Чи розпочався туристичний сезон у Скадовську та на сусідніх курортах у 2022 році? Що відбувається на пляжах курорту та острова Джарилгач? Який стан курортної інфраструктури, ціни на проживання, продукти харчування та їхня вартість під час окупації. Про все це розповість «Наше місто», на основі матеріалу підготовленого медіа-проектом Skadovsk.Org.
Від СРСР до фашистської Росії: коротка історія туризму у Скадовську
Після зміни сталінського режиму на трохи більш гуманний жителями радянського союзу стали керувати не лише батогами, а й пряниками. Одним із таких пряників став розвиток відпочинку трудящих по лінії профспілок.
Зрозуміло, що місця біля моря всім не вистачило. І якщо узбережжя Криму та Кавказу зайняли столичні підприємства, то підприємствам України виділили шматочки узбережжя у Херсонській, Запорізькій та Одеській областях Української РСР.
Скадовськ виявився не винятком – тут почали будуватися санаторії та пансіонати. Було створено навіть аеропорт, з якого можна було відлетіти до Херсона чи Києва на літаках класу «кукурудзяний».
З появою незалежної України туризм у Скадовську продовжив розвиватись. При цьому панельні будівлі з бетону із зручностями на поверхах будуватися перестали, проте почали будувати міні-готелі з «люкс»-номерами.
З’явилася набережна з численними кафе, ресторанами та розвагами. Все йшло дуже добре до 2022 року, поки Скадовськ не опинився в окупації. Окупації військами російсько-фашистських загарбників.
Скадовськ зараз
На жаль, нині місто перетворено на ворожу військову базу та перебуває під обстрілами. Портові склади використовуються загарбниками для накопичення боєприпасів, а санаторії як казарми.
У місті неспокійно. І мешканці Скадовська вкотре намагаються не виходити на вулицю.
На цьому можна було б і обмежитися, проте ми наведемо подробиці від очевидців того, що відбувається:
- 19 червня у Скадовську загарбниками було вбито співробітника місцевого ДСНС Сергія Бойченка.
- 22 червня міський голова Скадовська Олексій Яковлєв повідомив про два вибухи в районі порту.
- 6 липня у районі порту на російських військових складах знову пролунали вибухи.
У сусідньому курортному селищі Лазурне та сама сумна ситуація. 4 червня троє місцевих мешканців підірвалися на російській міні під час купання. А 17 липня в Лазурному було завдано удару по складах і казармах загарбників, першим про це повідомив телеграм-канал «СтратКом ЗСУ».
У хорошу сонячну погоду у Скадовську з’являються одиниці відчайдушних туристів із Херсона, Каховки, Нової Каховки та інших міст Херсонської області. Але їх число можна перерахувати на пальцях, іноді й однієї руки.
Міні-готелі, що належать місцевим жителям, запрошують мешканців окупованої зони на відпочинок у надії (для останніх) заробити хоч трохи грошей. Вартість – хто скільки дасть, все одно найчастіше постояльців немає, і не передбачається. Пляжні розваги закриті. Сувенірні ринки, клуби та кафе (за рідкісним винятком) теж не працюють.
Ціни на ринку за українськими мірками порівняно невисокі. Місцеві овочі, фрукти, молочка та м’ясо взагалі коштують дешево. Найгірша справа з продуктами в магазинах. Як і в інших окупованих районах Херсонської області, майже всі товари російського виробництва – несмачні та дуже дорогі. “Кока-Кола” – від 75 грн за 2 літри, з тією різницею, що пити її неможливо. “Креативні” назви морозива – “хохол”, “чукча”, “єврей”. Соєва ковбаса “Тато може” за ціною від 300 гривень. Сир із пальмового парафіну – стільки ж. З’явилася підроблена мінеральна вода “Поляна Квасова”, виготовлена десь у Росії замість Закарпаття. А мінеральну воду “Каховка” після початку окупації не впізнати – змінилася не лише наклейка, а й смак став якийсь мерзенний, російський. Пиво – від 55 гривень за 0,45 л.
Від безвиході становища найпідприємливіші жителі мотаються до Криму за подібною продукцією, проте рублі в місті поки що не ходять.
Український мобільний зв’язок недоступний із середини червня. Натомість окупанти пропонують придбати сім-карти невідомого «оператора» в обмін на паспортні дані. Зателефонувати з цих карток в Україну та за кордон неможливо, не працюють і вхідні дзвінки з України.
Острів Джарилгач
Скадовськ – хоч і чорноморський курорт, але він знаходиться в затоці і не має прямого виходу до відкритого моря. На пляжах Скадовська зазвичай купалися лише ліниві відпочиваючі. Всі інші відпливали на острів Джарилгач. Його пляжі розташовані і на березі відкритого моря, і на березі затоки. У широких місцях між берегами курсував всюдихід ЗІЛ-151 – місцеве таксі.
У мирний час у Скадовську було кілька причалів, з яких можна було потрапити на Джарилгач. Найвідоміший з них – «Марина», звідси вирушали катери до маяка (край острова). Решта, які знаходилися в районі центрального пляжу, пропонували доїхати до найближчої точки острова на моторних човнах. Деякі з них, які дорожчі були швидкісними, з потужними моторами. Інші просто були здатні плавати (ходити!) Затокою. Найдешевший спосіб потрапити на Джарилгач був на причепленому до моторного човна водному атракціоні «банан».
Острів Джарилгач примітний не лише своїми чистими пляжами з білим піском. Тут знаходиться маяк, спроектований інженером Ейфелем в 1902 (конструктором тієї самої вежі), деталі для будівництва маяка були зроблені у Франції. Поруч із маяком є джерело з чистою прісною водою, що дивно для місця, з усіх боків оточеного морем.
Після початку окупації Джарилгач став по-справжньому безлюдним. Екскурсії сюди не проводяться, катери не ходять. Острів контролюють російські військові.
Зрештою, на сьогоднішній день немає сенсу навіть говорити про курортний сезон під час окупації півдня України, зокрема й у Скадовську. В цих умовах ніякий туризм не можливий і до визволення не можливий. Віце-прем’єр України Ірина Верещук закликає мешканців окупованих районів Херсонської області їхати звідти всіма доступними способами. Ми ж можемо тільки приєднатися до цих рекомендацій.
