Світлі люди у темні часи: як бізнес Дніпра допомагає переселенцям

Війна, яку принесли на нашу землю російські загарбники, стала справжнім випробуванням для українців. Здається, що навіть ми самі не очікували такого єднання…

Сотні тисяч наших громадян взяли до рук зброю аби витиснути ворога на полі бою. Окрім фронту фізичного є і не менш важливі – інформаційний, тиловий, волонтерський, допомога переселенцям. Дніпро стало одним з перших міст, де була розгорнута всебічна підтримка для тих, хто виїхав з зони активних бойових дій чи втратив домівку. До організації допомоги переселенцям долучилось чимало волонтерів та місцевих бізнесів.

Кава та прихисток

Одними з перших, хто почав допомагати у поселенні переселенців – власники кав’ярні «Цікава кава» Тетяна та Дмитро Собко. Не маючи відношення до жодних шелтерів чи готелів, лише з бажанням допомогти, вони знайшли житло для 500(!) переселенців з Харкова, Маріуполя, Попасної та Волновахи. Аби допомогти такій кількості вимушених гостей, вони задіяли усі квартири родичів, родичів родичів, знайомих та клієнтів, які їм довіряли. Свою кав’ярню на цей час перетворили у їдальню, де годували гостей.

До речі, на даний час кав’ярня стабільно працює. Про закриття бізнесу в умовах війни взагалі мови не може бути, кажуть власники.

«Зараз у Дніпрі, на відміну від інших міст, більш-менш спокійна ситуація і ми власники бізнесу повинні зробити максимум для того, щоб підтримати економіку нашої країни. До цього ж нас закликають наш президент Володимир Зеленський та мер міста Борис Філатов. І ми вирішили не зупиняти нашу роботу, ми працюємо з першого дня війни і працюватимемо у день Перемоги. Всі наші співробітники на робочих місцях і готові працювати для Вас!»

З салону меблів – у житло

Ігор Раберов володіє меблевим салоном у Дніпрі. Рішення перетворити салон на житло для біженців прийшло одразу з початком бойових дій. Чоловік зізнається, не вагався ані хвилини.

Для переселенців створили мінімальні умови для тимчасового проживання. Облаштована невелика столова, де є світло, гаряча вода, мікрохвильова піч, посуд, електроплита, чайник, чай, кава.

Власник салону домовився зі знайомими, які готують їжу. Вони привозять людям гарячі страви три рази на день. Співробітникам магазину вдалось організувати збір необхідних речей та одягу. Тепер у притулку є взуття, теплі речі, ковдри.

«За це час у нас побували дорослі та діти з Харкова, Донеччини, Луганської області. Будемо допомагати і далі всім, хто цього потребує», – зазначає підприємець Ігор Раберов.

Олена приїхала до Дніпра з донькою з Авдіївки. Її рідне місто зараз палає.

«4 дні були в дорозі. Добре, що є де перепочити. Тут будемо чекати чоловіка і сина, які зараз намагаються виїхати з Донбасу. Плануємо разом залишитися в місті. Хочемо влаштуватись на роботу, знайти постійне житло», – розповідає Олена Зінченко.

Наталя з родиною приїхали до Дніпра ще з однієї гарячої точки – Сєвєродонецька.

«Часу було зовсім обмаль. Речі збирали галопом. Старенькі батьки залишилися без змінного одягу. Тут нас тепло прийняли. Накормили, дали необхідні речі. Дуже дякуємо за все», – поділилася Наталя Логінова.

З піснею до перемоги

Не зміг залишатись осторонь і учасник руху StreetWorkout Україна, засновник студії звукозапису Sound Works Павло Грендач. Його студія співпрацює з найвідомішими компаніями, такими як АТБ та Приватбанк. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік організував один з найбільших складів гуманітарної допомоги в Дніпрі.

Склад облаштували у звичайній багатоповерхівці. Тут збирають речі, харчі та засоби особистої гігієни, посуд, медикаменти а вже потім розвозять по волонтерських центрах.

Люди приносять дуже багато речей, які треба відсортувати та запакувати – дитяче до дитячого, жіноче – до жіночого.

«Здебільшого речі приносять нам самі дніпряни. Хтось має змогу надати одяг, взуття, постільну білизну. Трошки нам допомагає і бізнес – є навіть і нові речі з магазинів. А от їжу ми закуповуємо на гроші, які нам передають німці. Це не державна програма, не фонди, а просто небайдужі люди. Мої знайомі та родичі в Німеччині організували збір на наші потреби, тож за ці кошти ми маємо змогу оптом закуповувати найнеобхідніші крупи, овочі, олію», — розповідає Павло Грендач.

Щоденно зусиллями центру забезпечується приблизно 20-30 родин та 2-3 організації, які опікуються переселенцями.

Забезпечують речами не тільки тих, хто мав покинути свої домівки, а і тих, хто продовжує знаходитись в гарячих точках. Декілька разів на тиждень все необхідне завантажується в автівку та відправляється до Краматорська, а вже звідти до Мар’їнки, Авдіївки, Миронівки, Слов’янська.

Окрім цього, третину доходу студії  Павло перераховує на потреби ЗСУ. А от патріотичні пісні в студії відтепер записують безкоштовно. З однодумцями вони мають на меті підіймати дух українців і посилювати віру в те, що перемога близько. З такими людьми, як українці, інакше бути і не може.

Роботи вистачає

Дніпровські підприємці поступово відновлюють роботу своїх бізнесів – відчиняється все більше закладів, магазинів, салонів краси. В деяких з них наразі відчувають потребу у робочій силі, адже хтось з працівників пішов на фронт чи у тероборону, хтось виїхав з міста. Порядних та гарних спеціалістів потребує будь-який роботодавець. Ось тут вимушені переселенці і можуть шукати можливості. Так, наприклад, власниця салону краси найняла переселенку з Харкова.

Аліна свого часу переїхала до Дніпра з окупованої Горлівки. Спочатку працювала майстром манікюру, а згодом відкрила і власний салон. Загалом її студія розрахована на 11 б’юті-майстрів, однак з початком повномасштабної війни багато хто поїхав.

«У нас була відкрита вакансія майстра з манікюру. Прийшла дівчина, яка щойно евакуювалась з Харкова. Вона продемонструвала дуже гарні навички і відтепер працює у нас. Наразі в нас є ще одна вакансія. Допомагаємо роботою, як можемо», — зазначила Аліна.

Поповнилась працівником і дніпровська кав’ярня НОС.

«Знайомтеся, це Віталік. Він з Харкова! Тепер працює бариста в нашій команді.

Улюблений напій-фільтр. Заходьте знайомитись», — вказано на сторінці закладу у ФБ.

Згодом тут планують влаштувати на роботу ще декілька людей.

Як бачимо, місто Дніпро стало справжнім хабом та прихистком для тих, хто втратив майно, домівку, роботу. Війна рано чи пізно закінчиться, а гарне ставлення та допомога українців залишиться у спогадах назавжди. Як то кажуть, у темні часи завжди гарно видно світлих людей. Дніпро доводить це кожного дня! Разом до перемоги!