Парк імені Т.Г. Шевченко є улюбленим місцем відпочинку всіх мешканців та гостей міста і, по праву, вважається однією з найяскравіших, історичної багатої та овіяної легендами «родзинкою». Територія сучасного парку була освоєна ще за часів первісної людини. Головною причиною цього стало вигідне географічне положення на північно-східній стороні великого пагорба у закруті Дніпра. Кореспондент «Наше місто» пропонує ознайомитися з історією та цікавими фактами про парк ім. Т.Г. Шевченка.
Стоянка стародавньої людини
У 1901 р. на території парку знайшли залишки амфори та черепки з орнаментом, характерним для неоліту – нового кам’яного віку. Навесні 1902 р. тут же учень реального училища знайшов цілу посудину кам’яного віку. Після чого на території парку розкопали цілу стоянку кам’яного віку.
У місцевій пресі з’явилася нотатка про розкопки, і це дало несподіваний результат. На цю місцевість звернули увагу місцеві шукачі скарбів, які мріяли знайти тут щось цінніше для них, ніж залишки тієї далекої давнини, яка ще не знала ні золота, ні срібла. Ці самовільні розкопки адміністрація саду поспішила припинити.
Однак шукачі скарбів, не знаючи про це принесли користь своїми розкопками. Вони розкрили культурний пласт. Він виявився дуже глибоким, і показав масу “залишків найрізноманітніших періодів життя людства: кам’яного та бронзового віків, а також сліди скіфського періоду та античної культури і навіть залишки запорізького побуту, у вигляді кахлів від “груб” – печей та інше”.
Крім того, історичними новинами зацікавилися жителі Катеринослава. Залишків стародавньої культури було так багато, що, прогулюючись парком, звичайною парасолькою можна було накопати протягом півгодини 20 – 30 черепків.
Через деякий час цього “культурного багатства” вже не було – катеринославці, які здійснювали тут щоденні прогулянки, розтягли більшу частину старожитностей по домівках.
Сад Лазаря Глоби
Що було на місці парку в середні віку – достеменно невідомо. Натомість є відомості про те, що у 1743 р. козак Лазар Глоба оселився біля Монастирського острова та заснував тут господарство.
Крім того, відставний осавул запорізького війська присвятив себе садівництву. Перший сад він заснував навколо свого житла – зараз це північно-східна частина парку Шевченка. Що являв собою сад Лазаря Глоби на місці сучасного парку – достеменно невідомо. Швидше за все, це був звичайний фруктовий сад – лише дуже великий.
На рубежі 1770-1780-х років спокійний перебіг життя на дніпровській горі виявився порушеним. Місце на горі із садом Глоби призначалося під резиденцію намісника краю – Г.А. Потьомкіна. Потьомкін викупив у Лазаря Глоби цю землю. Глоба, продавши свій сад, переселився ближче до Дніпра, до другого саду (нинішній парк ім. Глоби).
Після Другої Світової війни
Після війни було вирішено зайнятися реконструкцією парку. Саме тоді з’явилася центральна алея із декоративними колонами. А у центрі великої клумби з’явилася скульптура “вождя народів” Йосипа Сталіна.
Після історичної доповіді Хрущова 1956 р., що розвінчав “культ особистості”, “Сталіни” простояли ще кілька років і потім зникли в 1961 р.
Два кобзарі
Існуючий пам’ятник Тарасу Шевченку на Монастирському острові – не перший. Ідея спорудити у парку пам’ятник великому поетові з’явилася ще наприкінці 1940-х років.
Скельні виходи, рясна рослинність та чудові панорами з піднесених дніпровських схилів – як декорації до його творів.
Якщо пройти у бік ресторану «Маяк» і знайти там старий оглядовий майданчик, то там можна знайти постамент першого пам’ятника Шевченку, який було відкрито у квітні 1949 р.
Але вже в 1957 р. до парку приєднали і почали облаштовувати острів Комсомольський. На найвищій точці острова 1959 р. звели новий пам’ятник Шевченку.
Зелений театр
Цей театр просто неба з’явився в східній частині парку в 1935 році. Він складався з майданчика зі сценою, за яким знаходилася музична «раковина». Амфітеатр був розрахований на 2500 сидячих та 500 стоячих глядачів.
Під час Другої світової війни театр згорів ущент, його не відновлювали. Друге життя локації спробували дати у 2017 році – тоді на майданчику з’явився громадський простір «Сцена». Тут проводили концерти та арт-вечори. Але історія «Сцени» налічує лише 2 роки, після чого її розібрали.
За матеріалами екскурсовода Лесі Логашової.
Категорія: Важливо, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Історія Дніпра
