Геннадій Корбан: Коли буде перемога – навіть без паспорта пройду через кордон

Наприкінці липня Геннадія Корбана, голову Штабу оборони Дніпра, який повертався із закордонного відрядження до рідного міста, не пустили на кордоні до України. Причина – указ президента про позбавлення його українського громадянства. Менш ніж за місяць петиція про повернення громадянства Корбану, яка з’явилася 12 серпня на сайті президента, набрала понад 25 тисяч голосів. Лише 6 жовтня з’явилася відповідь глави держави. Але рішення щодо відновлення конституційних прав голови Штабу оборони Дніпра так і немає. Днями у своєму дописі у ФБ Геннадій Корбан розкрив подробиці, з яких випливає, що громадянства його позбавили за сфабрикованими документами, у яких навіть немає копій. Про подальші дії щодо відновлення справедливості, роботу Штабу оборони Дніпра, підготовку до зими в тилу та на фронті та про багато іншого журналісти «НМ» розпитали Геннадія Корбана в ексклюзивному інтерв’ю.

Поки живий путін, війна не закінчиться 

– Геннадію Олеговичу, минуло вісім місяців з початку повномасштабного вторгнення росії. У березні ви говорили, що війна затягнеться щонайменше до вересня. І всі тоді засмучувалися – що так довго. Невдовзі листопад, і вже всі розуміють, що війна надовго. Чи маєте ви якийсь оптимістичний сценарій хоча б з приводу припинення активних бойових дій? 

– Прогноз є, але втішити нікого не можу. На мою думку, війна затягується. Можливо, взимку буде затишшя. Тому що вести бойові дії важко. Сторони будуть позначати лінії фронту, збирати, переформатовувати сили, вести позиційні бої. З настанням тепла, навесні ситуація може загостритися, і це триватиме деякий час. Можливо, до кінця 2023 року.

 На жаль, можу сказати одне. Україна та українці мають розуміти: поки існує путін, поки він живий – війна не закінчиться. Сподіваюся, чим більше путін здаватиме позиції, терпітиме поразки його армія – тим швидше щось відбуватиметься в самій росії. Тим швидше еліти рф, оточення путіна можуть задумати план проти нього.

Прогноз невтішний. Але важливо розуміти, що путін зайшов в історію, з якої немає шляху назад. Він боїться втратити обличчя в очах лідерів – США, Китаю, Європи. Виявилося, що його “друга армія світу”, “наддержава” – все це великий блеф. Але при цьому росія має в своєму розпорядженні неконвенційну зброю (зокрема – ядерну). І це небезпека. Для світу важливо не спровокувати його на крайні кроки. 

Армія рф зазнає поразки, у неї немає мотивації боротися – ні моральної, ні матеріальної. Путін не розраховував на таку війну, в яку він вліз. Думав, що закінчить її за три дні, тиждень, місяць, потім продовжив «спецоперацію» на два місяці. А зараз є всі ознаки справжньої війни – з мобілізацією, із залученням ресурсів, а їх у росії не вистачає. Вони не можуть забезпечити свою армію. Якщо Україна пройшла цю стадію у перші три місяці, то в росії тільки зараз зрозуміли, що все розікрали. Вони не готові до війни, але й відступити путін не може. 

Ймовірно, росія закидатиме фронт «м’ясом», відправлятиме мобілізованих, затикатиме дірки, якщо не буде перелому у війні, не закінчиться озброєння. Нам треба готуватися до тривалого, виснажливого конфлікту, який затягуватиме сили, час, ресурси.

– Ми правильно зрозуміли з вашого дописа у Фейсбуці, що громадянства вас позбавили за фальшивими документами. І наступний ваш крок – подання скарги до Верховного суду. 

– Так, документи свідчать про підробку. Ніхто мене не знайомив із указом президента, ніхто не підтвердив його існування. Хоча за законом мають ознайомити – указ стосується мене особисто. Мої адвокати написали запити до Офісу президента, який дає суперечливу інформацію. У ОП спочатку беруть паузу. Потім повідомляють, що «стосовно Корбана Г. О. не ухвалювався указ президента». Не можна стверджувати, що весь комплекс документів фальшивий. Але можливість домогтися правди – зажадати документи під час подання скарги до Верховного суду, щоб Офіс президента Зеленського дав відповідь. 

Наша команда зібрала чимало документів. Адвокати формують єдиний кейс та надсилають скаргу до Верховного Суду. Вимагатимуть указ президента та інші відсутні документи. Скарга готова, подається клопотання – у якості забезпечення стороні відповідача надати суду документи, яких бракує. 

– До речі, напередодні того, що трапилося, може, були якісь ознаки, «привіти» передавали? 

– Було б добре, якби передавали. Жодних дзвінків, натяків не отримував. А хотілось би. Під час спроб вийти на контакти з Офісом (президента, – прим. ред.) або його працівниками стоїть глуха стіна. 

– Пан Коломойський, який також фігурував в указі президента про позбавлення громадянства, зважаючи на все, залишається в Україні. 

– Навіть більше, він заявив, що нічого не чув про указ президента. Усі чули – він не чув. Напевно, це іронія. Словом, ситуація загадкова. Сподіватимемося, що через Верховний суд можна буде отримати і побачити нарешті документи, які послужили підставою для такого рішення та подібних дій.

Влада проспала потенційну загрозу 

– Протягом двох останніх тижнів через удари ворога по критичній енергетичній інфраструктурі пошкоджено понад 40 відсотків енергосистеми країни. Ви попереджали Кабмін про можливі обстріли ще навесні. Але влада задумалася про захист енергооб’єктів лише тепер. Ви навели приклад трансформаторів «Укренерго» на території Придніпровської ТЕС, по яким влучили ракетами. Відновити їх тепер буде дуже складно. Як їх можна було захистити? І чому влада проспала проблему, про яку ви попереджали?

– Проспали серйозно. У травні, коли ми почали цю розмову, я спрогнозував, що росія вдарить по енергосистемі, щоб вимкнути всім нам світло. Якщо немає електроенергії, то зупиняються заводи, люди залишаються без роботи та зарплати, стануть транспорт, котельні, водоканали. У такій ситуації ми поринемо в кам’яний вік. Це може бути колосальна гуманітарна катастрофа. Відновити зруйноване не так просто.

 І наш ворог почав бити по енергосистемі. На жаль, ті в Кабміні та «Укренерго», хто мали подумати про такий розвиток подій, не думали і вчасно не робили потрібних кроків.

 А робити треба було так само, як ми запобігли можливій трагедії на ЮМЗ. З перших днів війни почали займатись проблемою. Ми в Дніпрі розуміли, що ворог може завдати удару по місцям зберігання ракетного палива. І дуже оперативно вивезли його у безпечне місце. 

Для захисту енергетичних об’єктів ми ще влітку збудували спеціальні конструкції. Енергосистема включає генерацію електроенергії та її розподіл. Щоб знеструмити країну, ворогові потрібно зруйнувати саме міжобласні мережі, якими передається електроенергія, треба зруйнувати трансформаторні підстанції. Це – серйозна проблема. Тому що їх не можна відновити за день. Ці трансформатори ще радянські. Їх нема чим замінити, немає можливості оперативно закупити аналоги.

Компанія «Укренерго» належить державі, підпорядковується Кабінету міністрів. Їй належать мережі, підстанції. На жаль, там ніхто пальцем не поворухнув, щоби підготуватися. А тепер росія ракетними ударами розбиває комунікації, руйнує інфраструктуру. Зараз працюють над усуненням проблем, але явно запізнилися, причому серйозно. 

У Дніпрі ми багато зробили, щоби захистити підстанції. У кооперації з компанією ДТЕК, з якою активно співпрацюємо, змогли захистити низку об’єктів. 

Чи убезпечать захисні споруди об’єкти енергетики від прямого ракетного удару? У деяких випадках – так, у деяких – ні. Однак пошкодження будуть меншими, ніж у ситуації, коли немає жодного захисту. 

В області є кілька базових вузлів, від яких залежить енергосистема. У низці місць йдуть відновлювальні роботи. Проблем багато. Але завдяки вжитим заходам не настав «кінець світу», як у деяких інших регіонах. Важливим є те, що ми зробили для захисту енергетичної інфраструктури. Це важливо, і це треба робити.

– На тлі всього, що сталося, центральна влада закликає бізнес та населення обмежити споживання електроенергії. Як ви вважаєте, чи гідно дніпряни тримають енергетичний фронт? 

– Мешканці Дніпра та області дуже дисципліновано відгукнулися на заклики влади, голови ДніпроОВА Валентина Резніченка та мера Дніпра Бориса Філатова – знизити споживання електроенергії. 

Проте навіть у ситуації максимальної економії важливо не забувати, що зараз люди працюють, є підприємства, які продовжують діяти. І якщо вони зупиняться – це буде перша ознака колапсу. Тоді люди перестануть отримувати зарплату, а підприємства – платити податки, серед яких – прибутковий, який наповнює місцевий бюджет. Такий варіант розвитку подій допускати не слід.

Екстрені ситуації не завадять опалювальному сезону 

– Як ви вважаєте – чи готовий Дніпро до зими в умовах можливих віялових відключень та потенційних ворожих атак на великі котельні та газорозподільні станції? 

– Можу сказати, що місто закупило все необхідне і зробило так, щоб можна було перемикати котельні всередині міста. Як відомо, система теплоенерго, котелень у кожному місті унікальна. У Дніпрі є понад 400 котелень, і це – наш важливий плюс. Це означає, що в екстреній ситуації місто зможе робити перемикання та перенаправляти потоки теплоносія з котелень, які нормально працюють, у ті, які можуть вийти з ладу через ворожі дії. 

Дніпро добре підготувався, щоб забезпечити проходження опалювального сезону. Звичайно, підприємства системи теплоенерго стежитимуть за температурним режимом, за прогнозами погоди, щоб забезпечити режим економії. Сподіваюся, що підприємства теплоенерго триматимуть достатню температуру, щоб обігріти будинки містян. Загалом по опалювальному сезону я налаштований оптимістично. У Дніпрі зроблено все, щоб забезпечити опалення міста. Тепер питання у тому, щоб «Нафтогаз» дав обсяги газу, які потрібні.

Цейтнота вже немає: Штаб працює у стабільному режимі   

– У перший місяць війни ви опублікували гучний, резонансний допис про «війну Тойот». Штаб оборони Дніпра зробив дуже багато для армії, захисту регіону. Зокрема, відправив уже десятки позашляховиків та вантажівок. Над якими завданнями Штаб працює зараз? 

– Чисельність нашої армії вже наближається до мільйона. Дуже добре, що стільки людей у ​​патріотичному пориві стали на захист країни. Але армія при цьому має бути забезпечена: у військових має бути форма – зимова та літня, потрібні безпілотники, тепловізори, автомобілі, вантажівки, буржуйки, акумулятори, паливо, питна вода. Є багато позицій, яких потребує армія. І цей список розширюється постійно. Потрібно закуповувати дрони та забезпечувати їхню роботу, купувати форму, акумулятори, пікапи тощо. Важливе значення має ремонт авто. І Штаб оборони Дніпра, якщо є можливість, займається всіма цими питаннями.

– Ходили легенди про наради Штабу оборони Дніпра: увечері дається доручення – вранці воно вже виконане. Як будується робота Штабу зараз? Адже це непросто – працювати віддалено. 

– Звичайно, спочатку треба було максимально сконцентруватись. Наради проводились щодня. Щодня Штаб обговорював проблематику. Рішення приймалися з коліс, це нормально. Були рішення, які скасовувалися. 

Можу сказати точно – Дніпро зробив найменше помилок у нашій країні. Адже на початку багато хто в Україні не знав, хто і де знаходиться. Було багато випадків стрілянини по своїх, багато людей випадково загинуло через такий «дружній вогонь». У Дніпрі, на щастя, не було жодного такого випадку. У нас система була така збудована, що вже на 4-5 день ми першими в країні вийшли з паніки, з кризи, яка тривала по всій країні ще місяць. 

Війна триває вже понад півроку. Люди здобули досвід, звикли до процесів, які потрібно здійснювати. Уже не треба перепитувати, вже зрозуміло: у такій ситуації – ось таке рішення. 

Нині вже немає цейтноту. Штаб працює у стабільному режимі. І робота Штаба відрізняється від тієї, що була на початку війни. І так, віддалений формат уповільнює роботу з військовими, постачання тощо. А наші законодавці замість того, щоб спростити роботу на користь армії та військових, ускладнюють її. Через бюрократичні тяганини військові не можуть отримати оперативно ту допомогу, яку мають отримувати.

Упевнений: противник не зможе зайти до нашої області 

– Ви не раз говорили, що область надійно захищена, збудовано п’ять рубежів оборони. Чи ведуться зараз, напередодні зими, якісь додаткові роботи? 

– Будувати додаткові лінії оборони не треба. Але підтримувати створені у робочому стані необхідно. Завдяки лініям оборони, збудованим за рахунок Дніпра та Кривого Рогу, місцевих громад, наша область надійно захищена. Причому міста взяли участь у створенні оборони не лише навколо міста, а й області. Я на 99,9% впевнений, що противник зайти до нашої області не зможе. З високим рівнем ймовірності регіону не загрожує окупація. 

Однак рубежі, фортифікаційні споруди треба підтримувати у робочому стані. Потрібно міняти деревину, яка використовувалася для створення укріплень, для бліндажів. Потрібно дбати про те, щоб не розмокало дерево. Бетонні споруди на всій лінії оборони області треба обслуговувати. Цю роботу виконує армія. Однак треба підключати громадянський сектор, щоб отримати допомогу, підтримку, щоб ефективніше обслуговувати фортифікаційні споруди, наші рубежі.

Путін як поранений ведмідь 

– Чутки про нібито створення в Україні (ледве не в нашій області) «брудної бомби», які поширює росія, — що це, на вашу думку? 

– Усі заяви шойгу та інших представників росії про «брудну бомбу» – звичайна провокація. Можливо, вона готується для того, щоб прикрити загрози ядерною зброєю з боку росії. Чекати від рф можна чого завгодно. Страшно, коли вся країна залежить від волі однієї не зовсім здорової людини. Ця ситуація дуже складна, вона непокоїть усіх. Путін як поранений ведмідь, який у розпачі пускає в хід все: зуби, пазурі. І не відчуває болю. Так, наші партнери обіцяють відповідь у разі ядерної ескалації з боку росії, але нам від цього не легше. І все ж я сподіваюся, що розум візьме вгору навіть у такій складній ситуації.  

Стиснути зуби і пройти через величезну втому 

– Геннадію Олеговичу, є втома від війни? 

– Так. Втома – це найскладніша стадія війни. У моєму уявленні будь-яка війна має три стадії: перша – шок. Вона настала, коли розпочалася війна: впали перші ракети, пішли танки, колони техніки. Шок – це перший день, перший тиждень, перший місяць. Іноді війни завершуються на цій стадії. Країна здається, капітулює. Ми дивилися на київську владу та боялися, щоб вона не похитнулася під час першої стадії шоку.

Друга стадія – звикання, коли всі ми звикаємо до війни. Сирени, загроза ракетних ударів, все, що відбувається, – вже не щось нове. Ми звикли до цього. Новини з фронту – вже не щось особливе. Ми звикли, тепер це наше життя. Ми звикли до того, що треба заощаджувати гроші, продукти, одяг. Це вже нормально. Ми звикли до війни. 

А найважча, виснажлива стадія – третя. Це стадія втоми. Вона вимотує нервову систему. Ми хочемо, щоб війна якнайшвидше закінчилася, щоб не читати новини про війну, не чути сирени, щоб все пройшло. Ця стадія – найнебезпечніша. На цьому етапі розпочинається війна нервів. У кого вони міцніші – той і переможе. І Україна, і росія поступово заходять в неї.

Україна, весь наш народ втомилися. Уже зрозуміло, що швидкої перемоги не буде. Армія не швидко просуватиметься. Будуть успіхи, але не щодня. А нам не можна розкидатися життям людей. Треба берегти ресурси і дбайливо ставитись до людей. І на цій стадії нам украй важливо тримати себе у формі: зберігати високе самовладання. Потрібно стиснути зуби і виявити достатньо терпіння, щоб пройти через цю величезну втому з гідністю. Хто переможе на цій стадії – той переможе у війні.

У нас буде найсильніша армія в Європі 

– Якою, на вашу думку, буде перемога України? Хтось уявляє спалений Кремль, хтось – переворот у москві, відхід окупантів на кордон 1991 року. Як бачить перемогу України Геннадій Корбан? 

– Це перемога над путіним. Адже без перемоги над путіним не буде Перемоги України. Я не кажу, що наші війська мають дійти до москви. Україна не декларує таких цілей. Але країна хоче вийти на кордон 1991 року, який був після розпаду СРСР. 

Це правильно. Ми захищаємо свою територію. Але поки путін у Кремлі – перемоги не буде. У той чи інший спосіб ми повинні перемогти путіна. І тоді вся його верхівка, еліта миттєво розваляться. І вони підуть.

Я бачу перемогу в тому, що ми матимемо найсильнішу армію в Європі, найсучасніше озброєння, щоб будь-який ворог, який поклав око на частину нашої території, розумів, що отримає гідну відсіч. Ось такою я бачу перемогу України.

– А що ви зробите після перемоги? 

– Знаєте, навіть не можу одразу відповісти. Хтось сказав би – нап’юся, але я не п’ю. Коли буде перемога – навіть якщо я не матиму паспорта, пройду через кордон і повернуся в Україну! 

– Як часто вдається поспілкуватися з рідними та близькими? Як вони обходяться без вас?

– У наш час комунікацій не проблема зв’язатися з близькими – по скайпу, через месенджери. Ми тримаємо зв’язок. Рідні вдома, але дуже переживають. Батько особливо. Це драматично. Мама через стан здоров’я не може переміщатися, а батько не може покинути її. Словом, не надто весела ситуація.

Розмовляли Олексій Безуглий, Олена Міснік, Сергій Бараненко (фото).