Внаслідок карантину в Україні, як і в багатьох країнах світу, відбувається сплеск домашнього насильства. Приміром, у Китаї таких випадків побільшало вдвічі, у Франції – на 30 відсотків. За даними департаменту гарячих ліній «Ла Страда-Україна», за період карантину лише до них звернулися 1500 людей, які постраждали від домашнього насильства. До цього за місяць зазвичай зверталися 1100 осіб.
Конфлікти через відсутність ресурсу
Національна поліція України повідомила про 42 тисячі подібних звернень з початку карантину. В середньому за добу їх надходить близько півтори тисячі.
Можливі причини різкого збільшення кількості випадків домашнього насильства у нестачі внутрішніх ресурсів, які потрібні, щоб контролювати негативні емоції. Психотерапевт громадської організації «Форпост» Олеся Ольховик відзначає, що домашнє насильство — це неконтрольований спалах емоцій: агресії, злості, гніву, який людина не здатна зупинити чи перенаправити.
— Для того щоб контролювати емоції, керувати ними і розуміти, людині необхідні ресурси. Хтось черпає їх у роботі, творчості, фітнесі, спорті, а хтось — у родині та дітях. Головне — чітко розуміти, що додає енергії, а що забирає, — каже психотерапевт. — Через карантин люди опинилися в таких умовах та обставинах, за яких їм недоступна більшість звичних занять. А домашнє насильство зазвичай виникає там, де сім’я не є джерелом ресурсів і місцем, де піклуються один про одного. В таких випадках джерела енергії знаходяться поза родиною.
Різка зміна звичного способу життя викликає стрес і напругу між членами родини, які згодом перетворюються на конфлікти і насильство.
Також є тривога про фінансовий стан, про те, що немає можливості заробити гроші. Коли ми налякані і стривожені, в залежності від темпераменту, в нас формуються три стратегії: бий, біжи чи завмри. Перша – це, як правило, стратегія тих, хто застосовує насильство в родині. Чим вище їхній рівень тривоги, тим більше вони будуть знімати її шляхом фізичного насильства.
Перш за все страждають діти
У замкнутому просторі важко знайти спосіб відволіктися, зайнятись справою, яка відновлює ресурси. А постійне спілкування 24/7 навіть із люблячими людьми може вплинути на будь-кого. Чим більше ми маємо сфер життя, на які можна спиратися, тим ми стійкіші, вважають психологи. Домашнє насильство стосується не лише партнерів, а й безпосередньо дітей, програмує їх на майбутнє.
— Родина – це те місце, де ми хочемо почуватися безпечно. Але в суспільстві існують досить деформовані стосунки без розуміння особистих кордонів. Залишками радянських форм стосунків є жахливі фрази типу «б’є — значить любить» або «зате не вживає наркотики і не п’є». Шкода полягає у тому, що сім’я перестає бути безпечним місцем, ми шукаємо таке назовні, аби відпочити і отримати підтримку. Особливо це стосується дітей. Вони бачать, що світ не просто небезпечний, вони живуть із людиною, від якої завжди чекаєш агресії і не знаєш, за що прилетить наступного разу. Коли мати намагається захищати себе чи дітей, вона зазнає ще більшого насильства. Тому в дітей формується думка, що захищатися тільки гірше. Як наслідок – вони або намагаються бути максимально невидимими, або, навпаки, проявляють несподівану агресію, — підсумовує Олеся Ольховик.
Найстрашніше, що дитина звикає до небезпеки, це виснажує її нервову систему. Вона не може нормально навчатися, сприймати інформацію та не почувається захищеною. В результаті, на думку психологів, маємо травмоване суспільство.
Автор: Антон МОРОЗ.
ВАЖЛИВО
1547 — єдина гаряча лінія України для жертв домашнього насильства.
102 – поліція.
0-800-500-225 або 116-111 (для дзвінків з мобільного) – національна дитяча гаряча лінія.
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
Метки: домашнее насилие, Карантин в Днепре
