25 жовтня країна-терорист росія нанесла ракетний удар по АЗС в Дніпрі. Загинули оператор автомийки, а також вагітна 25-річна Інна Оданець, яка була в автомобілі разом з чоловіком. Подружжя чекало на сина. Дівчина була на 8 місяці вагітності. Платформа пам’яті Меморіал підготувала матеріал зі спогадами рідних та друзів про загиблу Інну, повідомляє “Наше місто”.
Дитинство та юність
Інна Оданець виросла у Дніпрі. Сестра Валерія Паничева згадує, що Інна була веселою, життєрадісною дитиною:
«Багато усміхалась, усім допомагала. Мріяла колись мати свою сім’ю, дітей».
З подругою Анастасією Пономарьовою Інна була знайома з восьмого класу, відколи дівчата почали разом навчатися.
«Вона жила одним днем. Не пам’ятаю, щоб через щось плакала. Коли ми приходили в гості до її мами та вітчима, це завжди були веселощі. І сім’я, і вона були дуже життєрадісними, — пригадує Анастасія. — Разом із ще однією подругою Світланою в нас була компанія, яку називали „Тріо-де-Жанейро“.
Робота
Інна почала працювати ще під час навчання в університеті. Була касиркою у кількох дитячих розважальних закладах.
«Через карантин вони тимчасово закривалися, але Інна поверталася на цю роботу. Колеги кажуть про неї як про працелюбну, старанну людину. Вона не „відбувала“ робочі зміни. Їй подобалося працювати. Була зібраною, відповідальною, спокійною та неконфліктною. Робота з людьми їй вдавалася. Вона ніколи не дратувалася через дитячі пустощі», — каже подруга Анастасія.
Знайомство з коханим та весілля
З майбутнім чоловіком Максимом Громовим Інна Оданець познайомилася чотири роки тому на парковці торгового центру на дрифті. Спочатку вони дружили, а два роки тому почали зустрічатися. Разом любили кататися нічним містом, пити каву і їсти суші, шаурму. Їздили на озера, гуляли набережною. Максим — водій-далекобійник. Інна часто просилася поїхати з ним у рейс. Робила це навіть вагітною, попри заперечення рідних.
«Казала, що їй неважко, а цікаво. Мовляв, все одно де, аби зі мною», — пригадує Максим.
«Ми бачили, що вона закохана. А для нього Інна взагалі була всім. Вони всюди були разом», — каже подруга Анастасія.
24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Максим приїхав до дівчини і залишився: вони почали жити разом.
«Планували одружитися. Згодом дізналися, що Інна завагітніла. Я дуже чекав синочка. Мали назвати його Тимуром. Ми були повністю готові до пологів: всі речі вже купили. Будували плани, робили ремонт в моїй квартирі — хотіли переїхати», — розповідає чоловік.
19 жовтня — за шість днів до трагедії — пара розписалася. За два дні Інна подала заяву на зміну прізвища — хотіла теж стати Громовою.
Роковий день
Ввечері 25 жовтня Максим вирішив заправити авто.
«Інна відразу: „Я з тобою“. Я ще казав, що це ненадовго, хай краще побуде вдома, але вона вирішила таки поїхати», — розповідає чоловік.
Їхній автомобіль саме виїжджав із заправки, коли прилетіла російська ракета.
«Вона ще повернулась до мене і спитала: „Максе, що це?“ Я відповів: „Інно, ракета“. Це були її останні слова — після цього вона втратила свідомість. Двері не відчинялися. Тому я, з порваним животом, виліз через вікно. Намагався її дістати, але нічого не вийшло», — каже Максим.
Чоловіка врятував знайомий, який їхав на іншому авто. Далі — операції одна за одною (шість лише за перший тиждень).
«Я все пам’ятаю, але до останнього надіявся, що її витягнуть і врятують. Постійно питав у мами: „Що там Інна?“ А коли вона сказала, що Інни більше немає, лікарі пригрозили, що маму більше не пустять, бо такого не можна повідомляти пацієнтам в реанімації. Хоча я нормально відреагував, тому що все пам’ятаю й усвідомлюю», — розповідає Максим.
Чоловіку боляче, але він намагається триматися. Допомагають друзі і родичі, які постійно провідують.
Сестра Валерія чула той вибух 25 жовтня. Ще не знали, де він стався і які наслідки, але чітко розуміли: ракета.
«Максим встиг подзвонити мамі і прокричати: „Бігом на Малиновського“. Вона подумала, може в аварію потрапили. Попросила сусіда відвезти і за кілька хвилин опинилася на місці події. Коли побачила, що сталося, була істерика… А мені вранці сказала її подруга», — розповідає жінка.
Свекруха Інни Марина Шличкова каже, що планова дата пологів мала бути на початку грудня. Тепер же це — 40 днів з її смерті…
Категорія: Важливо, Війна, Новини Дніпра
Позначки: Ракетний удар, Україна Росія війна
