В результаті отриманих на полі бою поранень у лікарні помер воїн 17-ї окремої танкової бригади. Працівник АТ «Нікопольський завод феросплавів», майстер головної виробничої станції ЦВФ – Соловйов Сергій Олександрович. Повідомляє сайт «Наше Місто» з посиланням на Facebook підприємства.
Колеги розповідають, що він був золотою людиною, оптимістом, шалено закоханим у життя. Душа колективу, надійний професіонал, на нього можна було покластися у всьому. Він мав чудове почуття гумору.
У Сергія Олександровича чудова сім’я, він був люблячий батько і чоловік, у якого залишилася дружина Катерина, двоє дітей Анастасія та Олександр, батьки та сестра.
Сергій пішов воювати 2020 року, бо інакше не міг. Він відчув біль держави як власний, тому почав вчитися, освоювати нову для себе професію. За досить короткий проміжок часу став танкістом, професійним солдатом, практиком-механіком і командиром танка.
2021 року Сергій входив до складу екіпажу, який посів перше місце в танкових змаганнях ЗСУ, готувався до міжнародних змагань, які мали пройти в Німеччині, але не судилося…
З початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну йому вдалося взяти участь у всіх запеклих боях – під Волновахою, Бахмутом, Харковом, Луганськом… Він мріяв переїхати на Херсонський чи Запорізький напрямок, щоб полегшити долю рідних, що залишилися у Нікопольському районі.
Завдяки сталевій мужності та професіоналізму Сергій неодноразово перемагав противника на полі бою, а у безпосередніх зіткненнях з технікою, живою силою та танковими поєдинками впевнено додавав плюси до загальних бойових втрат ворога.
Сергій був дуже чуйною і доброю людиною, завжди дбав про рідних і близьких, ніколи не залишав друзів та побратимів у біді, рятуючи їх, ризикуючи власним життям, навіть із палаючого танка. Він був справжнім героєм до війни, а потім став супергероєм – відданим, життєрадісним, справедливим та людяним.
Таким його запам’ятає родина. Таким його пам’ятатиме увесь Нікополь. Вічна слава та честь Сергію Олександровичу Соловйову, щирі співчуття рідним та близьким Героя.
