Комбат 93 ОМБр: «Коли ЗСУ звільняли Тростянець,  – люди цілували військовим руки!» (Ексклюзив)

Молодий комбат  одного з батальйонів 93ОМБр, усміхнений і трохи сором’язливий. Він не любить давати інтерв’ю. Олександрові трохи за тридцять, але побратими кажуть, що не усім пощастило працювати з таким комбатом – відданий: та водночас стриманий, рішучий. Комбат, який ось уже п’ятий місяць там, де важко, але знаходить слова, аби мотивувати усіх навколо. Детальніше – в ексклюзивному матеріалі журналістів “Наше Місто”.

Мрія дитинства

До речі, Олександр наголошує- така впізнаваність і певна медійність 93 бригади «Холодний Яр» пов’язана з тим, що бригада завжди гідно виконує бойові завдання, а також якісно свою роботу виконує і прес-служба.

«Я з дитинства мріяв стати військовим і став, хоча в родині військовослужбовців не було. У день початку повномасштабного наступу ми були в Охтирці, розвантажувались на станції. І в той час колони противника вже заходили у це місто, а ми займали рубежі для оборони», – згадує він.

Олександр наголошує – очікував повномасштабну війну з рф, але не зараз.

«Війни починаються трохи не так, що тобі погрожують-погрожують, а потім війна. Війни починаються зненацька!» – каже він.

Олександр зазначає, що неважливо, скільки тобі тут років – двадцять, тридцять чи за сорок.

«Якщо ти нормальна людина і можеш показати свій авторитет за допомогою знань та лідерських якостей, то абсолютно неважливо скільки тобі років!

Жодних пробачень!

Олександр наголошує, що, безперечно, позитивним є те, що попри повномасштабну війну вони обороняють кордони держави, а не воюють десь біля Павлограду і Дніпра. І підкреслює – так і буде!

Він згадує реакцію місцевого населення, коли ЗСУ звільняли Тростянець – місто на Сумщині.

«Місцеві підходили до військових, цілували їм руки і падали на коліна. Хлопці вперше з таким стикались, не знали що їм робити. Взагалі, певна різниця є – тут більш проукраїнське населення. Східніше – по-різному!»

У нього немає сумнівів у перемозі рідної країни.

«Україна переможе, бо ми воюємо вже вісім років і у нас багато бойового досвіду, а у противника банально на всю країну не вистачить сил.  У нього банально не вистачить сил навіть на всю Харківську область», – каже Олександр.

Він вважає, що є невелика частка людей в рф, які проти росії. Але їх дуже і дуже мало.

«Це інтелектуально розвинуті люди, які можуть перевірити факти і в них вистачає на це клепки. І незалежно від того, військовослужбовець він чи ні!» – каже Олександр.

Військовий підкреслює, що у майбутньому Україні, окрім нормативних актів та кордонів важливим є і ставлення українців до війни

«Ми не повинні цього пробачити через 5 років і через 100 років! Адже загалом росія свої помилки не визнає і багато людей там вважають, що це правильно: вбивати українців, вбивати мирних людей, розбивати наші міста. Вони вважають, що це правильно, адже у них не вистачає інтелектуального рівня перевірити факти, що ми не нацисти, а звичайний такий самий народ, як і всі інші!» – каже він.

Олександр каже, що все буде добре, але не завтра.

«Перемога не буде одномоментною та швидкою. А восени почнеться оперативна пауза і до кінця року бойові дії повинні стихнути», – розповідає він.

Після перемоги він каже, що треба буде перебудовувати армію, аби ні в кого і думки не виникало йти сюди воювати.

«В мене така робота, що після перемоги буде своя війна. Але мрію про відпустку з родиною. На море чи в гори – неважливо! А ми переможемо, бо у нас є народ, який бажає перемоги. Адже можна перемогти державу, але неможливо перемогти народ!» – посміхається Олександр.

Дарина Сухоніс-Табацька, фото Валерій Кравченко