У Дніпрі багато визначних та пам’ятних місць, які мають цікаву історію, сповнену приголомшливих фактів. Одне з них – площа Старомостова, повідомляє сайт «Наше Місто». Походженням своїм ця площа, як і сусідня Вокзальна, завдячує Катеринославській казенній сукняній фабриці.
Указ про переведення до Катеринослава суконної та шовково-панчішної фабрик підписала Катерина II у травні 1792 року. А вже з 1793 по 1794 роки тривало будівництво. Саме з організації фабрик і розпочалася історія майбутньої площі, яку ми з вами знаємо як Старомостову.
Квартали фабрик були розташовані по обидва боки «широкої Кременчуцької дороги», яка пізніше стала частиною Катерининського проспекту. Зліва від дороги розмістили «житлові будинки для майстрових» (територія сучасної Озерки), а праворуч — виробничий комплекс із сукняними, шовковими та панчішними майстернями. Великий пустир між майстернями та Дніпром у майбутньому перетворився на площу. Відомо, що у1798 р. на пустирі було збудовано дерев’яну Покровську церкву.
Вже у 1820 р. фабрика являла собою гігантський комплекс, який розтягнувся вздовж Дніпра і включав 27 майстерень, 56 житлових казарм і побутових будівель, 66 будинків інвалідної роти, лікарню, церкву. Крім того, в районі площі був розташований наплавний міст, що сполучав правий берег Дніпра та лівий.
У 1835 році було закрито Катеринославську сукняну фабрику, після чого район швидко занепав. До розграбування будівель та обладнання з радістю доклали руку як місцеві чиновники, так і просто аматори цієї справи.
З 1857 р., після перенесення наплавного мосту до центральної частини міста, швидко падає і комерційна активність району. Район перетворюється на житло бідноти та робітників, життя яких підтримується лісопилками, млинами та маслоробками.
Колишня фабрика швидко перетворювалася на пустир, який у 1860-х роках розрісся до гігантських розмірів, зайнявши територію між сучасними автовокзалом, вулицями Пастера, Курчатова та проспектом Яворницького.
Однак, на диво, саме в цей час його вперше почали називати площею, хоч і не зовсім офіційно. У документах 1860-1870-х років вже зустрічаються назви: «Фабрична площа», «Площа Фабричної церкви», «Площа Покровської церкви».
У 1870 р. тут коштом торговця лісом купця Новікова навіть побудували кам’яну Покровську церкву. З 1875 р, коли було ухвалено рішення про будівництво через місто залізниці, ця площа стала найзручнішим місцем для розміщення станційного комплексу.
Будівництво вокзалу, постійного мосту через Дніпро, створення біля мосту казенної пароплавної пристані посунули головний транспортний вузол міста в район вокзалу та Покровської площі.
У 1896-1897 роках через Покровську площу було прокладено лінію Бельгійського трамвая «Пристань — Соборна», а 1906 р. було відкрито рух міського трамвая лінії «Вокзал – Казанська». Не відстала у будівництві й залізниця: у 1905-1907 роках на Покровській площі будується новий комплекс керування залізницею.
Темпи розвитку привокзального району були настільки високими, що існувала думка про майбутній занепад Нижньо-Троїцького базару та усунення центрального торгово-ділового району до Покровської площі. Однак цей прогноз не справдився.
Торгова площа виявилася надто близько до пролетарських районів, що робило її не особливо комфортною для бізнесу. Під час революції 1905 р. Покровська площа виявилася не те щоб зовсім у центрі подій, але… Тут було проведено кілька маніфестацій різних політичних сил. І саме з неї після вибуху бомби почався найвідоміший Катеринославський єврейський погром. У ході погрому було завдано серйозних збитків привокзальному торговому району, розгромлено Озерний базар, спалено кілька будівель.
На початку 1910-х років. на площі вже стояли житлові будинки, розташовувалися десятки магазинів, складів та контор, кілька готелів, десятки ганделиків.
З початком Першої світової війни трансформацію площі було припинено. Восени 1915 р. у Покровському сквері було збудовано карантинні бараки для біженців із західних областей.
Після революції район площі змінився напрочуд мало. Тут, як і раніше, знаходився головний транспортний вузол міста, розміщувалися численні склади, магазини та дрібні підприємства. Існували плани реконструкції площі та фактичного її об’єднання з Привокзальною. Однак цього не сталося. З’являються житлові будинки. Колишній корпус сукняної фабрики переобладнають у перший у країні електричний хлібзавод.
Зникли готелі та й рівень магазинів не можна було порівнювати з дореволюційним. Покровська церква, хоч ще й стояла, але діяла вже як склад.
У 1941 р. близькість станції та мосту виявилася для площі фатальної. Протягом серпня-вересня як німецькі, так і радянські війська однаково інтенсивно руйнували головний транспортний вузол міста. Бомбардування та артобстріли перетворили забудову площі на руїни. При звільненні міста в 1943 р. збитки були значно меншими просто тому, що зруйнувати на площі, в принципі, було вже нічого. З численних будівель дивом уціліли одиниці.
Саме у післявоєнний період площа набула звичних обрисів та транспортної схеми з трамвайними та тролейбусними лініями, а також численними автобусними зупинками. І зараз незважаючи на формат, що змінився, і сильно зменшені розміри сучасна площа Старомостова, як і 100 років тому є найбільшим транспортним вузлом міста.
Категорія: Важливо, Новини Культури Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Історія Дніпра, Укрзалізниця
