скільки працівників мерії Дніпра поїхали за кордон з початку війни? 

– В мене немає узагальнених даних. Однак всі ключові керівники залишилися на місцях. Звичайно, є чиновники, які виїхали. Але це в основному жінки. У когось з них – маленька дитина, хтось дуже наляканий обстрілами та усім, що відбувається через вторгнення рф. Я нікого не можу судити.

Зазначу  – керівники департаментів, комунальних підприємств, переважна більшість депутатів залишилися в Дніпрі і працювали на своїх місцях, або дистанційно, як ми звикли у часи пандемії. Постійно були в роботі, на зв’язку, через різноманітні інструменти, месенджери – Zoom, WhatsAp та ін. Загалом в нас повністю робоча ситуація.

Приміром, мій заступник Михайло Лисенко тривалий час шукав за кордоном автівки для ЗСУ. Це було складно, це великий обсяг роботи. Однак поки він працював там, в міському комунальному господарстві нічого не зламалося, не впало, все працювало як треба

Нещодавно ми спілкувалися з Міністром оборони України Олексієм Резніковим, який завітав до Дніпра. Він зауважив, що зараз, після пандемії ковіду, після того, як всі навчилися працювати в дистанційному режимі, 30% працівників Міноборони можна спокійно звільнити.

Вірогідно, такий же підхід можна застосувати до місцевого самоврядування.  Втім, зараз маємо інші завдання. Ковід і війна змінили алгоритми керування  містом. Екстремальні умови роботи показують, що можна працювати, використовуючи менше людей. Приміром, не треба проводити нікому не потрібні наради по кілька годин, збираючи людей – втім, я ніколи їх не проводив. Тож зараз змінилося все в т.ч. контроль за процесами управління

В Дніпрі прогнозували розвиток подій та заздалегідь купували генератори

– Як місто пережило зиму, як проходив опалювальний сезон? Адже нас лякали, що ми замерзнемо, будуть інші негаразди. Наскільки ця зима виявилася складною для Дніпра?

– Коли трапився сумнозвісний блекаут 23 листопада – я дуже хвилювався. Як відомо, “Многие знания преумножают печаль”. Було зрозуміло: якщо енергосистема країни буде розбита, почне розвалюватись – то це буде жах. Ми усі пам’ятаємо Алчевськ (комунальна катастрофа в місті, яке залишилося без теплопостачання, взимку 2006 р. – прим. ред.), коли взимку будинки залишились без тепла, коли в холодних квартирах розірвало батареї…. 

Тож ми готувалися до різних сценаріїв. Усі побачили, що восени – взимку окупанти використовували так звану “доктрину Дуе”, названу за ім’ям італійського воєначальника часів Першої світової війни. Ця концепція передбачає, що досягти перемоги можна не лише на фронті, а шляхом масованих ударів (в першу чергу – бомбардуванням) по цивільних містах та інфраструктурі.

Втім ця концепція вражає на папері. Однак на практиці ані в Першу, ані в Другу світову вона  не спрацювала. Ані під час бомбардування Лондона та інших міст Великобританії нацистами у 1940-му році, ані під час бомбардування Союзниками німецьких міст, зокрема – Дрездена. Це лише розлючує людей, спонукає ставати пліч о пліч та чинити опір.

Так само сталося і зараз. Ворог не зміг досягти своєї мети. Так, ми розуміли, що через ворожі атаки можуть бути серйозні проблеми з енергетичною інфраструктурою. На відміну від інших міст та громад ми прогнозували такий розвиток подій. Тож заздалегідь закуповували дуже потужні генератори.

Коли почалися масові відключення світла мені телефонували колеги – керівники інших міст. Питали – “Чи можете надати нам генератор, адже в нас нема, не змогли придбати….”  Попри тривожну ситуацію один генератор ми надали (до іншого міста – прим.ред.) на певний час, щоб підтримати тамтешній водоканал. Зараз очікуємо на повернення.

Зараз доволі просто казати, що найгіршого сценарію вдалося уникнути. Однак для того, щоб цього не трапилось, всім нам – і міській владі, і енергетикам, і нашим славетним силам ППО – довелось дуже багато працювати в надскладних умовах.

А зараз нам зовсім не варто розслаблятися. Адже, на превеликий жаль, ще можуть бути ворожі обстріли, про які попереджають представники військового керівництва.

Можуть трапитися також погодні складнощі навесні. Ми пам’ятаємо, які екстремальні снігопади були кілька років тому в березні та навіть квітні. Сподіваюся, що Бог дасть нам гарну погоду навесні.

– Дніпрян цікавить питання – коли в місті завершиться опалювальний сезон? І який стан справ з оплатами містян за спожите тепло?

– Є офіційна інформація від Нафтогазу про те, що в Україні опалювальний сезон має завершитися наприкінці березня. Звісно, треба діяти з огляду на погодні умови, дотримуватись нормативу та завершувати централізоване опалювання, коли середньодобова температура сягне певної позитивної позначки.

Втім мешканцям варто розуміти, що система опалення в місті  – це не кнопка в кабінеті у мера. Це – складна система, її можна і треба включати або виключати в один період по всьому місту, і  “повертати назад” після цього вже немає можливості. 

Потрібно також врахувати загальний стан справ в енергетиці, загалом ситуацію в країні. Ми усі розуміємо, яке навантаження зараз на бюджетну систему

Треба зважати і на борги містян за спожите тепло – а це вже 2 млрд гривень!

Звісно, зараз багато хто не має роботи або втратив доходи. Однак варто розуміти: якщо взагалі не платити за отримані комунальні послуги – не зможе працювати комунальна система. Адже місто не може постійно дотувати підприємства теплоенерго. До того ж сумлінні платники не повинні сплачувати за тих, хто не бажає платити, хоча й має таку можливість. Це мають розуміти усі.

Тож з урахуванням ситуації, усіх обставин будемо завершувати опалювальний сезон, за можливості – раніше. Будемо дивитися за станом погоди. Однак коли потепліє – маємо завершувати.

Війна показала, хто для нас – справжні друзі, а хто ні

– Розкажіть про допомогу, яку надали Дніпру іноземні міста

– Зазначу, що нам дуже допомогли місто Кельн з Німеччини, місто Осака з Японії  – звідти до до Дніпра вже прямує комунальна техніка, вантажівки та ін.

Ми люди – відповідальні, тож, вірогідно, передамо цю техніку іншим громадам та містам, які у цей час потребують допомоги більше, ніж Дніпро.  Це, приміром, Нікополь, Марганець, Херсон – там дуже важко. Будемо співпрацювати з цього питання з Дніпро ОВА, подивимося і вирішимо, як зробити краще.

Дуже важливо, що зарубіжні друзі надавали конкретну допомогу, до якої можна “доторкнутись  руками”. Інші наші шановні міста-побратими з Польщі – міста Люблін, Щецин – надіслали значний обсяг гуманітарної допомоги – практично вагонні норми продуктів та ліків. Друзі нашого міста з Південної Кореї перераховували гроші.

Тож ми запам’ятаємо допомогу кожного і після війни з вдячністю згадаємо всіх. Але згадаємо й тих, хто навіть не зателефонував в цей складний час. Хто бачив весь кошмар, що відбувається в Україні через вторгнення рф, але не здійснив навіть жодного дзвінка зі словами підтримки. Тож війна показала, хто для нас – справжні друзі, а хто ні.

– Із цим скаженим сусідом Україні доведеться жити поруч ще довго…  Тож актуальним зараз і в подальшому є створення укриттів, бомбосховищ. Крім того,  проектування та зведення будинків вже із врахуванням нормативів безпеки…

– Так, це має бути не лише ініціативою певних міст, але загальнодержавною політикою. Не мер Філатов має давати вказівку щодо цього. Потрібні державні стандарти, які закладаються в усе майбутнє будівництво. Це – державна політика і вона має працювати по всій Україні. До того ж для вирішення цього завдання потрібні дуже значні кошти, а в територіальної громади їх немає.

Ми бачили серйозну дискусію стосовно закону №5655 (документ, що нібито спрямований на “спрощення” у містобудуванні, піддавався критиці місцевого самоврядування та експертної спільноти – прим.ред.) Втім зараз більш актуальна дискусія щодо Містобудівного кодексу, в якій беруть участь представники місцевого самоврядування.

Такі аспекти, як створення укриттів в новій забудові, мають бути відображені в нормативних документах. Одна справа, коли ми ставимо умови нашим забудовникам в Дніпрі, приміром – у нових будівлях мають бути надійні укриття. Однак є публічна забудова – школи, дитячі садки, спортивна інфраструктура та ін., які зводяться за певними державними нормами. І параметри щодо безпеки, щодо укриттів треба унормувати на рівні держави.

– Чи зможуть діти в 2023-му році навчатися офлайн, власне перебуваючи в школах?

–  Теперішній онлайн-формат навчання в школах – це складне рішення. Коли вирішували, в якому форматі мають займатися діти у 2022 році, то багато спілкувалися з батьками, з вчителями. Звісно, не усі були задоволені. Однак приблизно 70% батьків погодились з цим рішенням – заняття проводити саме онлайн.

Знаєте, ніколи б не пробачив собі, якби в школах, де займаються діти, через війну, розв’язану агресором, сталася якась трагічна ситуація, на кшталт трагедії на масиві Перемога. Не хочу навіть говорити про таке…

Звісно, будемо дивитися, як буде розвиватися ситуація, яким  буде стан справ на фронті. Але загалом – це трагічна ситуація. Спочатку був ковід, потім – війна…

“Знаходимося у складному діалозі з центральною владою. Головне, що діалог є”

– Наприкінці 2022 року вдалося домогтися внесення змін в постанову уряду №590, яка обмежували витрати місцевих влад. Чи з’явилися у нас можливості проводити ремонти, чи є плани зв’язку з цим?

– Так, зміни в урядову постанову №590 внесено, однак їх все ж таки недостатньо для того, аби комунальне господарство на місцях запрацювало на повну.

Звісно, ми плануємо ремонтувати дороги, тротуари та інші елементи інфраструктури. Однак обмежень ще багато. Щодо цього питання триває дискусія між центральною та місцевою владою. Можна сказати так – ми постійно знаходимося в складному діалозі. Однако головне – такий діалог має місце.

Зараз відбулись кадрові зміни в офісі Президента. Призначено нового куратора регіональної політики – пана Олексія Кулебу. Ми вже спілкувалися з ним і обговорювали певні питання. Найближчим часом він планує провести зустріч з мерами міст.

Працюємо по лінії Конгресу регіональних та місцевих органів влади при Президентові України, плануємо обговорювати актуальні питання. Їх накопичилось багато – тарифи, освітні субвенції, той таки законопроект 5655

Є очікування, що в березні багато питань будуть вирішуватися. Не можу анонсувати, однак гадаю – знайдемо точки дотику та рішення, які влаштовують усі гілки влади. Життя триває, треба працювати!

До речі, чи допомагають місту депутати ВР, обрані від Дніпра?

–  Далеко не всі народні депутати допомагають місту.  Так, деякі з них зараз активно підтримують військових. Однак для нас важливо, щоб народні обранці лобіювали інтереси рідного міста у центральній владі.

Найактивніший народний депутат, обраний мешканцями Дніпра, якого можу відзначити – це Дмитро Кисилевський.  Він веде конструктивну законотворчу діяльність. Мені подобається його позиція щодо розвитку вітчизняної промисловості, стимулювання внутрішнього виробництва.

В нас є конструктивний діалог з народним депутатом Юрієм Місягіним. Однак інших я не бачив – ані до війни, ані під час війни. В той же чм , на мій погляд, ці люди мають опікуватися інтересами рідного міста, місцевого самоврядування та країни.

Не виключаю, що в майбутньому, коли після нашої Перемоги неодмінно прийдуть вибори, депутати будуть бігати та просити у лідерів місцевого самоврядування – “Допоможіть!”… Бо ми були у “Мукачівському котлі”, боролися у партизанському загоні….” От тоді все й побачимо…

Довідка

Народні депутати, за яких голосували мешканці Дніпра:

• округ  №24 (Індустріальний, Самарський райони) Дмитро Кисилевський
• округ №25 (частина АНД району, Чечелівський район) Максим Бужанський
• округ №26 (Шевченківський район) Кирило Нестеренко
• округ №27 (Соборний район) В’ячеслав Медяник
• округ №28 (Новокодацький район) Юрій Місягін
• округ №29 (включає частину АНД району Дніпра) Сергій Демченко

–  “Життя – як супермаркет: бери, що забажаєш, однак попереду треба платити”. Олігарха Коломойського, якому належить цей вислів, вже позбавлено контролю на аеропортом Дніпра, летовище вдалося повернути державі та громаді?

–  В суді міська рада та Національне антикорупційне бюро (НАБУ), яке приєдналося до нашого позову, домоглися того, що компанію Коломойського зокрема позбавили ліцензії на експлуатацію летовища.

Зараз опоненти подали касаційну скаргу.  Однак мерія і НАБУ мають чітку послідовну позицию. Сподіваюсь, суд касаційної інстанції підтримає рішення попередніх судів та захистить інтереси держави і громади.

Для того, щоб аеропорт повернути державі, міська влада провела дуже потужну роботу. Я особисто ходив по багатьох високих кабінетах і переконував посадовців в тому, що аеропорт треба повернути державі та громаді. Однак ніхто не хотів почути. Лише в НАБУ почули нас, приєдналися до позову, в результаті спільними зусиллями ми виграли цю справу.

Це – крапка в тій ситуації, коли компанія олігарха була монополістом в аеропорту та буквально виштовхала усі інші компанії, які там працювали.

Однак наступне питання в тому, что аеропорт також треба відновлювати. Бо всі розуміють, в якому він стані після ворожих обстрілів. А потім державна авіаційна служба має провести відкритий прозорий конкурс, щоб вибрати компанію-експлуатанта. Необхідно зробити це відкрито і прозоро, не як раніше, коли фірму Коломойского просто призначили керувати аеропортом…

Сподіваємось, що серед структур, які візьмуться за експлуатацію аеропорту, можуть бути провідні європейські та світові авіакомпанії, приміром –  РайнЕйр, ВіззЕйр, Австрійські Авіалінії та ін. Можуть бути також два експлуатанти, які матимуть в управлінні різні термінали на одному летовищі  та конкуруватимуть між собою за ціною та якістю.

– До речі, про НАБУ. Раніше Ви повідомили, що плануєте передати на потреби ЗСУ винагороду, яку держава має сплатити за викриття корупціонера. Сума вже відома?

– Як викривач у справі про злочин іншої особи, пов’язаний з корупцією, можу претендувати на 10% від суми, яка фігурує в справі.

Дійсно, та особа запропонувала один з найбільших хабарів в історії країни. Оскільки я повідомив про це до НАБУ, то, згідно до практики Бюро, офіційно став викривачем.

Однак варто розуміти, що є певні обмеження  Виплата матиме місце після обвинувального вироку суду. Однак поки що не до кінця розуміємо, як буде рухатись справа. Є змагальний судовий процес. Є адвокати. Ще невідомо, якою буде лінія захисту, невідомо, коли цей процес закінчиться.

Вже після рішення суду я зможу претендувати на винагороду. Я одразу сказав – мені ці брудні гроші не потрібні. Зробив заяву до НАЗК, що одразу відмовляюсь і прошу спрямувати кошти на підтримку ЗСУ

 Довідка

Один з найбільших хабарів в історії країни піде на користь ЗСУ

У жовтні 2022 р НАБУ затримало забудовника, екс-нардепа Максима Микитася після спроби дати багатомільйонний хабар міському голові Дніпра. За даними Бюро, затриманий пропонував суму, що дорівнювала 22 млн євро.

“Це – одна з рекордних сум пропонованої неправомірної вигоди, зафіксованої правоохоронцями в Україні”, – повідомляло НАБУ

Знайдемо спільну мову та будемо разом працювати

– Наскільки складна ситуація із проектом добудови метро в Дніпрі?

– Війна – це найстрашніша річ, яка може трапитися у житті людини. Крім того, для мене у роботі на посаді мера саме проект із добудовою метро – це найскладніший випадок.

Знаєте, воно, мабуть, прокляте. З ним протягом всього часу –  постійні проблеми. Змінюються контракти, виникають технічні труднощі, проблеми з підрядниками, з правоохоронцями…

До того ж війна –  це форс-мажор. Підрядник (компанія, яку визначили європейські банки – ЄБРР та ЄІБ, що фінансують проект – прим.ред.) відмовився продовжувати роботи. Зараз з’ясовуємо, чи були всі умови для цього. Подали позов до суду.

Заступник міського голови Дніпра Михайло Лисенко їздив в Польщу на зустріч з представниками ЄБРР. Вони хвилюються, і це можна зрозуміти, бо проект не можна кинути – треба завершити.  Зараз обираємо формат, умови для зміни підрядника Однак цей шлях буде складним.

Сподіваюсь, вже після війни і нашої перемоги завершимо це будівництво.

Мабуть, коли я вже буду на пенсії та стануть готувати мемуари, то саме метро буду згадувати як найбільший виклик та найбільший жах.

– Чи часто меру Дніпра буває страшно?

– Все наше суспільство знаходиться в ситуації психоемоційних “гойдалок”. У кожної людини також може бути такий стан. 

Мер  міста – теж людина. Не можу сказати, що в мене були панічні атаки. Однак, приміром,  коли весною минулого року дивишся, що відбувається в Маріуполі  – не відчуваєш нічого доброго. А коли ворожий крейсер “Москва”  “совершил отрицательное всплытие” – настрій змінюється на краще…

Зараз ми усі дивимося на те, як тримаються оборонці Бахмуту, молимося за них, допомагаємо чим можемо нашим військовим. Зараз нам треба тримати себе у руках, в тому числі – стримувати свої страхи, працювати пліч о пліч задля спільної Перемоги.

Однак вже після війни треба вирішувати проблеми з психічним станом населення. Фахівці кажуть, що кожна четверта людина потребуватиме психологічної допомоги (а хтось і психіатричної), адже навантаження на психіку зараз дуже великі.

У мера міста є велика відповідальність, бо я представляю всю громаду. Але мені в чомусь легше, ніж іншим. Мої батьки вже пішли з життя. Донька вже доросла. Я радив їй поїхати, однак вона хоче залишатися в Україні, в Києві. Коли під час чергового обстрілу телефоную їй, питаю, де вона, відповідає – “Сиджу в парку”…  Я не можу примусити її поїхати, хоча мені було б спокійніше, якби вона була за кордоном.

Тож мені легше, ніж тим, у кого є маленькі діти або літні батьки, або люди з інвалідністю, за якими треба доглядати. Складно і страшно зараз всім, без винятку

– Яке Ваше найбільше розчарування за останній час?

– Гарне питання. Для того, щоб не відчувати розчарування, не варто зачаровуватись. Тож я прагнув ніколи не підпадати під чари, тим більше –  різних неоднозначних персонажів.

В Дніпрі за останній час були різні приклади, різні люди. Приміром, були лідери відомого організованого злочинного угрупування, які чкурнули за кордон в перший день війни. Фейки про мера і депутатів – то їх рук справа.

Виїздом за кордон вони себе обнулили та дискредитували. Я завжди знав їм ціну і розумів, хто вони насправді. І завжди прагну тверезо дивитися на всіх і на все, що відбувається

– За останній час в Дніпрі побував міністр оборони Олексій Резніков, раніше був очільник Міносвіти Сергій Шкарлет. На когось ще з високопосадовців чекаємо?

– Зараз такий стан справ, що ніхто нікому не задає зайвих питань і не очікує відповіді. Як кажуть: “Менше знаєш – міцніше спиш”.

Я багато спілкуюся з військовими різного рівня, в т.ч. вищого рівня. Однак головним чином формую свою точку зору щодо подій з відкритих даних. Ніколи не задаю питання щодо ситуації на окремих ділянках. Адже ніхто не знає, що буде завтра.

Може, до нас завітає Президент, або голова Верховної Ради. Є певний протокол, правила безпеки. Нас можуть проінформувати за годину-дві. Зараз не проводять офіційних зустрічей, обідів та ін., як було колись 

Приміром, Олексій Резніков хотів приїхати до Дніпра і збирався вже 8-10 разів: казав, що хоче прийти, відзначити військових, і не тільки. Однак кожного разу в нього змінювався графік. Були важливі міжнародні зустрічі, візити гостей із-за кордону. З десятої спроби приїхав – і за це дякуємо

Дніпро радий усім гостям, керівникам держави зокрема. Втім зараз ніхто не скаже заздалегідь, коли зможе приїхати. Якщо приїдуть – зустрінемо добре. Це важливо не для мера міста, а для людей. Адже коли керівники держави зустрічаються з людьми, нагороджують їх – це важливо, бо держава оцінює їх працю належним чином.

– Як складаються Ваші відносини з новим керівником Дніпропетровської ОВА?

– Із Сергієм Петровичем Лисаком ми вже спілкувалися щодо різних робочих питань. В першу чергу – щодо 97 млн грн, які обласна влада надала людям, що постраждали від ворожого удару по будинку №118 по Набережній Перемоги (влада міста забезпечить  виплати у розмірі до 1 млн грн постраждалим. В результаті взаємодії міської та обласної влади люди зможуть отримати виплати у розмірі до 2 млн грн- прим.ред.)

Крім того, обговорювали міжнародне співробітництво. Раніше в мене були зустрічі з керівниками Міністерства закордонних справ Чехії. Вони на своєму рівні хочу взять шефство над Дніпропетровською областю і допомогти відновити регіон після війни.

Якою може бути ця допомога? На мою думку, дуже корисно буде. якщо наші друзі і партнери допоможуть відбудувати аеропорт у Дніпрі.

Однак ми достатньо відповідальні та розуміємо, що зараз допомога більшою мірою потрібна не Дніпру, а приміром Нікополю або Марганцю. Тож наші зарубіжні партнери могли б надати підтримку тим, кому вона найбільше потрібна

Тож під час зустрічі з Сергієм Лисаком я передав до ОВА усі контакти чеської сторони, щоб надалі представники  обласної влади опікувалась цим перспективним спілкуванням з посадовцями Чеської республіки.

У міста  Дніпро є інша мета – встановити побратимські відносини із чеським містом Брно. Це – дуже потужний індустріальний центр Чехії. Зараз активно ведемо перемовини, щоб такі стосунки встановити та розвивати.

Тож із керівником ОВА ми тримаємо нормальні робочі стосунки. Гадаю,  знайдемо спільну мову та будемо разом працювати задля Перемоги.

“Якщо робив замало для військових – тобі не місце при владі в майбутньому”

– Якою може бути подальша доля будинку №118 по вул. Набережна Перемоги? Чи є плани відбудови? Чи може, варто зробити так, як в місті Сараєво, Боснія, де після війни залишили навіть розтрощені квартали….

– Зараз є різні думки щодо подальшої долі постраждалого будинка. Приміром, люди кажуть: “Давайте відбудуємо два під’їзди”, або “Давайте новий дім збудуємо”.

Моє переконання – людям треба дати гроші, а далі вони на власний розсуд будуть вирішувати, що робити. Може, придбають квартири в цьому будинку, або в будинку поруч, або на іншому житловому масиві, або взагалі в іншому місті.

Міські служби провели обстеження власне будівлі, також триває геологічне обстеження  Після всіх цих заходів вирішимо подальшу ситуацію з будинком.

Ще один важливий аспект: є стійке переконання, що людей, які пережили спільну трагедією, НЕ варто заселяти в одному місці. Бо цей новий спільний будинок стане будинком горя, будинком трагедії.

Заселити в одному місці людей, які раніше разом мешкали в постраждалому будинку та пережили неймовірне горе… І вони кожного дня бачитимуть сусідів і будуть згадували, що відбулося з їх родинами, з домівкою 14 січня… Це страшно.

А яким чином можна увічнити пам’ять про цю трагедію та людей, що загинули і постраждали?

– Біля будинку №118 на Набережній Перемоги, що постраждав від ворожого удару, створимо меморіальний сквер. Над цим питанням ми працюємо  з нашими міськими службами, з головним архітектором Дніпра. Можливо, встановимо меморіал, який буде копією відомої роботи нашого видатного земляка, скульптора Вадима Сідура. Він виконав вражаючий меморіал жертвам Другої світової, розташований у Німеччині. Зараз з’ясовуємо питання щодо авторських прав на цю художню роботу.

Звісно, будемо обговорювати ці питання з мешканцями. Може, люди взагалі захочуть якнайшвидше забути про це горе…

А загалом до нашої Перемоги я не хотів би казати про те,  що будемо робити, не хотів би анонсувати плани. Не лише стосовно цього будинку, а й загалом. Про те, що будемо робити з нашими містами, які значною мірою постраждали….  Тож переможемо  і вирішимо, що варто робити.

– На Вашу думку, хто має право залишиться в українській політиці після Перемоги?

– Гадаю, варто користуватися принципом. який я озвучував раніше. Кожному, хто хоче бути в політиці, треба відповісти на питання: “Де ти був на початку та під час війни і що робив у цей час”?

Кожна людина, яка знаходиться при владі, має розуміти, що їй будуть ставити такі питання. Якщо ти, умовно, був у “Мукачевському котлі”, або робив замало, щоб підтримати військових – тобі не місце при владі.

Звісно, подивимося, як буде розвиватися ситуація. Гадаю, на 100 відсотків можна прогнозувати, що в політиці з’являться нові люди – з військових, з числа захисників України.

Що Ви найперше зробите після Перемоги?

– Дуже хотілося б вирушити у подорож. Я раніше, ще до роботи на посаді мера, багато подорожував.  Усі ми скучили за подорожами, за морем, за польотами в літаку. Мені подобається подорожувати мотоциклом. Сподіваюсь, буде можливість реалізувати ці плани.

Бесідував Олексій Безуглий. Фото – Андрій Чабаненко, Валерій Кравченко.