Врятувало диво: що відомо про стан відомої психологині та її чоловіка, які постраждали на Перемозі

Ольга Ботвінова називає 14 січня найстрашнішим днем свого життя, але у той же час він є і найщасливішим, каже жінка. Адже вони з чоловіком дивом вижили, коли російська  ракета прилетіла них в будинок, тепер у подружжя другий день народження. Повідомляє сайт «Наше Місто».

«Я пам’ятаю, що це була субота, святковий день, класний настрій. За пів години до ракетного удару мій чоловік повернувся додому. Я працювала за комп’ютером у тій кімнаті, якої вже немає. Раптом вимкнули світло, зник інтернет, ми вирішили відпочити і лягли на диван, укрилися ковдрою, бо було прохолодно. Пролунав вибух, віконна рама та балкон просто перелетіли через наші голови в інший кінець кімнати. Навкруги дим, крики людей, жахіття. Ми ще не розуміли, наскільки це масштабно. Мій чоловік лікар-хірург. Він швидко зорієнтувався, сказав брати документи і виходити. Коли ми відчинили двері у сусідню кімнату, її не було, ми зрозуміли, що це прірва з 9 до 1 поверху. Це був шок, страх, ми чули крики людей».

Чоловік помітив, що у Ольги було поранення у скроню, йшла кров, він надав їй першу допомогу, яка була можлива у тих умовах. Жінка  сіла біля стіни, а чоловік сигналізував рятувальникам, щоб їх побачили.

«Зв’язку не було, але завдяки ліхтарику нас побачили і врятували. Так, чоловік з ліхтариком на фото, які облетіли усю країну, це мій чоловік. Він гадав, що так чинять усі мешканці і з кожного вікна подають такі сигнали, але робити це було нікому. У цей момент я відчувала велику вдячність за те, що я жива і мій коханий також. Не було агресії, це все прийшло пізніше. У такому стані, під стіною, з тампоном у руці я просиділа близько трьох годин», – розповідає постраждала Ольга Ботвінова.

Ольга каже, що не зважаючи на пробиту скроню, вона не відчувала болю, холоду, організм дав їй сили протриматись. До приїзду рятувальників жінка була у свідомості. Люди боялися, що порятунок триватиме значно довше. По приїзду до лікарні, Ольга втратила свідомість, її прооперували.

«14 січня я був на чергуванні, пацієнти надійшли через декілька годин після трагедії. Внаслідок вибуху у них травма голови, стан середньої тяжкості, стабільна динаміка, необхідне лікування отримують. Сподіваюсь, що вже наприкінці тижня зможемо виписати їх. Будь яка травма голови небезпечна, але у даному випадку можемо вважати, що жінці пощастило. Чим саме вона травмувалась, сказати важко, але травма неглибока, поверхнева, кістки цілі, має загоїтись за 8-10 днів», – розповідає лікар-хірург Євген Миколайович.

Молода родина мешкає у цьому будинку з травня минулого року. А війна у їхньому житті трапилась уже вдруге.

«У 2014 році ми залишили Донецьк. 24 лютого 2022 року ми зустріли в Херсоні, там працював мій чоловік. Два з половиною місяці провели в окупації, потім вдалося виїхати і ми гадали, що найстрашніше позаду, але ні…  Я міжнародний тренер, психолог, понад 8 років надавала допомогу іншим людям. Але я навіть не думала, що таке станеться зі мною 14 січня».

Ольга зізнається, що найстрашніше для неї зараз – заплющити очі, бо знову бачить ті хвилини, розуміє, що їх з чоловіком вже могло не бути.

«Хоч я і психолог, але допомагати іншим – то одне, а коли ти не можеш допомогти собі – це інше. Я багато читала про синдром людей, що дивом вижили, знаю, як це працює. Але коли це стається з тобою, ти розумієш, що сама собі допомогти не можеш. Сподіваюсь, допоможе час, буде доречною підтримка друзів. Дуже страшно, що люди, яких не знайшли, не мають можливості жити далі. У них були плани, вони хотіли виховувати своїх дітей, вони, як і ми дуже хотіли жити».

Лікарі кажуть, що подружжя народилось навіть не у сорочках, а у бронежилетах. Зараз проаналізувавши усі події, Ольга дякує Богу, що вони мають можливість жити.

«Тепер я планую підлікуватись та жити далі, продовжуючи допомагати людям. Дуже хочу повернутися до свого минулого ритму життя. Я віруюча людина і усвідомлюю, що життя – великий дар та диво, не потрібно відкладати щось на потім, живіть тут і зараз! Любіть, цінуйте, обіймайте близьких людей, бо завтра може і не бути».