Ми звикли, що за допомогою інтернету можемо подивитися пам’ятки в будь-яких куточках нашої країни, дізнатися про можливість проїзду тією чи іншою вулицею та навіть порахувати медуз на пляжах Кирилівки. І запити на кшталт «Дивитись Київ онлайн», «Бердянськ веб-камера», «Одеса онлайн», «Дніпро пробки онлайн», «Буковель дивитися онлайн» – ці та подібні запити до повномасштабної війни входили до числа найпопулярніших в Google в Україні .
Але з вторгненням фашистської росії переважна більшість веб-камер працювати перестали з цілого ряду причин. Про мотиви, які послужили цьому, а також про терміни відновлення роботи після перемоги, розповідає «Наше місто» з посиланням на експертів Webcam.UA.
Безпека понад усе
Як відомо, росіяни використовують будь-які можливості для коригування ракетних ударів по Україні.
Це і вербування місцевих жителів у соцмережах, які за нещасні 500 грн, ризикуючи новими життями і власним, знімають місця ударів і відсилають своїм замовникам. І всілякі кібератаки на українські системи безпеки. І відстеження соцмереж, де українці діляться переживаннями «куди прилетіло» і «хто що чув». Так ворог у найкоротші терміни розуміє, чи досяг мети, чи потрібно запускати ще одну ракету.
Веб-камери, навіть якщо це не очевидно, також є одним із засобів подібного коригування вогню.
Докладніше ситуацію прояснив засновник компанії «Кубик» – одного із сервіс-провайдерів веб-камер у низці регіонів України, а зараз боєць Бориспільського ТРО Антон Кубій.
«Росія – країна-терорист. І це не емоційна оцінка дій путина, це підтверджена фактами реальність. Кількість атак росії по мирних об’єктах в Україні, які вони потім називали «знищенням натівських найманців, розгромом складів зброї, нафтобаз тощо», незліченна. І будь-яка інформація, яка навіть потенційно допомагає ворогові коригувати свої атаки, має бути йому недоступною. У тому числі й міські та туристичні веб-камери, яких останніми роками в Україні було встановлено тисячі. На перший погляд здається: що може дати ворогові «підглядання» за аквапарком чи гірськолижним курортом? Це ж не військові об’єкти. Але торговий центр у Кременчуці, Будинок побуту у Вінниці, 9-поверхівка у курортній Сергіївці Одеської області – це далеко не військові об’єкти. Це і є терор, залякування, створення масової паніки, яка має на меті схилити українську владу до переговорів. За фактом із 24 лютого ми маємо справу навіть не з класичною війною, а з терористичними атаками з боку росіян. А ці терористи можуть з тим самим успіхом атакувати будь-яке відносно багатолюдне місце. Тому, на мій погляд, до закінчення війни мають бути вилучені з публічного доступу усі веб-камери на території України», – сказав він.
На сьогоднішній день так і є. На жаль, не без винятків. Деякі власники курортних комплексів західної України, мабуть, увірували у свою привілейованість та недоторканність, продовжують онлайн-трансляції зі своїх територій. Причина їх самоврядності проста – бажання залучити якомога більше клієнтів, приваблюючи їх красивою картинкою, яка демонструє безтурботність та безпеку.
Згідно з нашим законодавством, вони нічого не порушують, адже офіційних документів про заборону роботи веб-камер в Україні не ухвалювали. Хоча неодноразово звучали заклики на різних рівнях до власників «вебок» припинити трансляцію.
Але у разі «прильоту» до району камери її власнику буде дуже складно пояснити свої дії правоохоронним органам.
Веб-камери на окупованих територіях
На окупованих територіях веб-камери, більшість яких були встановлені в курортних населених пунктах на узбережжі Азова, теж не працюють з перших днів повномасштабного вторгнення. Але причини тут інші.
«Якщо брати зону окупації, включаючи навіть потенційно не цікаві у військовому розумінні місця, то тут є кілька причин. По-перше – зміна IP-адрес у мережах та відключення маршрутизації більшості автономних систем (AS) через дії рашистів, внаслідок чого відновити зв’язність у більшості випадків дуже складно. Друга причина – вандалізм та банальне злодійство. Що говорити, якщо окупанти навіть унітази і металопластикові вікна вивозили разом із одягом, що був у вживанні. Що тоді говорити про дороге обладнання? Ще одна причина – блокування зв’язків із серверами, розташованими в Україні, на рівні машрутизації, а також блокування тунелів на рівні DPI», – прокоментував ситуацію головний редактор Кирилівка.Укр та засновник проекту Webcam.UA Євген Смельчаков.
Від хвилин до кількох місяців
Однозначно, що після закінчення війни запит веб-камери України онлайн повернеться в ТОП запитів Google Trends за лічені дні. Причому не лише серед тих українців, які перебувають усередині країни, а й тих, хто виїхав.
А ще – серед іноземців, інтерес яких до подій в Україні дуже високий. І він ще більше зросте, коли настане час відновлювати наші багатостраждальні міста та села — багато в чому коштом міжнародних донорів.
Але перспективи відновлення роботи «вебок» на відміну від інтересу до них не такі райдужні.
«Після війни поновлення роботи камер проводитиметься поетапно, протягом кількох місяців. Так як є камери, відключені просто з міркувань безпеки, і включити їх справа кількох хвилин. Якщо, звісно, вони будуть технічно справними. Адже після багатьох місяців знеструмлення техніка потребуватиме сервісу. А є камери, які були фізично знищені внаслідок ворожих атак чи крадіжки. Не говорячи вже про пошкодження мережевої інфраструктури. У цьому випадку терміни перезапуску можуть обчислюватись місяцями», – вважає Євген Смельчаков.
Категорія: Війна, Новини Дніпра
