Всю себе дітям: історія геніального педагога з Дніпра

Під керівництвом Валентини Бандур центр української культури «Коло калинове» міського Палацу дітей та юнацтва став не лише справжнім осередком духовності, а й колискою творчої особистості Дніпра.

Бо на таких, як Валентина Іванівна, і ду­ховність, і творчість тримається. Разом із колегами вона вже два десятиліття залучає дітей до джерел багатовікової культурної спадщини українського народу, допомагає їм у формуванні національної самосвідомо­сті та професійного самовизначення. Сотні юних вихованців отримують у дев’яти май­стернях центру такі навики з гончарства та ліплення з глини, декоративного й петри­ківського розпису, килимарства, виробів з соломи, вишивки, бісероплетіння, ткацтва, які навіть стають путівкою у доросле жит­тя. Чимало випускників тут отримують сві­доцтва про додаткову позашкільну освіту і після подальшого навчання у вузах повер­таються працювати до рідного центру. На­приклад, Ольга Бульдович тепер майстерно веде гурток «Пізнайко», Антоніна Назаренко – «Бісероплетіння», Катерина Кондрікова – «Народну творчість».

Ми охоплюємо позашкільну освіту з напрямку декоративно-ужиткового мисте­цтва та національно-патріотичного вихо­вання, тож я щиро радію з того, що завдяки плідній праці чудового дуету «вчителі—діти» та підтримці міськради наш центр став го­ловним осередком українських традицій, — говорить Валентина Іванівна. – Щаслива, що поряд зі мною розмаїтою дорогою життя мандрують натхненні, сповнені любові до рідної землі та її витоків люди. Що разом із колегами виконуємо почесну місію збере­ження найціннішого спадку від дідів наших — коріння роду, звичаїв, мови.

Вона, як творча і неординарна особи­стість, переконана — дрібниць у вихованні не буває. Дуже важливо, яка рука поставить і поведе дитину у світ неозорий, хто поряд з нею. Господь роздав кожному часточку таланту, його треба лише розвивати. І почи­нається це з сім’ї. Змалечку саму її оточува­ли люблячі батьки, бабусі і дідусь, родинні свята. Добро, мальовнича природа, казки, пісні та вірші Шевченка назавжди у серці дівчини. І неповторний запах хліба, який ді­ставали з печі.

Життя навколо мене вирувало: з трьох років займалася народними танцями, мрі­яла відроджувати систему національної хо­реографії, — розповідає Валентина Іванівна. — Коли ж танцювати мені заборонили через ускладнення з серцем після ангіни, захопи­лася режисерством, потім продовжила нав­чання у Київському інституті культури імені О. Є. Корнійчука, де викладали відомі митці. Мені завжди щастило на добрих і таланови­тих людей.

Центру виповнилося вже 25 років, за цей час почесне звання зразкового він підтвер­див тричі. Вихованці — переможці багатьох міських, обласних, всеукраїнських і міжна­родних фестивалів.

Колектив центру створив і таку цікаву форму виступу, як гостини і погостини. Ба­гато років тут співпрацюють з «Літератур­ним Придніпров’ям», відділами історичного музею, меморіальним будинком-музеєм Д. Яворницького. До 150-річчя відомого ка­теринославця Валентина Бандур написала сценарій «Спустіться ж до мене на тихі роз­мови», спираючись на його твори та поезію, зробила постановку виступу на святкуванні ювілею.

Читайте также:

Паре из Кривого Рога за порно с ребенком платил иностранец

В Днепре девушка нашла $100 в куче мусора

На шаг ближе к Штатам: американский посол обсудила с мэром Днепра дальнейшее сотрудничество

Не толкайте под локоть. Ради Города и Страны, которую я так люблю

В стиле лихих девяностых: в Днепре бандиты похитили и жестоко пытали бизнесмена (видео)

На Днепропетровщине самое дешевое мясо птицы

Яркая и почти прозрачная: в Днепре на Левобережном-3 появится новая многоэтажка

Подписывайтесь на нашу страницу в Facebook.

Подписывайтесь на наш канал в Telegram.