Майдан объединил всех: как проходила Революция Достоинства в Днепре и столице
Разумний Олександр
Десять років тому у Києві, на Інститутській вулиці, силовики режиму Януковича розстріляли десятки учасників Революції Гідності. Згодом загиблих героїв – 106 людей – назвали Небесною Сотнею. 2015-го указом Президента України 20 лютого оголошено Днем Героїв Небесної Сотні.Про те, як проходили багатотисячні акції протесту в Києві та Дніпрі, разом із учасниками трагічних подій згадує журналіст «Нашого міста».
Майдан: символ боротьби за демократію
Здебільшого революція не має чіткої точки відліку — конкретної дати, яку можна назвати днем народження епохальної події. Народний гнів поступово визріває в головах і душах людей, щоб одного разу виплеснутись на вулиці.
– Революція Гідності не відбулася одразу й раптом, – зазначає Віктор Романенко, координатор дніпровського Майдану. – Були ж багатотисячні акції протесту проти підтасовування результатів виборів 2004-го. Той перший Майдан був мирний. Потім були Майдани підприємців та інші акції невдоволення. Але наприкінці 2013-го народний терпець увірвався. Вся Україна стала величезним Майданом.
Нагадаємо, що на початку він отримав назву Євромайдан. Вперше цю ухвалу оприлюднено у соцмережах 21 листопада 2013-го. Хвиля протестів проти узурпації влади та відмови від євроінтеграції прокотилася по всій країні. Але головні події відбувалися у Києві. На столичну центральну площу з’їжджалися десятки тисяч людей.
У ніч із 29 на 30 листопада відбувся сумнозвісний силовий розгін студентів, які протестували проти рішення уряду зупинити підготовку до Угоди щодо асоціації з ЄС.
Свій Євромайдан був у тоді ще не перейменованому Дніпропетровську.
– 23 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору, ми зібралися біля пам’ятника Петровському та висловили наміри підтримати протести у Києві, – констатує Віктор Романенко. – Наступного дня на Європейській площі з’явився наш Майдан. Його роботу координували Іван Шулик, Анатолій Сокоринський, Іван Дремлюга та я. Встановили намети, організували чергування. Помітили, що за нами спостерігало 30-40 хлопців спортивної статури. Типові «титушки». Ми повідомили про них до міліції, прокуратури та СБУ. Жодної реакції! І сталося те, що ми очікували: група «спостерігачів» налетіла на нас, побила людей, зламала техніку. Досі не знаємо, що це було? Хто замовник?
Льодове побоїще у Дніпропетровську
Учасників Революції Гідності вбивали і до лютневого масового розстрілу 2014-го. Один із перших героїв Небесної Сотні – наш земляк Сергій Нігоян. Його застрелили на вулиці Грушевського вранці у День Свободи та Соборності. Сергій отримав кульові поранення в шию та в голову. Сьогодні коротка біографія нашого відважного земляка відома всій країні, а фотографія мужнього хлопця із сумними очима облетіла планету. Густа борода на зовсім ще хлопчачому обличчі вводить в оману. Здається, герой розміняв четвертий десяток.Утім, Сергію йшов лише 21-й рік і у рідній Березноватівці його пам’ятають хлопчиком, підлітком, юнаком.
У день похорону нашого героя у Дніпропетровську і сталося справжнє льодове побоїще. На щастя, ніхто не загинув, але десятки людей зазнали травм.
– Кажуть, що 26 січня був штурм ОДА, але насправді ніякого штурму не було, – розповідає Кирило Дороленко, учасник цих подій. – Це була мирна хода до обласної адміністрації, але провокації найнятих спортсменів призвели до зіткнень, у яких взяла участь міліція.
Нагадаємо, що напередодні перед адміністративною будівлею за допомогою бульдозерів звели снігову дамбу, а підступи до неї перетворили на крижану ковзанку. Суворий мороз тільки розжарював емоції. Міліціонери зі щитами не пускали мітингувальників до будівлі. Але тут же в лавах правоохоронців знаходилися так звані «титушки», які абсолютно безкарно кидали в натовп ціпки та каміння. Причому міліція не лише не помічала зовсім не безневинні «подвиги» своїх помічників, а й фактично заохочувала їх.
В результаті багато мітингувальників було травмовано. Постраждали й деякі правоохоронці. Наприклад, в одній із міських лікарень у сусідніх палатах лікувалися практично ровесники: студент-історик та молоденький лейтенант міліції.
Ну, а влада вирішила жорстко розібратися з ініціаторами походу до ОДА.
Дніпровського активіста звинувачували у підготовці підриву Запорізької АЕС
Активного учасника Євромайдану Кирила Дороленка затримали за кілька днів. Причому приписували йому підготовку до теракту.
– Мене попереджали про великі неприємності, – розповідає Кирило. — У друзів співробітники «Альфи» вже пройшли обшуки. У мене вдома знайшли підкинуті боєприпаси, ноутбук зі схемою Запорізької АЕС та листа Януковичу, в якому я нібито попереджаю, що, якщо не відпустять затриманих майданівців, підірву атомну станцію. Моєму товаришу Віталію Роменському підкинули гранати.
У в’язниці «терорист» провів близько місяця. Потім його відпустили в обмін на визволення захоплених революціонерами приміщень Київської міської адміністрації. Можливо, арешт урятував нашого відважного земляка від найгіршого. Його гарячий характер напевно закликав би його їхати до Києва, де якраз у ці дні відбувалися найтрагічніші події.
Тоді до української столиці рвалися багато хто. Революція окриляла і надихала різних людей.
– Майдан об’єднав усіх, – констатує дніпрянин Микита Проданець. – Футбольні фани, які вболівали за різні команди і раніше воювали одні з одними, на Майдані стояли поряд і разом давали відсіч нашим ворогам. Вони навіть обмінювалися шарфами улюблених команд та разом сподівалися на нашу спільну перемогу. Ми стояли в районі Архангела Михаїла і до нас ночами приходили в розвідку «беркутівці». Наші хлопці питали, чому вони захищають злочинний режим і намагалися їх переконати.
На жаль, переконати спецназівців вдавалося рідко.
Як вбивали майданівців
Найбільш драматичні події сталися у Києві 18-20 лютого. 18-го у парламенті мали розглядати внесення змін до Конституції. Протестувальники без зброї вирушили до будівлі Верховної Ради. Там їх атакували водометами та газовими гранатами силовики, а з флангу на майданівців напали «тітушки», які кидали у натовп петарди, начинені цвяхами. Одному із протестувальників гранатою відірвало кисть руки. “Швидкі” цього дня не виїжджали за пораненими.
Самооборона Майдану не втримала верхню барикаду на Інститутській та відступила. Силовики закидали протестуючих коктейлями Молотова, щоб підпалити намети з теплим одягом та дровами. Протестувальники відступили на барикади навпроти Будинку профспілок. Пізніше євромайданівці підпалили сотні покришок – дим та вогонь уповільнили просування спецпідрозділів та загонів Внутрішніх військ.
19 лютого СБУ оголосила, що антитерористична операція проводиться по всій країні, дороги до Києва перекрили силовики. Серед майданівців було кілька сотень тяжко поранених, «тітушки» під прикриттям міліції громили машини швидких, які доставляли активістів до лікарень.
Вранці 20 лютого протестувальники перейшли до наступу та захопили будівлі Мінагрополітики, Жовтневий палац та Український дім. Силовики на Інститутській стріляли по майданівцях бойовими патронами, на дахах готелів «Козацький» та «Україна» – снайпери, відкрили по євромайданівцям прицільний вогонь на поразку.
Лише цього дня загинуло 48 революціонерів та четверо силовиків.
Загиблі революціонери – перші герої війни з росією
Революція Гідності стала тригером низки драматичних та трагічних подій. Вже наприкінці лютого до Криму зайшли «зелені чоловічки». росія анексувала український півострів. Потім, використовуючи своїх маріонеток, захопила частину Донецької та Луганської областей. Почалася війна з рф.
По суті, загиблі майданівці перші її герої. Але, за традицією, їх називають героями Небесної Сотні. Назва прижилася, тому що «сотнями» іменували структурні підрозділи самооборони Майдану.
Наразі тисячі учасників Революції Гідності зі зброєю в руках захищають Україну від російських загарбників. На жаль, багато хто загинув.
З перших днів великої війни вступив до ТрО Віктор Романенко, Микита Проданець займається волонтерством, допомогою ВПО та психологічною підтримкою ветеранів, а Кирило Дороленко – сержант окремої штурмової бригади ЗСУ.
– Сьогодні треба згадати тих, кого немає з нами, – резюмує Кирило. – Помер великий патріот України Іван Шулик, на фронті загинули мої побратими – під Києвом Денис Котенко («Шкіпер»), під Авдіївкою Антон Мураховський. На жаль, практично ніхто не поніс реального покарання з тих, хто розстрілював та бив майданівців у Києві та Дніпрі.
Нагадаємо, що у «справі Майдану» вироки винесено щодо 50 громадян. Але здебільшого засуджені за ґрати не потрапили, оскільки їх обміняли на українців, які отримали терміни в росії. Останній вирок винесено у жовтні 2023-го у Святошинському районному суді Києва, де винними визнано чотирьох із п’яти колишніх бійців «Беркуту».
Але троє із засуджених на той час вже перебували в росії після обміну, здійсненого наприкінці 2019 року. А ще один «відбув» основне покарання, перебуваючи у СІЗО.
