Ракетна атака, здійснена росією на житловий будинок у Дніпрі, принесла горе, біль та сльози не лише Дніпру, а й усій Україні. Повідомляє сайт «Наше Місто». Адже у зруйнованому будинку мешкали люди і з інших міст. Це сотні понівечених доль і десятки загублених життів…
Так Русана Бабкіна розповідає, що її мама, сестра та бабуся були в тому самому під’їзді у будинку на Набережній Перемоги, в який влучила російська ракета. Дівчина і досі не знає про долю своїх рідних.
Останній раз вона говорила з мамою телефоном 14 січня о 15:07, розмова тривала трохи більше 2 хвилин.
«У нас все тихо, наче, відпочивай», – сказала мама своїй донечці.
Більше зв’язатися не вдалося.
«Вихідний день, субота, мама мала бути на службі в ЗСУ, але залишилась вдома через застуду, сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні тільки закінчила смажити чебуреки…»
Дівчина розповідає про тяжку долю родини та непростий шлях, який вони здолали, щоб виїхати з Маріуполя.
«Мама і тато ще 24 лютого, не вагаючись, пішли захищати свій дім в лави ЗСУ, ТрО м. Маріуполя. 17 травня 2022 р. обоє вийшли з «Азовсталі», за наказом, в полон, склавши зброю. Мама звільнена з полону 17 жовтня 2022 р. в рамках чергового обміну. Батько досі в полоні».
Сестра 5 березня 2022 року, стоячи, в плацкартному вагоні потяга «Харків – Дніпро», втрачаючи свідомість через втому, виїхала з Харкова, бо залишатися там більше було неможливо.
А Русана разом з бабусею, на чудом вцілілій автівці 20 березня виїхала через Нову Ялту до Дніпра, де зустрілась, нарешті, з сестрою.
І ось 14 січня родину спіткали нові випробування. Влучання російської ракети у будинок, де вони мешкали у Дніпрі. Сама Русана на той момент була в Одесі, бо має там справи.
Наразі дівчина з нетерпінням чекає на новини про своїх рідних, та пише, що родина потребує підтримки:
«З ненавистю до руських які жили колись, живуть зараз та ненароджених».
5375411202721143
4441114414377265
UA22 3348 5100 0002 6209 4060 3138 3
